Мікродобрива

З мікродобрив найбільшого поширення набули борні, марган­цеві, молібденові та мідні. Найчастіше це відходи промисловості, які містять мікроелементи бор, марганець, молібден, мідь, цинк та ін.

Застосовують мікродобрива для передпосівного обпудрювання насіння, підживлення рослин і безпосереднього внесення в ґрунт.

Борні добрива вносять до сівби, під час сівби в рядки разом з насінням (передпосівне обпудрювання) в таких дозах: 3-6 кг бури або 0,5 ц борнодатолітового борошна чи 20-40 кг бормагнієвої солі на гектар.

Марганцеві добрива у вигляді марганцевого шламу вносять під зяблеву оранку у дозі 1,5-4,0 ц/га та під час сівби в рядки з розрахунку 0,3-0,75 ц/га. Для позакореневого піджив­лення використовують 0,05-0,1%-ний розчин сульфату мар­ганцю з розрахунку 500-600 л/га.

На Україні найбільше використовують марганцеві добрива у вигляді марганізованого гранульованого суперфосфату, який міс­тить 18-18,7% засвоюваної фосфорної кислоти і 1,5-2,5% мар­ганцю.

Найбільш поширеними мідними добривами є піритні недогарки та мідний купорос. Застосовують їх здебільшого на тор­фових ґрунтах один раз протягом 4-5 років з розрахунку 3-5 ц/га під зяблеву оранку.

Молібден дуже важливий мікроелемент для бобових і деяких інших культур.

Молібденові добрива вносять під час передпосів­ного обробітку насіння та для позакореневого підживлення рослин.

Оскільки мінеральні добрива надходять у сільське господар­ство протягом всього року, а застосовують їх у певні періоди, тому в господарствах треба правильно організувати збереження міне­ральних туків, оскільки це одна з основних умов ефективного вико­ристання їх. При неправильному зберіганні втрачаються поживні речовини і погіршуються фізичні властивості добрив.

Зберігають добрива в складах, які спеціально будують на підвищених місцях, де глибоко залягають ґрунтові води. Навколо складу викопують канаву для відведення води. Підлогу в примі­щенні складу вистеляють щебенем, а зверху вкривають асфальтом. Покрівлю та стіни роблять щільними і водонепроникними. У при­міщенні роблять засіки для зберігання різних добрив. На кожному засіку зазначають вид, кількість добрива та час його надходження в господарство. Розмір складів розраховують, виходячи з потреб господарства в добривах.

Правила змішування добрив

Якщо вносять кілька видів добрив, перед внесенням їх слід змішувати у співвідношеннях, відповідно до прийнятих норм внесення окремих добрив.

Змішують добрива і для того, щоб поліпшити фізичні власти­вості їх. Наприклад, пилуваті добрива (преципітат; змішують) з більш вологими, щоб одержати сипку масу, яку легше буде вноси­ти в грунт.

При змішуванні добрив треба мати на увазі, що при цьому можуть втрачатися поживні речовини. Так, при змішуванні аміачних солей з лужними добривами (вапно та ін.) втрачається аміак з селітри з добривами, що містять вільну сірчану кислоту – оксиди азоту.

Поживні речовини можуть стати менш доступними для рослин, наприклад, при змішуванні розчинних фосфатів з вапном.

Тому, змішуючи добрива, потрібно додержуватись певних пра­вил.

Не можна змішувати аміачну селітру, сульфат амонію та інші аміачні добрива з попелом і фосфатшлаком, вапном та іншими лужними добривами, бо при цьому можливі значні втрати азоту у ви­гляді аміаку. Проте, щоб поліпшити фізичні властивості і запобігти підкисленню ґрунту, аміачні добрива слід змішувати з вап­ном. Щоб запобігти при цьому втратам азоту; треба, змішувати су­хі добрива і додержувати правильних співвідношень між азотним добривом і вапном.

Аміачну селітру, а також інші селітри з суперфосфатом і калійним добривом можна змішувати лише перед внесенням в грунт, причому робити це потрібно не на землі, а в спеціальних ящиках.

Більш докладно правила змішування добрив наведено на мал.1.

Перед змішуванням добрив, які злежалися, їх треба подріб­нити і просіяти крізь сито з отворами 3-5 мм. Якщо добриво зво­ложилось перед подрібненням його треба просушити. Суміш добрив повинна бути однорідною. У великих сховищах використовують спе­ціальні агрегати, які подрібнюють і перемішують добрива.