Калійні добрива

Калій так само необхідний для росту і життєдіяльності рослин, як і нітроген, фосфор та інші елементи. Він сприяє обводненню тканини рослин, бере участь у нагромадженні білків, стимулює синтез і на­громадження вуглеводів, а також підвищує стійкість рослин проти вилягання та зараження грибковими хворобами. Калій стимулює ферментативні процеси в рослинах, підвищуючи їх зимостійкість і посухостійкість.

Ознаками калійного голодування рослин є побуріння та закру­чування країв листя. У картоплі при калійному голодуванні рано відмирає бадилля.

Основним джерелом сировини для виробництва калійних добрив є природні родовища калійних солей, серед яких найбільш поши­рені сильвініт, каїніт, лангбейніт тощо.

За вмістом діючої речовини калійні добрива поділяють на прості і концентровані.

Прості калійні солі (каїніт, полігаліт, лангбейніт) добу­вають способом простого розмелювання калійної породи, звідки походить їх назва.

Концентровані калійні добрива містять понад 30% калію. До цієї групи належать калімаг, калімагнезія, хлорид калію, сульфат калію, 40%-на калійна сіль, поташ.

Всі калійні добрива мають кристалічну будову і добре розчи­няються у воді.

Каїніт (КСl • МgSO4 • 3Н2О) містить 10-12% калію і значні домішки NaCl (до 50%). Виготовляють його розмелюванням каїнітової або каїнітово-лангбейнітової руди. За зовнішнім виглядом крупнокристалічна речовина з сірими, білими і рожевими криста­лами. Добриво малогігроскопічне і добре розсівається.

Каїніт також містить багато хлору, який негативно впливає на розвиток рослин, чутливих до цього елемента. Вносять каїніт під час зяблевої оранки під цукрові буряки, кукурудзу, зернові куль­тури, на луках та пасовищах. Каїніт - найкраще калійне добриво для цукрових і кормових буряків.

Калімагнезія (К₂SО4 • МgSO4) - цінне калійне добриво, яке містить 28-30% К₂О і 10-18% МgО. При зберіганні не злежується, добре розсіває­ться. Застосовують калімагнезію переважно під чутливі до хлору культури - картоплю, овочі.

Калімаг (К₂SO4 • 2МgSO4) добувають з лангбейніту після вилучення з нього за допомогою гарячої води NaС1. Добриво містить 18,4-19% К2О та значні домішки магнію і сірки. Це має велике значення на легких дерново-підзо­листих ґрунтах. Так само, як і калімагнезія, це добриво має добрі фізичні властивості і є кращою формою калійних добрив для куль­тур, що негативно реагують на хлор.

Хлорид калію (КС1) - найбільш поширене калійне добриво. Вміст К₂О становить 56-62%. Виготовляють його з силь­вініту і карналіту, очищаючи їх різними способами від домішок хлориду натрію. Порівняно незначний вміст хлору дає можли­вість застосовувати це добриво і під культури, які негативно реагують на хлор.

40%-ну калійну сіль виготовляють змішуванням хлориду калію з розмеленим сильвінітом або каїнітом.

Сульфат калію (К₂SО4) містить 48-52% К₂О. Це - дрібнокристалічне білого або кремового кольору добриво, під час зберігання не злежується, добре розсівається. Дуже цінне добриво для культур, які негативно реагують на домішки хлору. Сировиною для його виробництва є лангбейніт.

Поташ (К₂СО3) - концентроване калійне добриво з вмістом К₂О 55-60%. Добувають його як побічний продукт алюмінієвого виробництва з нефеліну. Не містить хлору і має лужну реакцію. Рекомендується на кислих грунтах і під культури, чутливі до хлору.

Поташ має дуже високу гігроскопічність, розпливається, погано розсівається, тому його вносять у суміші з сухим торфом у спів­відношенні 1 : 1 або 2:1.

Попіл – цінне місцеве калійно-фосфорне добриво. Воно крім калію і фосфору містить всі потрібні для рослин зольні елементи. Калій міститься у вигляді поташу. Найбільше калію у попелі гре­чаної соломи і соняшника (до 38%). Найменше калію в попелі з торфу і кам'яного вугілля. Використовують це добриво під усі культури на всіх ґрунтах, крім солонців, солонцюватих та осолоділих.