Потреба в елементах живлення рослин

У складі клітин рослин є всі хімічні елементи. Їх поділяють на макро-, мікро- та ультрамікроелементи.

Макроелементи входять до складу рослин в значних кіль­костях. До них належать: оксиген, гідроген, карбон, нітроген, фос­фор, кремній, калій, кальцій, сульфур, магній, ферум, натрій, алюміній.

Мікроелементи – їх у рослині дуже мало - від 10^-5 до 10^-3 %. До них належать: марганець, бор, стронцій, купрум, цинк, бром, фтор, олово, нікель, титан, барій, молібден, кобальт, йод.

Ультрамікроелементи - (миш’як, германій, рубідій, золото, кадмій, ртуть, срібло), вміст їх становить від 10^-12 до 10^-6 %.

Всі елементи входять де складу рослин в неоднакових кіль­костях, проте відсутність одного елемента не можна компенсу­вати надмірним вмістом іншого.

Різні рослини за період виносять з ґрунту неоднакову кіль­кість елементів живлення (табл. 1). Наприклад, кукурудза, цукрові буряки і картопля значно більше виносять з ґрунту поживних речовин, ніж зернові культури. При цьому зернові відносно більше використовують нітрогену і фосфору, а картопля, цукрові буряки і кукурудза - калію.

Дані табл. свідчать про те, що для підвищення родючості ґрунту потрібно систематично поповнювати запаси поживних ре­човин у грунті внесенням добрив.

Табл. 1

Винос поживних речовин сільськогосподарськими культурами, кг/га

Культура	Урожай ц/га	Винос
		Na	Р2О5	K2О	NPK
Озима пшениця (зерно)	30	135	45	90	270
Озиме жито (зерно)	30	98	45	90	233
Ячмінь (зерно)	30	81	35	65	181
Овес (зерно)	30	90	42	93	224
Кукурудза (зерно)	50	190	65	212	467
Горох (зерно)	30	171	45	60	277
Цукровий буряк (коренеплід)	300	300	45	150	315
Картопля (бульба)	300	300	82	258	498
Льон (волокно)	10	10	54	90	279
Конюшина (сіно)	40	40	24	60	162

У кореневому живленні рослин виявляється одна з найбільших важливих особливостей. Їх здатність будувати своє тіло з неорганічних речовин.

Кореневе живлення рослин – це складний фізіологічний про­цес, що складається з вбирання мінеральних елементів з ґрунту, переміщення їх по рослині, участь у синтезі сполук та викорис­тання їх у процесі росту.

Інтенсивність вбирання поживних речовин з ґрунту рослинами неоднакова протягом вегетації. Більш інтенсивне – в молодих рослинах, що активно вегетують, особливо в період мак­симального збільшення маси листя.

У більшості культурних рослин процеси живлення краще відбуваються при слабокислій або нейтральній реакції (рН 6-7) ґрунтового розчину. Кисла або лужна реакції шкідливі для бага­тьох сільськогосподарських культур. До надмірної кислотності особливо чутливі озима пшениця, горох, кукурудза, ячмінь, цукрові буряки та ін.

Поживний режим ґрунту регулюють різними заходами, основним з яких є внесення мінеральних та органічних добрив.

В агрономічній практиці найчастіше доводиться дбати про забезпечення рослин нітрогеном, фосфором, калієм, магнієм, кальцієм, тобто тими макроелементами, які рослини виносять з ґрунту у значних кількостях.

На окремих грунтах досить ефективно вносити під окремі культури мікроелементи, які рослини вбирають дуже малих кількостях, але які відіграють важливу роль і необхідні для процесів обміну речовин.

Про високу ефективність мінеральних і органічних добрив переконливо свідчать наукові дані та багаторічний досвід господарств. Так, за узагальненими даними науково-дослідних установ приріст урожаю після застосування різних мінеральних добрив становить:

- від внесення нітратних добрив на чорноземних грунтах – 25-55 %;

- на підзолистих – 80 %;

- фосфорних - відповідно 16-44 і 56 %;

- калійних – 7-15 і 27 %.

Не менш ефективні і органічні добрива.

Добрива не тільки підвищують урожай, а й поліпшують якість сільськогосподарських продуктів (збільшується вміст крохмалю, цукру, жирів, білків, вітамінів тощо).

Добрива також посилюють стійкість рослин проти несприятливих погодних умов, пошкодження шкідниками і ураження хворобами.

Добрива за агрономічними призначеннями поділяються на прямі, які вносять в грунт для поліпшення живлення рослин. Наприклад, аміачна селітра, суперфосфат та ін., і непрямі, які вносять для поліпшення властивостей грунту і нагромадження в ньому елементів живлення рослин (наприклад, бактеріальні добрива).

За походженням, способом і місцем, добування виділяють: місцеві добрива, які одержують безпосередньо в господарстві (гній, попіл) і промислові добрива.

За конструкцією виділяють прості добрива, що містять один поживний елемент, змішані добрива, які складаються із сумішей простих, і складні добрива, що містять кілька елементів живлення.

У практиці виділяють такі основні добрива: мінеральні (нітратні, фосфорні. калійні, мікродобрива, складні і змішані); органічні (гній, гноївка, пташиний послід, торф, зелене добриво, компости); бактеріальні.