3.2 Доходи (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг), методи її планування

Дохід від реалізації продукції - це сума грошових коштів, які надійшли за реалізовану продукцію на рахунки підприємства в банках або в касу підприємства.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1. кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2. рівня реалізаційних цін.

Підприємство визначає як планову, так і фактичну виручку від реалізації продукції.

Планову виручку від реалізації продукції визначають:

Методом прямого розрахунку

При використанні прямого методу виручка від реалізації визначається множенням кількості реалізованих виробів на ціну їх реалізації. Отримані результати за всією номенклатурою виробів додаються.

Виручка від реалізації продукції прямим методом визначається за формулою:

В = Q х Ц,

де В - виручка від реалізації продукції; Q - обсяг (кількість) реалізованих виробів; Ц - ціна реалізації.

При цьому Q = Зпр + Т - Зкр,

де Зпр/кр – залишок продукції на початок/кінець планового періоду,

Т - кількість виробів, що планується виготовити

Укрупнений метод використовується коли підприємство займається виробництвом значної кількості продукції визначається в оптових цінах:

В = Зпр + Qр - Зкр,

Комбінований метод застосовується коли асортимент виробів надто великий. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для обчислення виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом.

На практиці можуть застосовуватись два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) касовий, за яким реалізованою вважається продукція, за яку одержано грошові кошти на рахунок постачальника;

б) метод нарахування, за яким реалізованою вважається продукція відвантажена або відпущена споживачу.

3.3 Система ціноутворення на підприємстві

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропозиція на ринку.

В Україні використовуються 3 види цін:

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державними органами), переважно на послуги першої необхідності та на товари (послуги), які монопольно виготовляються чи надаються державою (газ, електроенергія, послуги пасажирського транспорту тощо).

Регульовані ціни встановлюються для регулювання рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. Державою встановлюються ще й індикативні ціни - мінімальний і максимальний рівні цін.

Вільні ціни, тобто ціни, які склалися на ринку під впливом попиту і пропозицій за домовленістю сторін - постачальників і споживачів.

Підприємства використовують такі методи ціноутворення:

1. Витратний метод.

2. Отримання цільової норми прибутку.

3. Оцінки споживної вартості.

4. Пропорційного ціноутворення.

5. Метод очікуваного прибутку.

6. Метод швидкого повернення витрат.

При застосуванні першого методу ціни підприємства, залежно від міри врахування в них витрат і прибутку, поділяють на: оптові, відпускні та роздрібні.

Оптова ціна підприємства визначається за формулою:

Цопт = С + П,

де Цопт – оптова ціна підприємства; С – собівартість одиниці продукції; П– величина прибутку в ціні.

У свою чергу, собівартість одиниці продукції розраховують за формулою:

C = Cр.п. + АВ + ВЗ,

де Cр.п. – собівартість реалізованої продукції; АВ – адміністративні

витрати; ВЗ – витрати на збут.

Величину прибутку, закладеного в ціні, можна розрахувати за

показником рентабельності (Рент.):

П = (С × Рент.) : 100.

Відпускна ціна підприємства (Цвідп.) визначається за такою формулою:

Цвідп. = Цопт. + НП,

де НП – непрямі податки.

За товарами, які не обкладаються акцизним збором:

Цвідп. = Цопт. + ПДВ

За підакцизними товарами:

Цвідп. = Цопт. + АЗ + ПДВ,

де АЗ - сума акцизного збору в ціні товару; ПДВ - сума податку на додану вартість в ціні товару.

Роздрібні ціни включають в себе відпускні (оптові) ціни підприємства- виробника, витрати і доходи торговельних організацій і обчислюються за формулою:

Црозд. = Цвідп.(Цопт.) + ТН,

де Ц_розд. - роздрібна ціна продукції; ТН - торгова націнка, яка розраховується так:

ТН = Во + Птп + ПДВ,

де В_о - витрати обігу; П_тп - прибуток торговельної організації.

П ри застосуванні методу Отримання цільової норми прибутку ціна встановлюється за такою формулою:

де Взм - змінні витрати на одиницю продукції, грн.; Впост - постійні витрати на весь запланований випуск продукції, тис. грн.; Пзаг - прибуток, який планується отримати від виробництва і реалізації продукції, тис. грн.; N - випуск продукції за планом у натуральних показниках.

Метод оцінки споживної вартості ґрунтується на оцінці вигоди, яку матиме споживач від використання товару. Цьому методу властивий певний ризик внаслідок можливості невиправданого завищення або заниження ціни.

Метод пропорційного ціноутворення характеризується тим, що, користуючись ним, підприємства виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживної вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. За цього методу ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:

Ц = ƒ (Ц1, Ц2, ..., Цn),

де n – кількість продавців аналогічної продукції; ƒ – функція цін на аналогічну продукцію.

Метод очікуваного прибутку застосовують найчастіше тоді, коли підприємство планує підписати контракт і, пропонуючи нижчі ціни, ніж інші підприємства, має шанси виграти боротьбу за контракт.

Метод швидкого повернення витрат використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення витрачених коштів.

На практиці підприємства встановлюють не окремі ціни на окремі товари, а використовують цілу систему цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів, ураховувати попит на різних, у тому числі територіально віддалених ринках.