3. Проблеми розвитку та сучасний стан місцем єдиній транспортній системи.

У разі початку ринкових відносин роль раціоналізації транспорту істотно зростає. З одного боку від транспортного чинника залежить

ефективності роботи підприємств, що за умови ринку безпосередньо з його життєздатністю, з другого боку, сам ринок передбачає обмін товарами і послугами що транспорту неможливо, отже, неможлива й сам ринок. Тому транспорт є складовою частиною ринкової інфраструктури.

Передусім вимагають вирішення питання збільшення інвестицій у цю галузь, залучення іноземного капіталу, налагодження роботи постачальників транспортного комплексу — транспортного машинобудування, електротехнічній та електронної промисловості, приладобудування, будіндустрії та інших. У самому транспортному комплексі потрібно понад тісний координація всіх видів транспорту між собою й галузями народного господарства. Однією з основних цілей є відновлення транспортно-економічних зв'язків із країнами близького зарубіжжя, оскільки транспортний комплекс СРСР формувався як єдине ціле, і відособлене функціонування його окремих частин призвело до деградації транспортного господарства як Росії, але з усіх колишніх республік СРСР. Гостро постають проблеми транспортного забезпечення сільських населених пунктів, пасажирських перевезень великих містах, зниження негативного впливу транспорту на довкілля і вагу людини.

Перехід до ринкових відносин транспортного комплексу Росії складний і те, що через яка склалася раніше сильно централізованої структури управління і створених раніше надвеликих транспортних монополій. При роздержавлення окремих частин транспортного комплексу виникла головну проблему — проблема законодавчого регулювання транспортування вантажів.

Розмаїття форм власності за умов ринкових відносин призвело до суттєвого зміни в змішаних і комбінованих перевезеннях. З одного боку, різні транспортні організації (морські і річкові судноплавні компанії, порти, автотранспортні акціонерні товариства й ін.) отримали економічну самостійність у виконанні цих перевезень і активна у яких беруть участь, з іншого — дії залізничного транспорту жорстко регламентовані державою.

Нові форми володіння транспортними коштами умовах ринку вступив у в протиріччя з що діяли у сфері змішаних і комбінованих перевезень законодавчими актами, які можуть регулювати взаємовідносини сторін різної форми власності, для розв'язання проблеми потрібні певні дії з боку законодавчих органів влади. Також виникли певні проблеми були розробки нового механізму управління тими підприємствами транспортного комплексу. У ринкових відносин він має містити таких положеннях:

• транспорт займає центральне місце у народному господарстві РФ, забезпечуючи рішення різним загальнодержавним завданням економічного, соціального і політичного характеру, включаючи економічної безпеки і цілісність держави, зміцнюючи його обороноздатність. Через це транспорт неспроможна розглядатися і суто комерційної структури й у полі дії лише ринкових регуляторів;

• перехід нові модель управління, хоч би организационно-экономическую форму вона отримала, повинна враховувати специфічні особливості ЄТС. Йдеться технологічному єдності та цілісності мережі;

• реорганізація виробничих та організаційно-управлінських структур транспорту під час переходу нові модель управління ні з жодному разі має набувати руйнівного характеру. Її слід розглядати, як процес природного розвитку економічних реформ з урахуванням практичний досвід і набутків останніх;

• нова модель управління має укладати в протиріччя з принциповими положеннями Цивільного кодексу РФ та інші законодавчими актами.¹