24.Правова характеристика місцевого референдуму.

Місцевий референдум — форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування.

Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, законами до відання місцевого самоврядування, а саме:

• прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

• прийняття рішень, які визначають зміст ухвал місцевих рад і їхніх виконавчих органів;

• питання дострокового припинення повноважень відповідної ради й її голови.

Виключно місцевими референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях вирішуються:

• питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей;

• питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр;

• питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах;

• питання про реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами.

Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті.

На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади. На місцеві референдуми не виносяться:

• питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади та самоврядування;

• питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури;

• питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої ради й її виконавчих органів.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Новий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено не раніш як через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Місцеві референдуми призначаються відповідними місцевими радами.

Місцева рада призначає місцевий референдум на вимогу депутатів, що становлять не менш як половину від загального складу ради, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь в референдумі.

Виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є, зокрема, прийняття рішення про проведення місцевого референдуму.

Секретар сільської, селищної, міської ради, зокрема, організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів. Також голова районної, обласної, районної у місті ради, зокрема, організує відповідно до законодавства проведення референдумів.

МІСЦЕВІ РЕФЕРЕНДУМИ В УКРАЇНІ:

Галицький обласний референдум відбувся 17 березня 1991 року у у Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях одночасно з Всесоюзним референдумом про збереження СРСР і республіканським референдумом. На нього винесено питання «Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам, незалежно від національної та релігійної приналежності?». Відповідь «Так» дали 88,3% виборців цих трьох областей (цей показник становив від 87% до 90%)

Загальнообласний референдум у Закарпатській області відбувся 1 грудня 1991 року, одначасно зі Всеукраїнським референдумом. Ставилося питання «Чи бажаєте Ви, щоб Закарпаття отримало статус автономної території, як суб'єкта у складі незалежної України і не входило в будь-які інші адміністративно-територіальні утворення?».[4] Ствердну відповідь дали 546 450 виборців області, або 78,6%. Найменшу підтримку питання референдуму здобули у Рахівському районі (54%), найбільшу - в Ужгородському та Берегівському (майже 90%)[5]