Лекцiя 6. Передача прав на об’єкти інтелектуальної власності (ліцензування)

1. Види лiцензiй. Суть торгівлі ліцензіями.

2. Ліцензійні договори.

3. Ліцензійні платежі.

4. Передача прав за авторськими договорами.

1. Під ліцензією розуміється дозвіл, у відповідності з яким одна особа – власник виключних прав на ОІВ – ліцензіар надає іншій зацікавленій особі – ліцензіатові виключне чи невиключне право навикористання цього об’єкта.

Торгівля ліцензіями – один з найбільш ефективних засобів поширення нововведень у різних галузях виробництва. Вона забезпечує прискорення науково-технічного і соціального розвитку суспільства.

Продаж ліцензії - це шлях впровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження.

Факт продажу або купівлі ліцензії юридично оформляється ліцензійним договором. Ліцензіат отримує право на використання об’єкта інтелектуальної власності лише на обумовленій ліцензійним договором території та на певний термін.

Види ліцензій

У залежності від обсягу прав, що передається, розрізняють: виключну, одиничну і невиключну ліцензії.

Виключна ліцензія надає ліцензіатові монопольне право використовувати предмет ліцензії на погоджених умовах (термінах, території). При цьому ліцензіат має право надавати ліцензії на використання предмета ліцензії третім особам без обмеження права ліцензіара за первісною угодою.

Невиключна (проста) ліцензія надає ліцензіатові право використовувати ліцензію на території і протягом часу, обговорених у ліцензійному договорі. При цьому ліцензіар залишає за собою право використовувати переданий об’єкт у власному виробництві, а також надавати ліцензії іншим ліцензіатам.

Одинична ліцензія також видається тільки одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у даній сфері.

2. Ліцензійні договори

Ліцензійний договір є єдиним документом, який регулює права і обов’язки сторін щодо використання об’єкта промислової власності, їх взаємні розрахунки та матеріальну відповідальність.

Ліцензійний договір містить наступні розділи:

Преамбула. Визначення термінів, які використовуються в тексті. Предмет договору. Права і обов’язки ліцензіара, права і обов’язки ліцензіата. Технічна документація. Гарантії і відповідальність. Платежі. Технічна допомога. Збори і податки. Конфіденційна інформація і документація.

Реклама. Інформація і звітність. Технічні вдосконалення і права на нові об’єкти. Захист прав, що передаються. Термін дії та умови розірвання договору. Наслідки припинення дії договору. Форс-мажорні обставини. Арбітраж (вирішення суперечок, умовна підсудність). Інші умови.

Договір розпочинається з його назви, яка повинна вказувати на вид ліцензії, а також на об’єкт інтелектуальної власності, що передається за договором.

1. Преамбула містить загальні відомості про об’єкт договору, в якості якого можуть виступати об’єкти промислової власності разом з необхідним обсягом технічної документації, знань, досвіду та іншої інформації, що повинні забезпечити ефективне використання ліцензії.

У преамбулі повинно бути визначено право ліцензіата розпоряджатись цим об’єктом, а також висловлено бажання ліцензіата придбати ліцензію на запропонований об’єкт.

2. Терміни.

Кожен договір укладається на визначений термін. Тривалість залежить від багатьох факторів. Дивлячись чи винахід запатентований чи незапатентований, залежно від сфери використання, морального старіння з плином часу тощо, його термін буде змінюватись.

3. Предмет ліцензійного договору.

Предмет договору повинен бути визначеним, містити точний та докладний опис прав та відомостей, що передаються за договором, межі їх використання, порядок, умови передачі та використання, мету угоди, територію дії договору. Зміст поняття “використання прав” повинен бути чітко розкритим. У розділі вказується вид ліцензії (виключна, невиключна, одинична), обмеження прав ліцензіата (якщо вони є), дозвіл ліцензіату видавати субліцензії.

4. Територія і галузь застосування.

У випадку, коли ліцензіар намагається відсторонити ліцензіата (ліцензіатів) від ринків, на яких він діє сам або на які він уже надав виключні права іншому, потрібно включити у договір розділ про територію і галузь застосування.

5. Гарантії та відповідальність сторін.

При укладанні договору ліцензіат прагне одержати максимальні гарантії щодо всіх статей договору, а ліцензіар намагається обмежитись мінімальними. Ліцензіар повинен нести відповідальність за права, які він передає ліцензіату і які повинні забезпечити можливість їх використання для вказаної у договорі мети, а ліцензіат – за виплату ліцензійних платежів ліцензіару та за дотримання умов використання прав.

6. Економічні аспекти.

Ціна за ліцензію має певну кількість факторів:

1. вид ліцензії (виключна, невиключна або одинична);

2. строк дії охоронного документа;

3. економічні і технічні переваги, які одержує ліцензіат;

4. наявність або відсутність опціонного договору.

Завжди остаточно прийнятою буде та ціна, на яку погодились сторони: яку ліцензіат готовий заплатити, а ліцензіар одержати.

Розмір винагороди визначається:

• на підставі роялі (періодичних відрахувань);

• паушальним платежем;

• комбінованим платежем тощо.

7. Вимоги щодо якості продукції.

Якість продукції – це фактор, який сприяє збуту, встанов­ленню репутації ліцензіата і підтримання останнього на ринку. Використання товарного знаку. Ліцензійний договір може встановлювати стандарт якості продукції.

8. Форс-мажорні обставини.

Враховуються обставини, спричинення яких може призвести до значних збитків однієї із сторін або обох разом, але в заподіянні яких сторона невинна. Це можуть бути як стихійні явища природи, так і дії органів державної влади, рішення яких можуть впливати на дійсність і безперешкодне виконання укладеного договору.

9. Про захист від усіх видів збитків.

Ліцензіат повинен застрахувати себе від витрат у випадку, коли ліцензований об’єкт промислової власності, який він використовує, порушує права третіх осіб. Власник погоджується включити до ліцензійного договору стандартний пункт про відшкодування збитків, який часто називається “про захист від усіх видів збитків”, згідно з яким сторони розподіляють або беруть на себе зобов’язання про сплату всіх або частини витрат, що можуть виникнути у результаті виконання договору.

10. Умова про збереження конфіденційності.

У ліцензійних договорах, які містять комерційну таємницю або ноу-хау, істотною є умова про збереження конфіденційності, що носить взаємний характер.

“Комерційною таємницею” звичайно вважають інформацію, яка:

5. має комерційну цінність щодо певного виду комерційної діяльності;

6. відома обмеженому колу осіб;

7. незалежно охороняється власником;

8. недоступна з інших джерел;

9. не передавалась власником іншій особі без одержання обов’язку щодо збереження її конфіденційності.

Ліцензіар повинен вказати у договорі, що інформація, яка ним передається, є конфіденційною, та зобов’язати ліцензіата передбачити у трудовому договорі (контракті) із своїми працівниками зобов’язання останніх зберігати відому їм інформацію в таємниці.

Оскільки такий договір покладає відповідні зобов’язання особистого характеру, у ліцензіара повинно бути передбачено право на призупинення дії ліцензійного договору у випадку злиття з іншим підприємством або переуступкою ліцензіатом прав і обов’язків, які були одержані при виконанні ліцензійного договору, іншій юридичній або фізичній особі без згоди ліцензіара.