4. Об’єднана класифікація простих суджень по кількості та якості:

• А (affizmo – стверджую). ЗАГАЛЬНОСТВЕРДНІ СУДЖЕННЯ – судження, загальні за кількістю та ствердні за якістю. Всі S – P. Кожен, хто скоїв злочин, повинен нести кримінальне покарання.

• Е ( nego  заперечую). ЗАГАЛЬНОЗАПЕРЕЧНІ – судження, загальні за кількістю та заперечні за якістю. Жодне S не є Р. Жодна невинна особа не повинна нести кримінальне покарання.

• І (друга голосна affizmo – стверджую). ЧАСТКОВОСТВЕРДНІ – судження, часткові за кількістю та ствердні за якістю. Деякі S є Р. Деякі вироки суду є обвинувачувальними.

• О (від nego). ЧАСТКОВОЗАПЕРЕЧНІ – судження, часткові за кількістю та заперечні за якістю.Деякі S неє Р. Деякі вироки суду не є обвинувачувальними.

3.

Розподіленість термінів в судженнях

Термін судження (суб”єкт чи предикат) вважається РОЗПОДІЛЕНИМ, якщо він повністю включається до обсягу іншого терміну, або повністю виключається з нього, - якщо термін взятий у повному обсязі.

Розподіленість терміну судження позначається S+ чи Р+

Напр.: У судженні: деякі юристи – прокурори, - суб”єкт (юристи) взятий не в повному обсязі (не розподілений); предикат (прокурори) – взятий в повному обсязі (розподілений).

Термін судження є НЕ РОЗПОДІЛЕНИМ, якщо він частково включається або частково виключається з обсягу іншого терміну, - якщо термін взятий не в повному обсязі.

Не розподіленість терміну судження позначається S- чи Р-

Розглянемо розподіленість термінів в судженнях за загальною класифікацією простих суджень по кількості та якості (загально-ствердні А, загальнозаперечні Е, частково-ствердні І, частково-заперечні О).

У загальноствердних судженнях суб’єкт розподілений (взятий у повному обсязі), предикат – не розподілений. АЛЕ у загально-виділяючих судженнях (обсяги S і P співпадають повністю) розподілений і предикат. Всім державам властиве існування правових норм. Всі юристи – правознавці.

У загальнозаперечних судженнях (Жодне S не є P) суб’єкт та предикат взяті в повному обсязі. Обидва терміни судження розподілені. Жодне діяння, відповідальність за яке не передбачено в ККУ не є злочином.

У частково-ствердних І ні суб’єкт, ні предикат не розподілені. Деякі юристи – депутати парламенту. АЛЕ вийняток – часткововиділяючі судження (Деякі батьки і тільки батьки є багатодітними) – тут предикат – розподілений.

У частково-заперечних судженнях суб’єкт – не розподвлений, предикат – розподілений.

СКЛАДНІ СУДЖЕННЯ – судження, що складаються з двох чи більше простих суджень, пов’язаних логічними зв’язками.

Складні судження мають декілька термінів судження. Вони утворюються з простих за допомогою логічних зв’язок (функторів) – кон’юнкції, диз’юнкції, імплікації, еквіваленції – і, або, якщо … то. Істинність складного судження визначається істиністю простих суджень, з яких воно складається.

Більшість правових норм виражаються саме у формі складних суджень. (Сторонами у цивільному праві є позивач і відповідач).

• КОН’ЮНКТИВНІ  СУДЖЕННЯ (ЄДНАЛЬНІ) – судження,

що складаються з декількох простих, пов’язаних логічною зв’язкою “і”.   pÙq , де p та q члени кон’юнкції (кон’юнкти).(Державна зрада є злочином. Шпигунство – злочин. Державна зарда та шпигунство – злочин). У мові – а, також, хоча, одночасно, не дивлячись на… Кон’юнктивне судження може бути двох- та багатоскладові.

Можливі варіанти вираження кон’юнктивних суджень у мові:

-    кон’юнктивне судження з складним суб’єктом (С1 та С2 є Р). Конфіскація майна та позбавлення волі – кримінально-правові покарання.

-  кон’юнктивне судження з складним предикатом (С є Р1 та Р2). Злочин – суспільно-небезпечне, кримінально-карне діяння.

-   кон’юктивне судження з складними суб’єктом та предикатом (С1,С2 є Р1,Р2) Учні шкіл, профтехучилиш та студенти вузів складають іспити та заліки.

Кон’юнктивне судження буде ІСТИННИМ лише при істинності всіх простих суджень, з яких воно складається. При наявності хоча б одного хибного простого судження – все кон’юнктивне судження буде ХИБНИМ. P    q   p

• ДИЗ’ЮНКТИВНІ (РОЗПОДІЛЬНІ) СУДЖЕННЯ – складні судження, що складаються з декількох простих, пов’язаних логічною зв’язкою “або”.

Договір купівлі-продажу може бути заключений у усній та письмовій формі. Диз’юнктивні судження також можуть бути двох- та багатоскладовими.

Мовні форми вираження диз’юнктивного судження:

-  судження з складним суб’єктом (викрадення в особливо значних розмірах або скоєне групою осіб – представляють особливу суспільну небезпеку.

-   судження з складним предикатом (Наклеп карається штрафом чи позбавленням волі на строк…)

-    судження з складними суб’єктом та предикатом (Штаф та позбавлення особи права займати певні посади можуть бути призначені як основний та додатковий вид покарання).

НЕСТРОГА (СЛАБКА) ДИЗ’ЮНКЦІЯ (Єднально-розподільне судження) Крадіжка скоєна за попередньою змовою чи з застосуванням технічних засобів карається законом. Нестрога диз’юнкція істинна при істинності хоча б одного члена диз’юнкції, а хибною вона є при хибності обох членів диз’юнкції.

СТРОГА (СИЛЬНА) ДИЗ’ЮНКЦІЯ (розподільно-виключаючі судження). Члени строгої диз’юнкції називаються альтернативами. (Злочин скоєно умисно чи з необережності). Члени строгої диз’юнкції не можуть бути одночасно істинними. Воно істинне при істинності лише однієї з альтернатив.      

В юридичних текстах важливо враховувати повноту диз’юнкції (неповна – можливі інші варіанти).

• ІМПЛІКАТИВНІ (УМОВНІ СУДЖЕННЯ) – судження, що складаються з двох простих, пов’язаних логічною зв’язкою “якщо … то”.

Якщо запобіжник розплавиться (антицидент, підстава) – лампа гасне (консіквент, наслідок). Імплікація істинна у всіх випадках, окрім одного: з хибності наслідку (консіквенту) необхідно випливає хибність підстави (антициденту). Запобіжник розплавився – лампа не гасне – єдиний випадок хибності імплікативного судження.

В юридичних текстах виразники імплікації (“при наявності, слідує…, за умови… наступає…, у разі … слід”). Іноді сполучники опускаються (таємне викрадення чужого майна (крадіжка) – карається по закону). Абсолютна більшість правових норм мають імплікативну структуру (У разі вчинення певних дій настають певні юридичні наслідки). Слід у практиці користуватися міркуваннями достатності та необхідності причинно-наслідкових зв’язків. Не врахування – груба помилка).

• ЕКВІВАЛЕНТНІ СУДЖЕННЯ (ПОДВІЙНА ІМПЛІКАЦІЯ) -  судження, що складаються з двох суджень, пов’язаних подвійною умовною залежністю, що виражається логічною зв’язкою “якщо і тільки якщо…, то…”. В мові: “лише при умові…”, “лише у разі…”, “тільки при…”.

Якщо і тільки якщо p то q. Якщо людина нагороджена орденами та медалями, то вона має право носити відповідні орденські планки. Еквівалентне судження істинне лише у випадках, коли обидва простих судження приймають одне значення. Між ними відношення достатності та необхідності.

В ПРАВІ     складні судження вживаються як у чистому, так і змішаному вигляді, що відрізняється вийнятковою складністю структури. Шахрайство – заволодіння особистим майном громадян (д1) чи набуття права на майно (д2) шляхом обману (д3) чи зловживання довірою (д4) . І складна санкція : карається позбавленням волі на строк до двох років з штрафом … або виправними роботами на строк до 2-х років.

4.