Дата складання первинного документа: наслідки

У цілому тут усе очевидно. Частина 2 ст. 9 Закону про бухоблік дату складання первин­ного документа називає обов'язковим реквізи­том, а її ч. 1 вимагає оформлювати первинку під час госпоперації, а якщо це неможливо — безпосередньо після її завершення. Інакше Закон про бухоблік не проти складання пер­винного документа (наприклад, акта) уже піс­ля здійснення госпоперації (припустимо, після фактичного виконання робіт). Аналогічні ви­моги щодо цього містить і п. 2.2 Положення №88.

Окрім цих положень, ч. 5 ст. 9 Закону про бух­облік вимагає, щоб госпоперації відображалися в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому їх здійснено. При цьому записи в таких регістрах учиняють на підставі первинних до­кументів (п. 1.2 Положення № 88).

Таким чином, фактично бухоблікові правила схвалюють проводку "заднім числом". Ідеться про документи, складені через специфіку госпоперації після її завершення (навіть якщо це "після" припадає на звітний період, що настає за періодом, у якому здійснили операцію).Така ситуація іноді виникає з орендними послугами (до речі, щодо них цивільне законодавство не вимагає складати актів, але для виконання бух­галтерських правил це доводиться робити), по­середницькими, послугами зв'язку. Зрозуміло, що відповідні акти часто-густо просто скла­дають "заднім числом", наприклад 31 грудня (хоча, звісно, новорічної ночі в представників сторін були абсолютно інші справи, ніж доку­ментування орендних або посередницьких по­слуг). Хоча, суворо кажучи дата, що фігурує на акті, має відповідати фактичній даті скла­дання документа.

І тут цікава точка зору ДПАУ, викладена в листі від 20.05.10 р. № 9895/7/16-1517-08 (див. га­зету "Все про бухгалтерський облік " № 76 за 2010 р., стор. 23). У ньому акцентовано увагу на тому, що факт підписання у квітні акта викона­них послуг із перевезення товару, фактичне пе­ревезення якого відбулося в березні, є порушен­ням правил ведення бухгалтерського й податко­вого обліку. Не загострюючи уваги на конкрет­ній госпоперації (перевезенні), можна вбачити загальну спрямованість висновку ДПАУ: акт належить складати в місяці фактичного виконаня робіт (послуг). Цей момент особливо важли­вий саме для роз'яснюваного питання — правил визначення першої події з ПДВ. Оскільки дата виникнення податкових зобов'язань за надани­ми послугами пов'язана з датою оформлення документа, що засвідчує факт їх постачання (п. 187.1 ПКХ раніше аналогічна норма місти­лася в пп. 7.3.1 Закону про ПДВ). Щодо податку на прибуток нині вона теж відіграє не другорядну роль. Наприклад, виходячи з п. 137.1 ПКУ доход від надання послуг і виконання робіт визнають за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує виконання робіт або надання послуг. А от згідно із Законом про прибуток чільне місце надавало­ся даті фактичного надання послуг (виконання робіт), а не даті їх документування (пп. 11.3.1 Закону про прибуток).

Підкреслимо: бухгалтерські нормативи до­пускають складання первинного документа (зокрема, акта) і після завершення операції. Скажімо, якщо ті чи інші роботи виконано вже після закінчення робочого дня особи, яка має право "прийняти" такі роботи, то зрозуміло, що акт оформлять не раніше наступного робочого дня. І нічогісінько не змінює той факт, що наступний робочий день належить уже до іншого звітного періоду. Адже бухоблікові правила наказують відображати операцію в тому звітному періоді, в якому її здійснено, тобто не­зважаючи на дату складання первинки (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік). Але аналогічної норми в ПКУ наразі не закріплено. Хоча на практиці, аби уникнути зайвих проблем, сторони склада­ють акт "останнім числом" попереднього міся­ця. Але повторимо: відверто кажучи, до такої поведінки закон їх не зобов'язує.

Підсумуємо:

Первинні документи мають складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її за­кінчення. Практика пішла шляхом оформ­лення багатьох щомісячних актів за датою останнього дня попереднього місяця. Однак законодавство не вимагає від сторін датува­ти акти " заднім числом". Єдина умова — відо­браження в бухобліку операції в тому періоді у якому її фактично проведено.

Андрій ВАСИЛЕНКО, аудитор, м. Київ

22