77. Розкрийте суть механізму встановлення доплат до заробітної плати за несприятливі умови праці.

Грошо­вою компенсацією працівникам за роботу у шкідливих умовах є доплати за несприятливі умови праці, які можуть здійснюватися шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів, ураху­вання дійсного стану умов праці при їх встановленні. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду, що було введено в тарифну систему 1986 р. і в різних модифіка­ціях застосовується багатьма підприємствами, зокрема за умови праці передбачалися різні рівні тарифних ставок залежно від умов праці. У більшості ж галузей відхилення умов праці ком­пенсується встановленням доплати.З прийняттям Законів України «Про підприємства в Україні», «Про оплату праці» встановлені раніше обмеження з боку держа­ви щодо застосування доплати і надбавок втратили чинність.

Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:

— за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і особ­ливо шкідливих умовах праці;

— за інтенсивність праці;

— за роботу у нічний час;

— за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць та оцінки фактичних умов зайнятості робіт­ників на цих місцях. На підприємствах установлюють розміри до­плат: від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встанов­лювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги і компенсації, не передбачені чинним законо­давством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди). Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих тех­нологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівники і відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов пран спричиняють надання майже третині працівників промисловост будівництва, транспорту, с/г вир-в пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці.

78. В яких документах можуть бути викладені умови праці

І так все зрозуміло: 1)трудовий договір; 2)контракт, як особливий вид трудового договору; 3)колективний договір. Трудовий договір – угода між працівником і власником (або уповноваженою ним органом чи особою). Цим договором передбачено такі зобов’язання сторін: працівника – виконувати ту роботу, яку визначено цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, власника (або уповноваженого ним органу чи особи) – виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, які є необхідними для виконання роботи і передбачені законодавством про працю, колективним договором. Трудовий договір може бути: – безстроковим, що укладається на невизначений строк; – на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; – таким, що укладається на час виконання певної роботи. Укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Контракт – різновид трудового договору, який має від нього деякі відмінності. Він завжди укладається на певний строк дії і застосовується щодо працівників, які працевлаштовуються на визначений строк або на час виконання певної роботи. Контракт на відміну від трудового договору завжди укладається в письмовій формі. У контракті встановлюються за угодою сторін права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання контракту. Колективний договір – це локальний нормативний акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини, що виникають між власником або уповноваженим ним органом і найманими працівниками конкретного підприємства; це форма їх співробітництва з метою досягнення соціальної згоди і прогресу. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників, гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких органів трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади; строк реєстрації – два тижні.