2. Загальні принципи цивільного і торгового права

1. Принцип правового захисту приватної власності. Приватна власність як інститут права є головним об'єктом захисту цивільного і торгового права. Власник виступає основним суб'єктом майнових відносин. Захищеність його прав забезпечує стабільність ринку і є передумовою розвитку виробництва.

Охорона прав власника, регулювання порядку здійснення власником своїх прав, порядку переходу права власності, порядку захисту права власності, визначення санкцій за його порушення – головні напрямки захисту й регулювання в ліберальній державі.

З принципу випливає свобода власника володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, не порушуючи при цьому майнових прав або особистих немайнових прав інших осіб. Право на власність, що є одним з основних компонентів даного принципу, повинне розглядати як фундаментальне право людини, порушення якого веде до обмежень інших основних прав і свобод особи.

2. Принцип рівності суб'єктів цивільного і торгового права (громадян, організацій і держави) перед законом забезпечує рівність потенційних можливостей цих суб'єктів у набутті, здійсненні і захисті цивільних прав, зокрема в торговому обороті і цивільно-правових відносинах.

На практиці реалізація цього принципу означає, що держава і її органи, коли вони виступають не як носії суверенної влади, а як суб'єкти цивільних і торгових відносин юридично не мають яких-небудь привілеїв у порівнянні з фізичними і юридичними особами.

3. Принцип свободи договору. Юридичний його зміст полягає у гарантії свободи:

• суб'єктів на свій розсуд укладати договір;

• сторін договору визначати його зміст шляхом взаємної угоди

• Обов'язок сторін при укладанні договору враховувати суспільний і державний інтереси, що виражаються, насамперед, у нормах публічного права;

• Обов'язковість сумлінного виконання договору.

4. Принцип диспозитивності виявляється в можливості на взаємній основі (за взаємною згодою) відступати від певних норм цивільного і торгового права. Наявність диспозитивних норм - характерна риса цивільного і торгового права («каучукові» норми допускають те або інше тлумачення судом, в залежності від конкретних обставини справи: поняття «добра совість», «добра вдача», «розумний термін», «дбайливість звичайного підприємця», «звичайна розважлива людина (різенейбл мен)», тощо.

3. Принципи унідруа 1994 р.

Преамбула: мета видання Принципів (міжнародних комерційних контрактів) – «збалансоване зведення норм, призначених для використання в усьому світі, незалежно від правових традицій, а також політичних і економічних умов окремих країн, де вони будуть застосовуватися².

Принципи стосуються питань, що регулюються також і Віденською конвенцією ООН 1980 р., “вони випливають з положень визначених у цій Конвенції, пристосовуючи їх у тій мірі, у якій ці питання не врегульовані Конвенцією. Тобто Принципи охоплюють більш повно всі сфери контрактного права, проте вони залишаються рекомендаційними нормами.

Структура цього документу крім преамбули включає такі глави: 1. Загальні положення. 2. Укладення договору; 3. Дійсність (чинність?) (договору); 4. повідомлення про відмову (від договору); 5. Зміст (договору); 6. Виконання (договору); 7. Невиконання (договору);

найбільш важливі з принципів УНІДРУА:

Загальним і одним з найважливіших принципів УНІДРУА можна назвати «принцип розумності», відбитий зокрема в таких поняттях, як «розумна особа», «розумний термін», «розумна якість».

У главі 1 (Загальні положення) зосереджені загальні принципи права контрактів: це і є власне принципи, оскільки положення наступних глав відображають конкретні умови, так що їх визначення як принципів не скрізь виправдане.

1. Принцип свободи договорів, що є фундаментом ринкового орієнтованого і конкурентного міжнародного економічного порядку, припускає свободу сторін вступати в договір і визначати його зміст (ст.1.1).

Даний принцип має основне значення для міжнародної торгівлі, проте, існує безліч виключень з цього принципу. Свобода договору може бути обмежена нормами імперативного характеру, установленими державою, зокрема пов'язаними з небезпекою для морального і фізичного здоров’я населення, довкілля, держави. а також правом держави приймати рішення про виключення деяких секторів економіки зі сфери вільної конкуренції в ім'я інтересів своїх виробників.

2. Принцип свободи форми договору: укладення договору, як правило, не пов'язано з якими-небудь вимогами до його форми (ст.1.2).

3. Принцип pacta sunt servanda, - основний принцип договірного права (ст.1.3.). тут він формулюється так: “належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін”.

4. Принцип обов'язковості імперативних положень. Імперативні положення національного, міжнародного чи наднаціонального походження, що підлягають застосуванню в силу відповідних норм міжнародного приватного права, мають переваги над Принципами УНІДРУА (ст. 1.4.).

5. Принцип диспозитивності Принципів УНІДРУА. Означає можливість для сторін виключити застосування Принципів, відступати від них чи змінювати їхній зміст (с.1.5.). При цьому виключення чи зміна Принципів може бути як прямим, так і мовчазним.

6. Принцип досягнення одноманітності (застосуванні і тлумачення). Відповідно до ст.1.6. при тлумаченні принципів “слід враховувати їхній міжнародний характер і мету, включаючи необхідність сприяти досягненню однаковості в їхньому застосуванні”.

7. Принцип сумлінності і чесної ділової практики (ст. 1.7). до нього ж: принцип (ст. 1.8) “сторони, зв'язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися і практикою, що вони установили у своїх відносинах. (Крім випадків, коли застосування такого звичаю / практики було б нерозумно).