3. Загальні принципи права як джерело регулювання приватно-правових відносин у мтп .

У порівнянні з основними принципами МП, загальні принципи права мають більш безпосереднє відношення до регламентації міжнародних комерційних відносин за участю фізичних і юридичних осіб.

1. Принципи, що регулюють відносини держави й приватної особи

Це принципи, що походять переважно з англосаксонського права справедливості і традиційно застосовуються у діловій практиці – як до приватно-правових відносин, так і до відносин суб’єктів міжнародного публічного права, зокрема:

захисту приймаючою державою іноземної власності на її території: також пов’язаний з принципом 1 і залишається загальним принципом права. Він випливає з юридичного обов'язку держави надавати захист іноземним фізичним і юридичним особам, що правомірно перебувають на її території;

заборони довільної експропріації й експропріації без компенсації, розмір якої визначається обставинами, у яких перебуває держава-експропріатор. Цей принцип тісно зв'язаний з основними правами людини;

заборони відмови у правосудді (denial of justice), що має чітко виражений правозахисний відтінок і пов'язаний з англійським правом справедливості;

повної термінової й адекватної компенсації за експропрійовану державою іноземну власність: хоча даний принцип й існував якийсь час як загальний принцип права, однак невизнання його в ряді держав формально не дозволяє вважати його загальним принципом права;

принцип заборони несправедливого збагачення (unjust enrichment). (як більш загальний): якщо один суб'єкт (приймаюча держава) збагатився без достатніх правових підстав за рахунок іншого суб'єкта, то цей перший суб'єкт зобов'язаний або повернути предмет збагачення другому суб'єкту або виплатити йому відповідну компенсацію;

2) Принципи-презумпції

Презумпція – це обґрунтоване практикою, звичаєм чи іншим джерелом права очікування одним суб’єктом правовідносин належної поведінки інших суб’єктів і відповідне власне поводження – без спеціального формального застереження щодо своїх правомірних очікувань. У МТП принципи - презумпції іноді виділяються окремо і є також невід’ємною складовою економічного процесу.

1. учасники відносин зобов’язані виходити з того, що кредит надається на умовах оплатності;

2. річ, обтяжена правами третіх осіб, переходить у власність від однієї особи до іншої разом із усіма правами на неї з боку третіх осіб (наприклад, земля разом із сервітутами – res transit cum onere suo) та ін.

3. відчужувач передає отримувачу права на річ без обтяжень, якщо ж такі обтяження є, він зобов’язаний повідомити про них отримувача;

4. естоппеля: в процесі виконання зобов’язання виконавець не повинен змінювати умови виконання (без свідомої згоди іншої сторони)

До цієї групи не долучені презумпції судового процесу, які охарактеризовані нижче в масиві загальних принципів процесуального права.

3) деякі загальні принципи процесуального права

Це принципи є процесуальними у вузькому сенсі – вони забезпечують здійснення розв’язання економічних спорів безстороннім і об’єктивним судовим чи арбітражним органом; до них, зокрема, відносяться:

1. принцип nemo judex in sua causa – неможливість сторін спору одночасно бути суддями чи арбітрами в своєму спорі;

2. принцип audiator et altera pars – обов'язок судового органа забезпечити обом сторонам адекватні й рівні можливості бути почутими і представити свої докази в процесі, важливим застереження при цьому є вимога до сторін спору утримуватися від дій, що можуть ускладнити рішення.

3. принцип, відповідно до якого судове рішення є обов'язковим лише для сторін спору.

4. принцип actor incumbit probatio – тягар доказу покладається на позивача.

5. (загальний) принцип res judicata – остаточності рішення суду: питання, з якого винесене рішення, не може бути предметом нового розгляду між тими ж самими сторонами спору, якщо рішення суду вступило в силу і було остаточним.

6. (спеціальний) принцип права оскарження (повного чи часткового) рішення судового (арбіржаного) органа – з метою його анулювання, перегляду чи скасування – якщо є додаткові умови:

а) скасування судового/арбітражного рішення передбачається в наступних типових випадках:

• суд/арбітраж, що виніс рішення, не мав достатніх повноважень для винесення такого рішення або перевищив свої повноваження;

• суд/арбітраж або їхній член виніс рішення під впливом обману чи підкупу;

• суд/арбітраж не надав обом сторонам рівні й адекватні можливості бути почутими;

б) перегляд рішення судового органа, може відбутися у випадку:

• явної і суттєвої помилки в основі винесеного рішення;

• внаслідок відкриття нових доказів;

• внаслідок обману з вини сторін, таємної змови з боку свідків.