2.1. Деякі принципи універсального рівня в міждержавному економічному співробітництві

Стосовно другого (зверху) рівня в ієрархії принципів, слід одразу ж зазначити, що, по-перше, формально, підпорядковуючись універсальному міжнародному правопорядку (зокрема основним принципам МП), він має значні відступи від нього і по-друге, що в літературі з МТП немає загальновизнаного системного переліку принципів, які б складали цілісну систему загалом для МТП – як окремої великої галузі МП (подібно до того, як на універсальному рівні міждержавних відносин такою системою є «Основні принципи МП»).

По-третє, конкретика відносин між державами, включаючи й різноманітні економічні відносини, здійснюється, як зазначалося, на чотирьох основних рівнях їх співробітництва: дипломатичні зносини; договірна діяльність (кодифікація МП); участь у міжнародний організаціях (інституціалізація МВ) і процедури мирного врегулювання конфлікту інтересів і спорів: тому звичаї, принципи і міжнародні договори, що мають місце в цих сферах міжнародних відносин, є важливими джерелами і для економічного співробітництва. Тому характеристику міжнародного економічного співробітництва між державами почнемо з прикладу систематизації принципів в одній з чотирьох зазначених сфер, наведемо принципи міжнародного договірного права.

Принципи Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.

Оскільки значний масив МЕВ регулюється договорами, важливу роль в МТП відграють принципи Віденської конвенції про право МД 1969 року.

Серед норм Віденської конвенції 1969 р. можна виділити низку загальних принципів, що стосуються процедури укладання міжнародних договорів, і, отже, мають істотне значення для МТП:

1) принцип Pacta sunt servanda: «кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен ними сумлінно виконуватися» (ст.26);

2) недопустимість посилання на національне право для виправдання невиконання зобов’язання за міжнародним договором: «Учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору (ст. 27);

3) принцип неретроактивності: якщо інший намір не випливає з договору або не встановлений в інший спосіб, то положення договору не є обов'язковими для учасника договору щодо будь-якої дії чи факту, які мали місце до дати набрання договором чинності для визначеного учасника, або щодо будь-якої ситуації, яка перестала існувати до цієї дати (ст. 28);

4) підпорядкованісті окремих норм договору – цілям і змісту всього договору;

5) пріоритетність наступного договору перед попереднім стосовно загального для цих договорів предмета регулювання: «З додержанням ст. 103 Статуту ООН права й обов'язки держав-учасниць послідовно укладених договорів, які стосуються одного і того ж питання, визначаються відповідно до нижченаведених пунктів: якщо в договорі встановлюється, що він обумовлений попереднім або наступним договором або що він не повинен вважатись несумісним з таким договором, то переважну силу мають положення цього другого договору; якщо всі учасники попереднього договору є також учасниками наступного договору, попередній договір застосовується тільки тією мірою, якою положення є сумісними з положеннями наступного договору (ст. 30).

6) принципи: Res inter alios acta – договір тільки для учасників і Pacta tertiis nec nocent nec prosunt – договір не створює ні прав ні обов'язків для третьої сторони (обидва виходячи зі ст. 34).

7) загальний принцип неподільності договору: відповідно до цього принципу: «право учасника денонсувати договір, вийти з нього або зупинити його дію, яке було передбачене в договорі або випливає із статті 56, може бути використано відносно тільки всього договору, якщо договір не передбачає інше або якщо його учасники не домовилися про інше» (п. 1 ст. 44); «на підставу недійсності договору, припинення договору, виходу з нього або зупинення його дії, яка визнається в цій Конвенції, можна посилатись відносно тільки всього договору в усіх випадках, крім передбачених вищенаведеними пунктами або статтею 60» (п.2 ст. 44).

В цій же статті (п.3 ст. 44) викладено в якості спеціальної норми – умови можливості поділу договору, тобто відмови від виконання окремих положень договору при дотриманні іншої частини договору: недійсність, припинення чи призупинення окремих положень договору можливі за умови:

• що ці положення принципово віддільні від договору,

• що їхнє прийняття не було істотною причиною згоди іншої сторони на договір в цілому,

• що продовження виконання решти договору не було б несправедливим;

ще одна спеціальна норма до вищенаведеної спеціальної норми (застереження до застереження) викладена у п.5. ст. 44: подільність договору не допускається, якщо йдеться про визнання його недійсним відповідно до статей 51-53 (детальніше про них нижче), тобто внаслідок того, що його укладено під впливом примусу сторони чи її представника, або всупереч імперативній нормі загального міжнародного права.

Далі йдуть п’ять принципів – умов визнання договору недійсним:

8) внаслідок помилки, що мала місце при його укладання: обов’язковість зобов’язань за договором скасовує помилка, що мала місце при укладанні договору відносно факту чи ситуації, на яких базувалася згода держави на обов’язковість для неї умов договору, дає цій державі право посилатися на помилку як на підставу недійсності для неї такої згоди на обов'язковість (ст.48);

до цього принципу є важливе застереження, яке також можна розглядати як спеціальний принцип: якщо сторона договору своїми діями сприяла виникненню цієї помилки, чи обставини були такими, що сторона зобов’язана була звернути увагу на можливу помилку, то ця сторона не має права посилатися на помилку в договорі як на підставу недійсності її згоди на обов'язковість для неї цього договору.

9) внаслідок обману: «якщо держава уклала договір під впливом обманних дій іншої держави, яка брала участь у переговорах, то вона має право посилатись на обман як на підставу недійсності своєї згоди на обов'язковість для неї договору» (ст.49)

10) внаслідок підкупу: «якщо згода держави на обов'язковість для неї договору була виражена в результаті прямого або непрямого підкупу її представника іншою державою, яка брала участь у переговорах, то перша держава має право посилатись на такий підкуп як на підставу недійсності її згоди на обов'язковість для неї такого договору» (ст.50).

11) внаслідок примусу, застосованого до представника держави або до самої держави: «згода держави на обов'язковість для неї договору, яку було виражено в результаті примусу її представника діями або погрозами, спрямованими проти нього, не має ніякого юридичного значення» (ст. 51); «договір є нікчемним, якщо його укладено внаслідок погрози силою або її застосування в порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті ООН» (ст. 52).

12) внаслідок його несумісності з імперативною нормою загального міжнародного права (jus cоgens): «договір є неважним, якщо на момент укладення він суперечить імперативній нормі загального міжнародного права» (ст.53).

Умови припинення дії договору чи виходу з нього.

13) припинення договору чи вихід з нього можуть здійснюватися: або відповідно до положень договору або в будь-який час і спосіб за згодою всіх сторін договору (ст. 54)

14) як застереження (заперечення): дія договору не припиняється внаслідок лише скорочення кількості його учасників (ст. 55) «багатосторонній договір не припиняється з причини тільки того, що кількість його учасників стала меншою від кількості, потрібної для набрання договором чинності, якщо самим договором не передбачено інше».

15) можливість тимчасового сепаратного зупинення дії договору: «два або кілька учасників багатостороннього договору можуть укласти угоду про тимчасове зупинення дії положень договору тільки у відносинах між собою, якщо: а) можливість такого зупинення передбачено договором і b) зазначене зупинення не впливає на реалізацію прав і обов’язків з договору інших його учасників, та не суперечить цілями договору + обов’язок повідомляти інших учасників про намір сепаратного зупинення (ст. 58).

16) припинення дії попереднього договору наступним: «договір вважається припиненим, якщо всі його учасники укладуть наступний договір з того ж питання і: а) з наступного договору випливає (або в інший спосіб установлено) намір учасників, щоб дане питання регулювалося цим договором; або b) положення наступного договору є настільки несумісними з положеннями попереднього договору, що обидва договори неможливо застосувати одночасно (п.1 ст. 59); при цьому дія попереднього договору вважається лише зупиненою, якщо з наступного договору випливає або в інший спосіб установлено, що таким був намір учасників (п.2 ст. 59).

17) припинення договору внаслідок його невиконання іншою стороною (ст. 60): «істотне порушення двостороннього договору одним з його учасників дає право іншому учасникові посилатись на це порушення як на підставу для припинення договору або зупинення його дії в цілому або в частині; істотне порушення багатостороннього договору одним з його учасників дає право іншим учасникам – за угодою, досягнутою одноголосно – зупинити дію договору в цілому чи в частині або припинити його у відносинах між собою і державою-порушницею чи між усіма учасниками

18) припинення договору внаслідок «безповоротного зникнення або знищення об'єкта, необхідного для виконання договору» (п. 1 ст. 61).

Застереження п.2 ст. 61: «учасник не має права посилатись на неможливість виконання як на підставу для припинення дії договору, виходу з нього або зупинення його дії, якщо ця неможливість є результатом порушення ним самим зобов'язання за договором, або іншого міжнародного зобов'язання».

19) припинення договору внаслідок докорінної зміни обставин (ст. 62): «на докорінну зміну обставин, що існували при укладенні договору, яка не передбачалась учасниками, можна посилатись як на підставу лише у випадках, коли: а) наявність таких обставин становила істотну підставу згоди учасників на обов'язковість для них договору; і b) наслідок зміни обставин докорінно змінює сферу дії зобов'язань, які все ще підлягають виконанню за договором

20) принцип взаємонезалежності договірних зобов’язань і стану дипломатичних зносин розкривається у статтях 63: «розрив дипломатичних або консульських відносин між учасниками договору не впливає на правові відносини, встановлені між ними договором, за винятком випадків, коли наявність дипломатичних або консульських відносин потрібна для виконання договору», а також у ст. 74: «укладення договору саме по собі не впливає на стан дипломатичних і консульських відносин».

21) принцип припинення договору внаслідок його суперечності з новоутвореною нормою jus cogens (ст. 64): «якщо виникає нова імперативна норма загального міжнародного права, то будь-який існуючий договір, що входить у суперечність з цією нормою, стає недійсним і припиняється.