4. Принципи Конвенції оон 1980 р. Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів

Конвенцію ООН 1980 р. вважають головним документом, що втілює найбільш важливі принципи і норми міжнародного контрактного права як основного елемента lex mercatoria. Конвенція ООН являє собою найбільш авторитетне джерело, що користується великою популярністю і довірою з боку міжнародного ділового співтовариства.

Згідно ст.7.(2) Конвенції, “питання щодо предмета регулювання цієї конвенції які прямо в ній не регулюються, підлягають вирішенню відповідно до загальних принципів, на яких вона заснована. А при відсутності таких принципів – відповідно до права, що застосовується у подібних випадках в силу норм міжнародного приватного права”.

Зазначимо лише головні принципи, закріплені в Конвенції:

1. свободи вибору форми комерційного контракту, відповідно до якого «не потрібно, щоб договір … укладався чи підтверджувався в письмовій формі чи підлягав іншим вимогам щодо форми ст.11(виняток: ст. 12, якщо хоча бо одна з сторін зв’язана з законом, що вимагає письмову)

2. restitutio in integrum: «збитки за порушення договору однієї зі сторін складають суму рівну тому збитку, включаючи упущену вигоду, що понесений іншою стороною внаслідок порушення договору (ст.47).

3. пропорційності: «такі збитки не можуть перевищувати збитку, що сторона, що порушила договір, чи передбачала повинна була передбачати в момент висновку договору як можливий наслідок його порушення, з огляду на обставини, про які вона в той час чи знала повинна була знати (ст.47).

4. «сторона, що посилається на порушення договору, повинна прийняти всі розумні заходи для зменшення збитку, включаючи упущену вигоду, що виникає внаслідок порушення договору» (ст.78).

5. «якщо сторона допустила прострочення у сплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми» (ст.78);

6. принцип vis major: «сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого їхнього свого зобов'язань, якщо доведе, що воно (невиконання) було викликано перешкодою поза її контролем, і що від її не можна було розумно очікувати прийняття цієї перешкоди в розрахунок при виконанні договору” (ст.79).

5. Колізійні принципи міжнародного приватного права (мчп)

1. Кожна держава має власну систему МЧП

2. Держави, в силу вимог міжнародної ввічливості (comitas gentium), повинні утримуватися від повної заборони на застосування іноземного права під своєю юрисдикцією.

3. Держави можуть обмежувати застосування іноземного права на своїй території в силу застереження про публічний порядок.

4. Режим нерухомості регулюється на основі принципу lex rei sitae

5. Права та обов'язки сторін з деліктів визначаються по праву країни, де мала місце дія, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди (Lex loci delicti comissii).

6. Форма угоди регулюється за місцем укладання (Lex loci contractus).

7. Процедурні питання регулюються у відповідності до принципу Lex fori (закон суду), тобто відповідно до законів тієї країни, де розглядається суперечка ( у суді, чи арбітражі іншому органі).

8. Основним колізійним принципом в області торгового мореплавання є принцип Lex flagi

9. Сторони міжнародного комерційного контракту можуть вільно обирати право, застосовне до цьому контракту (Lex voluntaris).

10. При відсутності вибору сторін щодо застосовного права і при визначити за допомогою колизійних норм, яке право належить застосовувати, суд повинен шляхом тлумачення контракта й усіх стосовно нього обставин, визначити, яке право нийбільш тісно пов'язане із відповідними правовідносинами (Proper law of the contract).