Глава 2. Укладання договору.

Принцип свободи ведення переговорів (ст. 2.15 п. 1): “Сторона вілна вести переговори і не несе відповідності за недосягнення угоди”.

Але далі (принцип добросовісності ведення переговорів) п.2. ст. 2.15 передбачає відповідальність (теж принцип?) сторони, яка недобросовісно веде чи перериває переговори, за заподіяні в зв’язку з цим втрати. У п.3. ст. 2.15. прямо визначено, що недобросовісним вважається вступ сторони у ведення переговорів при відсутності наміру досягнути угоди.

Принцип захисту конфіденційної інформації, переданої в процесі переговорів (ст. 2.16).

У ст.2.21. Принцип переваги нестандартної умови контракту перед стандартною. Це відповідних загального принципу що спеціальний закон у питанні, яке він регулює має перевагу пере загальним.

Глава 3. Дійсність.

Відповідно до принципу дійсності простої угоди «договір укладається, змінюється чи припиняється в силу самої угоди сторін: без будь-яких додаткових вимог» (ст.3.2). Цей принцип виключає вимоги:

• каузи договору, відомої в деяких континентальних правових системах, (чітке визначення юридичного факту, що став підставою укладання контракту)

• і зустрічного задоволення, що існує в країнах загального права, як запорука дійсності договору.

Ряд принципів вказують причини відмови від договору, внаслідок:

• суттєвої помилки (ст.3.5)

• обману (ст.3.8)

• погрози (ст.3.9)

• наявності істотної нерівноваги - невиправданих надмірних переваг для іншої сторони (ст.3.10).

Принцип ретроактивності (тобто зворотної сили) відмови від договору, а також принцип повної реституції при відмові від договору (ст. 3.17).

Принципи тлумачення договору (глава 4.).

1. Договір повинен тлумачитися у відповідності до наміру сторін (ст..4.1.)

2. при тлумаченні положень договору слід враховувати всі обставини, включаючи: попередні домовленості; практику взаємин сторін; поведінку сторін після укладання угоди; характер і мета договору; загальновизнані у відповідній сфері значення умов і понять; звичаї.

3. умови і поняття що підлягають тлумаченню повинні тлумачитися в контексті всього договору і таким чином щоб тлумачення стосувалося всіх цих умов і понять.

Зміст договору (глава 5):

1. Врахування зобов’язань як прямих, так і тих, що маються на увазі (ст.5.1).

2. Співробітництва між сторонами: «кожна сторона співробітничає з іншою стороною, якщо таке співробітництво можна розумно очікувати в зв'язку з виконанням зобов'язань цією іншою стороною» (ст.5.3)

3. Принцип досягнення визначеного результату. У відповідності до ст.5.4 сторона зобов'язана досягти визначеного в угоді результату чи прикласти для цього максимальні зусилля. Та інші.

Виконання договору (глава 6)

У розділі 1. Глави 6 (загальні умови виконання) визначено строки виконання, умови одноразового виконання чи виконання частинами, умови часткового (неповного) виконання; порядок виконання; дострокове виконання; також положення щодо місця виконання; умов оплати виконання (включаючи питання документарного супроводження, форм, валюти розрахунків тощо).

Розділ 2. (глави 6) (ускладнення) визначає поняття і наслідки ускладнення виконання. Так утрудненням вважається випадок коли виникають події, що суттєво змінюють рівновагу договірних зобов’язань через:

• Збільшення вартості виконання для однієї сторони

• Зменшення цінності отриманого результату для другої сторони

Крім того присутні такі три умови: потерпіла сторона взнає про ці події після укладання договору, і вона не могла їх врахувати і не взяла на себе відповідний ризик при укладанні договору.

Невиконання (глава 7) договору.

Невиконанням вважається будь-яке невиконання стороною своїх зобов’язань, включаючи неналежне виконання іц прострочення виконання (ст. 7.1.1).

У ст. 7.1.7. Викладено принцип, відповідно до якого сторона звільняється від відповідальності за невиконання, якщо вона доведе, що невиконання було викликано перешкодою поза її контролем, і що від неї не можна було розумно очікувати прийняття цієї перешкоди до увагу при укладанні угоди, чи запобігти перешкоди чи її наслідків.

Ст. 7.3.1. передбачає право сторони на припинення договору якщо невиконання договірного зобов'язання іншою стороною є істотним

Стаття 7.3.6. закріплює право сторін на реституцію при припиненні договору.

А в ст.7.4.1. мова йде про те, що невиконання договірного зобов'язання однієї зі сторін дає потерпілій стороні право на відшкодування збитків

Ст. 7.4.2. на повну компенсацію збитку, включаючи будь-які понесені стороною втрати й упущену вигоду.

Ст.7.4.7. при частковому збитку в результаті чи дії недогляду потерпілої сторони, розмір збитків, що відшкодовуються, повинний бути зменшений у тій мері, у який це сприяло виникненню збитку.