Тема 2.2. 4. Принципи міжнародного економічного права

1. Принципи в якості джерела міжнародного економічного права

2. Принципи міждержавного економічного співробітництва.

3. Загальні принципи права як джерело приватно-правових комерційних відносин

1. Принципи в якості джерела міжнародного економічного права.

Принципи (з грецьк. «основи») є одним з головних елементів будь-якої концептуальної системи – адже саме принципи визначають логіку її організації і впливу на об’єктивну реальність.

Принципи права – це ті ціннісні й організаційні основи, на яких право формувалося і впливало на життя суспільств, відносини в межах яких воно регулювало. Саме ті звичаєві норми, що «правильно» регулювали найбільш важливі суспільні відносини, й дотримання яких незмінно виправдовувало себе впродовж тривалого часу – ставали принципами звичаєво-правового, релігійно-правового, етико-правового чи політико-правового регулювання. Розвиток законодавчих функцій держави незмінно призводив до кодифікації багатьох звичаїв і, перш за все, тих, що розглядалися в суспільстві як основи (тобто принципи) регулювання суспільних відносин. Найвидатніші системи регулювання суспільних відносин, якими стали давньоіндійське, давньокитайське, давньоіудейське й римське право, зрештою, романо-германське і англосаксонське право, продовжуючи самостійне життя після загибелі чи трансформації суспільств, в яких вони розвивалися, породили нову форму існування правових принципів: вони стали застосовуватися як «визнані цивілізованими націями» основи регулювання відносин між монархами і «самоврядними націями», тобто стали застосовуватися в регулюванні міжнародних відносин. У процесі становлення міжнародного права, принципи виконують роль фундаментальних положень, на основі яких створюються конкретні норми. На думку І. І. Лукашука фундаментальні принципи МП виражають і охороняють комплекс загальнолюдських цінностей, формуючи ідейну основу міжнародного права.

Заповнення принципами лакун в загальному міжнародному праві.

Якщо офіційні кодифіковані джерела права, видані суверенними державами на національному чи міждержавному рівні, є втіленням «букви» закону, то принципи права є втіленням його «духу». На відміну від національних правопорядків, де законодавець забезпечує кодифікованими джерелами практично всі суспільні відносин, не лишаючи лакун, в міжнародному праві, де держави, лише давши згоду на обов’язковість для себе правових норм, зобов’язані їх сумлінно дотримувати, безліч лакун (прогалин) в кодифікованому регулюванні міжнародних відносин заповнюють звичаї і загальні принципи права

Ієрархія принципів в міжнародному економічному праві.

Вище було сказано про принципи, що стосуються основ усього міжнародного права. Але на кожному рівні спеціалізації регулювання МВ формується свій спеціальний комплекс принципів, які діють в розвиток і конкретику принципів загальних. Отже характеризуючи принципи, якими керується МТП, слід відзначити їх комплексний взаємодоповнюючий характер і те що вони утворюють ієрархію рівнів і різноманітні масиви спеціального спрямування.

Іноді принципи більш загального характеру в комплексі спеціальних принципів мають власну спеціальну редакцію: наприклад, принцип рівності як основа правового регулювання, в МТП втілюється, по перше, в загальному для МТП принципі недискримінації, і далі, в залежності від конкретних відносин – у принципах «найбільш сприятливої нації» чи національного режиму, кодифіковані, відповідно, у статтях 1 і 3 ГАТТ.

Отже орієнтовно ієрархія принципів, залучених до регулювання МЕВ, може виглядати таким чином:

1. Основні принципи МП і деякі фундаментальні принципи, з масиву загальних принципів права, «визнаних цивілізованими націями»

2. Загальні принципи міждержавного економічного співробітництва

3. Спеціальні принципи окремих напрямів міждержавного співробітництва

4. Загальні принципи права, що регулюють в МТП приватноправові комерційні відносини

Першу групу

Складають фундаментальні принципи, що складають концептуальну основу всього МП як універсальної системи, включаючи й МТП. Термін фундаментальні принципи є доктринальним і історичним, і його, в силу історичності самого поняття, тлумачать вузько й широко. У вузькому сенсі фундаментальними є основні принципи МП, які походять від статті 2. Статуту ООН. Широке тлумачення до фундаментальних принципів долучає найбільш системні й основоположні з «загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями». Обидві категорії принципів в якості фундаментальних для МП зафіксовані відповідно: в статті 2 Статуті ООН (принципи Статуту) і в ст. 38 Статуту МС ООН (загальні принципи права визнані цивілізованими націями).

Історично першими почали застосовуватися в якості фундаментальних загальні принципи права. Це був чітко не визначений масив принципів різних обсягів узагальнення, які застосовувалися як до міжнародних, так і до приватно-правових відносин. Зокрема вони склали основу так званого «Загального МП», яким було міжнародне право до прийняття Статуту ООН і утворення системи «Основних принципів МП», побудованій на основі принципів Статуту ООН.

На думку більшості юристів-міжнародників, автори ст. 38 Статуту Міжнародного Суду, включивши «загальні принципи права, визнані цивілізованими націями» до складу джерел, які застосовує Суд ООН, розуміли під ними весь масив найбільш важливих правових формул, що в своїй основі мали звичаєвий характер і, в силу своєї важливості, набули поширення в різних цивілізаціях, будучи об’єктами посилання в творах видатних юристів, статтях національних конституцій чи інших нормативно-правових актів і аргументами в резолютивних частинах судових рішень національного й міжнародного рівня. Дві правові системи дали світовій правовій культурі основні масиви загальних принципів права: римське право і англосаксонське право справедливості. Приклади таких загальних принципів знаходимо в більшості правових систем:

• рівний над рівним права не має

• нема суспільства без закону;

• договори повинні дотримуватися

• не можна віддати прав більше, ніж маєш (ніхто не може передати іншому прав більше, ніж має сам);

• права на блага, придбані з порушенням інтересів інших, мають бути оспорені (не повинні визнаватися правомірними)

• будь-який правочин вчиняється для спільної вигоди сторін

• будь-яке порушене право має бут и відновлене

• будь-які збитки, завдані одним суб’єктом іншому, не повинні лишитися без компенсації;

• відшкодування збитків включає упущену вигоду

• закон вищої юридичної сили, відміняє закон меншої юридичної сили;

• кожен звинувачений має право на захист;

• кожен звинувачений має право на очну ставку з обвинувачем;

• ніхто не може бути покараний без суду;

• нема злочину без покарання;

і багато інших.

Як бачимо, такі загальноправові принципи можуть містити як матеріальні так і процесуальні норми.

Система «основних принципів міжнародного права» склалася на основі принципів Статуту ООН (статті 2 і, частково, ст. 1), вперше сформульованих спеціально для правового регулювання відносин між державами. Те, що принципи Статуту ООН є «Основними принципами міжнародного права, яких всі держави мають повинні суворо дотримуватися» вперше визначено у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державам відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р., яку було прийнято рівно через 25 років після набуття статутом чинності.

Сучасного вигляду (в якості 10-ти основних принципів МП) вони набули у Заключному (Гельсінському) Акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р.

Основні принципи МПП краще розглядати у вигляді п’яти пар:

Суверенної рівності держав	Невтручання у внутрішні справи
Сумлінного виконання зобов’язань	Співробітництва
Мирного врегулювання спорів	Незастосування сили і погрози силою
Територіальної цілісності	Непорушності кордонів
Поваги прав і свобод людини	Рівноправ’я і самовизначення народів

«Основні принципи міжнародного права» складають ціннісну і регулятивну основу сучасного міжнародного права і всіх його галузей. Більшою частиною юристів-міжнародників ці принципи визнані в якості норм jus cogens, тобто імперативних норм МП. Їх вища юридична сила, в свою чергу, є наслідком по-перше загальновизнаності практично всіма державами світу, і по-друге того, що за походженням вони є принципами Статуту ООН, а всі зобов’язання зі Статуту, відповідно до ст. 103, для членів Статуту мають вищу юридичну силу у випадку їх суперечності з зобов’язаннями за будь-якими іншими договорами. Оскільки практично всі держави є нині членами Статуту, можна вважати що основні принципи МП як похідні від Статуту є нормами МП вищої юридичної сили (нормами jus cogens).

2. Загальні принципи міждержавного економічного співробітництва.