3. Фінансовий механізм та його складові.

Завдання фінансової політики реалізуються через фінансовий механізм.

Фінансовий механізм — сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Елементами фінансового механізму фінансового менеджменту є:

- державне нормативно-правове регулювання фінансової діяльності підприємства (законодавчі та нормативні акти держави);

- ринковий механізм регулювання фінансової діяльності підприємств (кон’юнктура товарного і фінансового ринку);

- внутрішній механізм регулювання окремих аспектів діяльності підприємства (статут, внутрішні нормативи підприємства);

- інформаційне забезпечення фінансового менеджменту (зовнішні та внутрішні джерела інформації);

- фінансові інструменти. Під фінансовим інструментом розуміють будь-яку договірну угоду, згідно якої відбувається збільшення активів одного суб’єкта господарювання і фінансових зобов’язань іншого контрагента. До таких інструментів відносять: грошові кошти, кредитні інструменти, способи участі у капіталі тощо.

- фінансові методи (планування, прогнозування, кредитування, самофінансування, оподаткування, оренда, лізинг, факторинг, система розрахунків, інвестування тощо).

- фінансові важелі (собівартість ціна, відсоткові ставки, фінансові санкції, ставки податків, амортизаційні відрахування, валютні курси, дисконт, лізингові та факторингові платежі, рівень дивідендних виплат тощо).

Функціонування фінансового механізму відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси складовими частинами фінансового механізму є; фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ, страховий механізм, механізм функціонування державних фінансів та ін.

Ураховуючи, що в процесі кругообігу коштів фінансові і кредитні ресурси тісно взаємозв'язані і практично нероздільні, деякі вчені-економісти схильні розглядати єдиний фінансово-кредитний механізм.

Поєднання елементів фінансового механізму становить його "конструкцію", яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожного елемента, тобто визначення ставок і норм вилучення коштів, обсягу фондів, рівня видатків та ін. Призначення фінансового механізму в кінцевому рахунку зводиться до фінансового забезпечення і фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Необхідно підкреслити, що стан фінансового механізму, ступінь його довершеності залежить від удосконалення всього господарського механізму в цілому і його окремих елементів (механізму ціноутворення, економічного стимулювання, кредитного механізму та ін). Основні напрями перебудови фінансового механізму виходять із загальних завдань економічних перетворень в Україні.

4. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту.

Організаційне забезпечення фінансового менеджменту – це взаємопов’язана сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямів фінансової діяльності та несуть відповідальність за результати здійснення цих рішень. Підприємство, обираючи зручну для нього форму організації фінансової роботи, виходить з конкрет­них умов господарювання, структури управління, наявності територіально відокремлених підрозділів.

Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямків його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень.

Загальні принципи формування організаційної системи управління підприємством передбачає створення двох центрів управління за ієрархічною і функціональною ознаками.

Ієрархічна будова центрів управління підприємством передбачає виділення різних рівнів управління. На даний час найбільш поширеними є двох або три рівневі системи управління, де перший рівень представлений апаратом управління підприємством в цілому, а наступні – управлінськими службами його окремих структурних одиниць та підрозділів.

Функціональна будова центрів управління підприємством ґрунтується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. При функціональній будові центрів управління підприємством обидва ці підходи можуть бути використані окремо або в комплексі. Але досвід показує, що найбільша ефективність організаційної системи фінансового менеджменту досягається за умови використання функціональної будови центрів управління.

Існує два основних підходи до функціонального розмежування центрів управління. Перший – принцип незалежної діяльності функціональних центрів управління; другий – принцип взаємопов'язаної діяльності функціональних центрів управління.

В межах взаємодії з іншими системами управління організаційне забезпечення фінансового менеджменту може бути інтегроване в загальну систему управління підприємством на підставі перелічених підходів. В той же час в системі організаційного забезпечення фінансового менеджменту використовується принцип взаємопов”язанної діяльності його внутрішніх функціональних центрів управління. Це пов”язано з високим рівнем взаємозв’язку окремих аспектів фінансової діяльності, які визначають необхідність комплексного підходу до розробки багатьох управлінських рішень в цієї галузі.