41. Методичний інструментарій оцінки рівня фінансових ризиків.

Узагальнюючи представлені в економічній літературі методи оцінки фінансових ризиків, можна виділити такий методичний інструментарій оцінки фінансових ризиків підприємства: статистичний метод, експертні методи, аналогові методи, рейтинговий метод, нормативний метод, метод оцінки фінансової стійкості.

Статистичний метод оцінки ризику передбачає вивчення статистики втрат і прибутків на підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовуються такі інструменти [3]:

1) рівень фінансового ризику (математичне сподівання) виступає найважливішою характеристикою випадкової величини, тому що служить центром розподілу її ймовірностей. Математичне сподівання розраховується по формулі:

М(x)= Y * В(Y), (1)

де М(х) — ступінь ризику(математичне сподівання);

Y — очікувані втрати;

В(Y) — ймовірність втрат.

2) дисперсія показує коливання показника, який вивчається, по відношенню до його середньої величини і визначається за формулою:

3) середньоквадратичне відхилення результату приймається як ступінь ризику (міра можливої розбіжності з прогнозним значенням) і розраховується за формулою:

де D (x) — дисперсія відповідної випадкової величини.

4) коефіцієнт варіації ― показник, який дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій розрізняються між собою. Визначається як відношення середньоквадратичного відхилення до математичного сподівання.

Експертні методи оцінки ризику базуються на суб’єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими експертами. Даний метод застосовується у випадку, коли отримати необхідний масив статистичної інформації з якихось причин неможливо або якщо аналогів такого розвитку подій ще не було. Головна умова досконалої експертної оцінки ― виключення взаємного впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура) [5].

Аналогові методи оцінки ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді [4].

При рейтинговому методі формується система оціночних показників, кожному з яких надається певний ранг, формується шкала оцінки отриманих показників і визначається механізм розрахунку сукупного рейтингу показника [5].

Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат) орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику. Віднесення фактичного стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів і покриття витрат, пов’язаних з виконанням розглянутих видів діяльності (проектів) [3]. При цьому існують певні співвідношення областей фінансової стійкості і областей ризику, які передбачають відповідні їм ступені ризику

Нормативний метод оцінки заснований на використанні різних оціночних коефіцієнтів. Цей метод відносної оцінки ризику є досить зручним завдяки нескладності розрахунків й успішно застосовується в багатьох сферах. Нормативний метод аналізу передбачає наявність системи нормативів для оцінки значень одержаних показників. Проте, у сучасній економічній літературі, попри актуальність проблем, пов’язаних з ризиком, досі не сформовано єдину систему коефіцієнтів, за якими міг би бути однозначно оцінений фінансовий ризик, що обґрунтовується обмеженістю системи показників для прямого визначення ризику.