36.Форми реального інвестування

Основу інвестиційної діяльності підприємницької фірми становить реальне інвестування . У сучасних умовах господарювання дана форма інвестування для багатьох фірм вважається єдиним напрямком інвестиційної діяльності . Реальні інвестиції дозволяють фірмам освоювати нові товарні ринки і забезпечувати постійне збільшення своєї ринкової вартості .

Виділяють наступні групи реального інвестування:

- Обов'язкові інвестиції (інвестиції заради задоволення вимог державних органів управління) , мета яких - організація екологічної безпеки діяльності фірми чи поліпшення умов праці її працівників до рівня, що відповідає нормативним вимогам , і т. п.;

- Інвестиції в підвищення ефективності діяльності фірми , мета яких - створення умов для зниження витрат фірми за рахунок оновлення обладнання, вдосконалення застосовуваних технологій , поліпшення організації праці та управління;

- Інвестиції в розширення виробництва , мета яких - збільшення обсягу випуску товарів для раніше сформованих ринків у рамках вже існуючих виробництв;

- Інвестиції у створення нових виробництв; в результаті їх здійснення створюються зовсім нові підприємства , які випускатимуть що раніше не виготовлювані фірмою товари або надавати новий тип послуг.

Основний напрямок реальних інвестицій - капітальні вкладення , які можуть здійснюватися у формах :

- Нового будівництва - зведення нового об'єкту із закінченим технологічним циклом по типовим або індивідуально розробленим проектом , який після введення в експлуатацію буде мати статус юридичної особи (як правило , до цієї форми інвестицій підприємницька фірма прибігає в разі потреби збільшення обсягів її виробничо- господарської діяльності або з метою здійснення диверсифікації основної діяльності ) ;

- Реконструкції - проведення будівельно -монтажних робіт на діючих площах без зупинки основного виробництва з частковою заміною морально застарілого і фізично зношеного обладнання , осуществляющихся зазвичай в цілях збільшення виробничого потенціалу підприємницької фірми , значного підвищення якості продукції, що випускається ;

- Технічного переозброєння - заходів , спрямованих на заміну і модернізацію обладнання (при цьому розширення виробничих площ не здійснюється ) , здійснюваних з метою забезпечення зростання продуктивності праці та обсягу продукції, що випускається , поліпшення якості виробленої продукції , вдосконалення умов та організації праці;

- Придбання підприємств , здійснюваного тільки великими підприємницькими фірмами , так як вимагає великого обсягу інвестованих коштів (дана форма інвестицій приводить до зростання сукупної вартості активів обох підприємств і дає їм певні переваги перед конкурентами за рахунок взаємодоповнення технологій і номенклатури продукції , появи можливостей зниження цін сировини і матеріалів , спільного використання збутової мережі і т. п.).

37. Модель формування інвестиційного прибутку

Інвестиційний прибуток Є ОДНИМ із основних спонукальних мотивів інвестицій. Разом з тим в інвестиційній діяльності підприємства властива особлива модель формування прибутку, що визначає широкий діапазон коливань його рівня на вкладений капітал. Елементи, що формують цю модель і визначають рівень інвестиційного прибутку. Розглянемо лише основні з них.

1. Мінімальна норма прибутку на капітал є початковою точкою, яка визначає мінімальний рівень інвестиційного прибутку підприємства, слідуючи спонукальним МОТИВОМ Інвестиційної діяльності, норма прибутку на капітал формує потребу в здійсненні інвестицій або обсяг попиту на них. Чим вища межа мінімальної норми прибуткуй інвестований капітал, тим вищий за іншими різними умовами обсяг попиту на інвестиції.

2. Тривалість інвестиційного процесу визначає рівень інвестиційного прибутку з урахуваннями концепції оцінки вартості грошей у часі. Чим довше період інвестиційного процесу, а відповідно і розрив між інвестиційними витратами і отримання інвестиційного прибутку, тим вище при інших рівних умовах повинна бути сума зворотного грошового прибутку.

Для компенсації ризику по об’єкту інвестування призначається так звана «премія за ризик», яка - являє собою додатковий інвестиційний прибуток, необхідний інвестору зверх того рівня, який можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий інвестиційний прибуток повинен зростати пропорційно зростанню рівня ризику.

5. Рівень ліквідності інвестицій, який характеризує їх потенційну здатність у короткий час і без істотних фінансових втрат перетворюватися в грошові активи. Дії інвестора спрямовані на підбір високоліквідних об’єктів інвестування, що забезпечує можливість реінвестування капіталу в більш прибуткові об’єкти. Для того, щоб інвестор був

6. Індивідуальні особливості об’єкта інвестування, які можуть відповідати цілям стратегічного відбору інвестором об’єктів незалежно від рівня їх прибутковості. При цьому рівень інвестиційного прибутку може відхилятися від об’єктивних його розмірів як у велику сторону (наприклад, якщо ринкова вартість об’єкта інвестування недооцінена їх продавцем), так і в меншу(якщо інвестор згодний на втрату певної частки прибутку для рішення інших стратегічних задач наприклад, для проникнення на інший регіональний ринок).