Державний вищий навчальний заклад
«Український державний хіміко-технологічний університет»
Кафедра
економіки промисловості та організації виробництва
План: Вступ
Теоретичний розділ
Поняття «зовнішнє середовище організації»
1.2 Характеристика зовнішнього середовища
1.2.1 Зовнішнє мікросередовище (середовище прямого впливу)
1.2.2 Зовнішнє макросередовище (середовище непрямого впливу)
1.3 Висновки з теоретичного розділу
Практичний розділ
ВСТУП
Поліграфічна промисловість виступає однією з найважливіших підсистем видавничо-поліграфічної галузі, яка займає важливе місце в економіці України. На сучасному етапі дана промисловість широко розвивається, поширена по всіх областях і регіонах України і користується значним попитом на виготовлену продукцію, виступає матеріально-технічною базою видавничого виробництва.
Поліграфія – матеріаломістка галузь промисловості, яка має деякі особливості в складі виробничих фондів. Перш за все це порівняно велика доля в їх складі оборотних фондів, а особливістю основних фондів поліграфії є високий відсоток в їх складі приміщень, машин та обладнання (більше 90% всієї вартості основних фондів). Великий відсоток складають також виробничі запаси.
В процесі виробництва підприємства використовують велику кількість ресурсів. У структурі собівартості поліграфічної продукції найбільшу частку займає сировина, тобто матеріали. Для продукції, яка вимагає значних після друкарських робіт, відсоток є меншим, проте все одно це ключова позиція – 30-70% собівартості. Наступні складові собівартості – заробітна плата і амортизація обладнання.
В сфері видавничо-поліграфічної галузі з кожним роком збільшується кількість господарюючих суб’єктів, при чому частка державних підприємств залишається низькою. За часів радянського союзу поліграфічна галузь була однією з найрозвиненіших. На сьогодні поліграфія, хоч і не втратила своїх фактичних позицій, значно втратила свою престижність. Між тим державні друкарні залишаються економічно нестабільними, а приватні поліграфічні підприємства, навпаки, продовжують розвиватися. Поліграфія – одна з високотехнологічних та швидко зростаючих галузей промисловості, з кожним роком обсяги реалізації якої продовжують зростати. Розвиток поліграфічного ринку у значній мірі визначається розвитком тих галузей, що споживають поліграфічні послуги у великих обсягах.
На сьогодні налічується велика кількість приватних, колективних поліграфічних підприємств, які здебільшого оснащенні сучасною технікою для друку, що успішно конкурують на ринку пакувальної, рекламної, бланкової та іншої комерційної продукції. Вони помітно підняли рівень якості поліграфічного виконання друкованої продукції.
На початок 2012 року підприємства поліграфічної промисловості України нараховували 2499 підприємств. З них, переважна більшість – малі підприємства (91,3%). Поліграфічна діяльність характеризується привабливістю з точки зору ведення бізнесу, що підтверджується обсягом залучених інвестицій і організацією численних приватних підприємств. Частка суб’єктів приватної форми власності у поліграфічній діяльності більше 88,9% .
Істотним недоліком сучасного господарсько-правового регулювання поліграфічної промисловості є відсутність правового механізму обов’язкового моніторингу стану підприємств і вивчення потреб сучасної поліграфічної промисловості. Такий моніторинг має стати передумовою стимулювання промисловості та дозволить, ураховуючи економічні особливості розвитку поліграфічної промисловості, розробити основи економічної, зокрема галузевої, політики поліграфії.
Основні тенденції поліграфічного ринку є такими: зростання виробництва за всіма видами продукції, концентрація капіталу, інвестування у нові поліграфічні комплекси, реорганізація підприємств. Ринок має значний потенціал, особливо в рекламному секторі. Пропорційною зростанню ринку є поява нових середніх і малих виробництв, що демпінгують за ціною, часто не забезпечуючи належної якості друку та сервісу. Малі та середні друкарні тяжіють до універсальності, великі - до спеціалізації та високого рівня менеджменту.
Сучасне зростання поліграфічного ринку відбувається уповільненими темпами, інвестиції спрямовуються у нові потужні поліграфічні комплекси з повним циклом та унікальними технологічними можливостями, метою таких інвестиційних програм є агресивне захоплення ринкової частки. Середні та малі друкарні з застарілим обладнанням, які ще декілька років тому отримували надприбутки, поступово виходять з ринку, решта концентрує зусилля на місцевих ринках. За прогнозами Лондонського інституту Market Power, в найближчі 5 років зростання складе у середньому 6% і через 2-3 роки може настати стабілізація. Законодавство, яке регулює економічні відносини в галузі, є досить нестабільним і виступає одним з стримуючих факторів її подальшого розвитку. Також до перешкод розвитку галузі належать: відсутність власної сировинної бази; морально та технічно застаріле обладнання, застарілі форми і методи управління, відсутність професійного маркетингу на більшості поліграфічних підприємств.
Видавнича справа і поліграфія дуже чутливо реагують на економічний розвиток країни, виступають своєрідним індикатором його соціально-економічного стану. За даними авторитетних міжнародних організацій, реакція галузі на зміни в економіці проявляється приблизно через півроку. Несприятливий стан в економіці України посилює проблеми у вітчизняній видавничій справі та поліграфічній діяльності.
Саме тому, внутрішнім чинником позитивних тенденцій у поліграфічній сфері є перспектива економічної стабілізації. За даними Держкомінформу невдовзі книжкова справа в Україні стане однією з 5-ти найприбутковіших галузей національної економіки. За даними експертів, якщо б Україна залучила всі потужності, якими володіє, для своїх потреб, то виготовляла б 10 книжок на одного свого громадянина, а обсяги друкованої преси зросли б у 2 – 3 рази. Крім того, українська поліграфія могла б забезпечити не лише власні, а й потреби інших країн, зокрема, у книжковій продукції.
По даним Держкомстата у 2013 р. було відзначене зростання промислового виробництва поліграфічної діяльності (на 2,6%).
Таким чином, до факторів, що будуть сприяти розвитку поліграфічних підприємств можна віднести стабілізація вітчизняної економіки, процеси євроінтеграції.
Домінуючою моделлю поліграфічного ринку України є монополістична конкуренція: присутня достатньо велика кількість підприємств, які продають диференційовану продукцію, можуть охоплювати відразу декілька продуктових сегментів і самостійно визначати ціни на свій товар. Ринок відносно новий, але пройшовши коротке та бурхливе зростання у відповідь на значні незадоволені потреби споживачів, увійшов у стадію зрілості, близький до насичення. Основні споживачі вже поділені, відбувається незначний переділ часток ринку між провідними операторами внаслідок конкурентної боротьби. Лідери – визначені, спостерігаються підвищення рівня спеціалізації поліграфічних підприємств – закріплення операторів на конкретних сегментах, жорстка конкуренція, характерною є еластичність попиту по ціні. Ринок стає ринком покупця.
Можна зробити висновок, що щоб підприємства поліграфічної промисловості мали можливість гнучко адаптуватися до умов ринку, які постійно змінюються, вони повинні не тільки збільшувати обсяги виробництва, але й правильно оцінювати ситуацію, яка склалося на ринку та можливості своїх конкурентів, за рахунок отриманих даних про зовнішнє середовище, про власні виробничі можливості. Побудова організаційної структури маркетингової та збутової функції має базуватися на принципах невідривності; взаємопов’язаності і взаємообумовленості; єдності управління.
Теоретичний розділ
1.1 Поняття «зовнішнє середовище організації»
У теорії менеджменту існує таке поняття, як «підприємницьке середовище», під якою розуміється наявність умов та факторів, які впливають на функціонування організації і потребують прийняття або пристосування до них. Середу будь-якої організації прийнято розглядати, як що складається з двох сфер: внутрішню і зовнішню.
Зовнішнє середовище - це сукупність активних господарюючих суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх умов та факторів, що діють в оточенні підприємства і впливають на різні сфери його діяльності. Зовнішнє середовище зумовлене зовнішніми чинниками впливу.
Зовнішні фактори впливу - умови, які організація не може змінити, але повинна постійно враховувати в своїй роботі: споживачі, уряд, економічні умови і т.д.
Стан зовнішнього середовища має ключове значення для бізнесу, так як зовнішнє середовище по відношенню до організації є об'єктивною середовищем, тобто існує незалежно, що призводить до необхідності врахування її у своїй діяльності. У зв'язку з цим від правильності обліку всіх аспектів зовнішнього оточення залежить результативність та ефективність діяльності організації.
Під зовнішнім середовищем розуміють всі умови і чинники, що виникають у навколишньому середовищі, незалежно від діяльності конкретної фірми, але які надають або можуть вплинути на її функціонування і тому потребують прийняття управлінських рішень.
Однак набір цих факторів і оцінка їх впливу на господарську діяльність різні в кожної фірми. Зазвичай підприємство в процесі управління сама визначає, які фактори, і в якій мірі можуть впливати на результати його діяльності в даний період і в майбутній перспективі. Висновки проведених досліджень або поточних подій супроводжуються розробкою конкретних засобів і методів для прийняття відповідних управлінських рішень. Причому, перш за все, виявляються і враховуються фактори зовнішнього середовища, що впливають на стан внутрішнього середовища фірми.
Одним із способів визначення оточення і полегшення обліку його впливу на організацію є поділ зовнішніх факторів на дві основні групи: мікросередовище (середовище прямого впливу) і макросередовище (середу непрямого впливу).
Середовище прямого впливу ще називають безпосереднім діловим оточенням організації. Це оточення формують такі суб'єкти середовища, які безпосередньо впливають на діяльність певної організації. До нас відносять такі суб'єкти, які будуть розглянуті нами далі: постачальники, споживачі, конкуренти, закони і державні органи.
Фактори середовища непрямого впливу або загальне зовнішнє оточення зазвичай не впливають на організацію так само помітно, як фактори середовища прямого впливу. Однак менеджеру необхідно постійно вести їх облік, оскільки середовище непрямого впливу звичайно складніше, ніж середовище прямого впливу. Макрооточення створює загальні умови існування організації в зовнішньому середовищі. До основних факторів непрямого впливу відносяться: технологічні, економічні, соціокультурні та політико - правові, а також міжнародні зміни.
Мінливе зовнішнє середовище являє собою область постійного занепокоєння для організацій. В аналіз ринкової довкілля входять аспекти, які надають безпосередній вплив на успіхи чи невдачі організації. До цих аспектів відносяться змінюються демографічні умови, життєві цикли різних виробів чи послуг, легкість проникнення на ринок, розподіл доходів населення і рівень конкуренції в галузі.
Зв'язок між середовищами підкреслює М. Бейкер: «Акцент на макроекономічний аналіз грунтується на вірі в те, що практика маркетинг-менеджменту на рівні окремої фірми значною мірою визначається зовнішніми факторами, всередині яких фірма діє. Це макроекономічні чинники, які керують структурою галузей і ринків і природою конкуренції, тобто мікросередовищем.».
Схематичне зображення фірми та її середовища взаємодії представлено на рисунку 1.
Рисунок 1 Взаємодія підприємства та його середовища