1.2. Вимоги, якості, вміння, та навички менеджера

Менеджер обіймає постійну управлінську посаду й наділений повноваженнями приймати рішення з певних видів діяльності організації, що функціонує за ринкових умов.

Термін «менеджер» може вживатися стосовно:

– адміністратора будь-якого рівня управління, якщо адміністрування здійснюється сучасними методами;

– керівника підприємства в цілому або його підрозділів (заводу, відділу, цеху, дільниці);

– організатора конкретного виду робіт; керівника у стосунках з підлеглими.

До менеджера, передусім, ставляться вимоги високого професіоналізму й компетентності. Він повинен поєднувати риси висококваліфікованого фахівця, що володіє технічними та економічними знаннями, та організатора виробництва, який виконує адміністративні функції. За умов переходу до ринкової економіки необхідно змінити погляд на природу, роль, сутність і значення праці керівника. Тепер перше місце посідає самостійність, ініціативність, підприємливість, творче мислення, готовність до розумного ризику.

У теорії і практиці управління немає чітко визначених вимог до менеджерів – якостей необхідних керівнику організації. І не дивлячись на те, що такі науки, як психотехніка, психометрія внесли визначений вклад у розробку методів оцінки особистих якостей людини, в управлінні переважає безсистемне використання анкет, методів, тестів та інше.

Американські спеціалісти визначають, що керівник організації відповідає за сім «m» [4]:

– men – люди;

– methods – методи;

– money – гроші;

– machines – обладнання;

– materials – матеріали;

– marketing – збут;

– management – управління.

Проблеми якостей, необхідних керівнику, вже давно досліджуються в управлінській науці. Ф. Тейлор визначав такі якості ідеального керівника: розум, освіта, спеціальні й технічні знання, фізична спритність, або сила, такт, енергія, рішучість, чесність, розміркованість і здоровий глузд, міцне здоров’я [1].

Якості, якими повинен володіти менеджер, уперше сформував видатний представник наукового менеджменту, французький адміністратор і підприємець А. Файоль [1,c.49]:

1. Здоров’я і фізична бадьорість.

2. Розум і інтелектуальні здібності.

3. Моральні якості (такі, як наполегливість, енергія, мужність у прийнятті рішень) і відповідальність, почуття обов’язку .

4. Гарна освіта.

5. Управлінські здібності: передбачення, вміння розробити план дій, організаційні навички, мистецтво спілкування з людьми, здатність поєднувати і направляти зусилля багатьох людей, уміння їх контролювати.

6. Загальна поінформованість про всі істотні функції підприємства.

7. Справжня компетентність у специфічній діяльності, що характеризує організацію.

В 1970 р. Західноєвропейський центр управління провів опитування 407 керівників із шести західноєвропейських країн відносно якостей керівника. Результати опитування такі [8]:

– 58% сказали, що головною якістю керівника є уміння бути лідером, тобто володіти комунікабельністю, здібністю працювати у групах, переконувати, бути хорошим політиком у роботі з персоналом;

– 55% визнали, що керівник повинен володіти такими особистими якостями, як талант творчості, знання техніки, рішучий характер, здібність бути прикладом для інших, дух опірності;

– 37% вважали головним планування і організацію;

– 7% – дух прогресу та передбачення перспективи.

Науково-технічний прогрес, жорсткі умови конкурентної боротьби – все це вимагає нових підходів до якостей керівних кадрів.

По-перше керівник має навчитись швидко оволодівати технічними та технологічними змінами, а також керувати соціальними змінами та людьми.

Велике значення має проблема «людських відносин». Важливим є здатність переконувати; терпимість до інакодумаючих, до талановитих, але складних у повсякденному житті новаторів; схильність до аналізу соціальної ситуації та можливих соціальних наслідків господарських рішень; бажання і здатність до подальшого навчання, динамізм у знаннях, думках, позиціях.

Керівник повинен уміти не погоджуватися, при цьому залишатися люб’язним. Він завжди повинен бути здібним сприймати нові ідеї та досягнення, але не давати їм відвести себе в сторону; бути достатньо енергійним для того, щоб дочасно і щохвилинно жити своєю роботою, щоб почувати, що кожний працює завзятіше, ніж він.

У 1982 році англійські консультанти по управлінню М. Вудкок і Д.Френсіс видали книгу «Розкріпачений менеджер» з викладеними ідеями підвищення ефективності управління на основі самовдосконалення менеджерів як керівників організації.[4, с.16]

Вони узагальнили зміст роботи працюючого менеджера і сформулювали одинадцять чітких факторів, які впливають на управлінську діяльність, табл.1.2.

Таблиця 1.2.