2. Моделі поведінки витрат.

Поведінка витрат - це характер реагування витрат на зміни діяльності підприємства.

Зміни в складі й величині витрат відбуваються під впливом певних подій й операцій, що мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, що впливає на витрати називається фактором витрат. Наприклад, для виробництва фактором витрат є обсяг виробництва, кількість переналагоджень устаткування, основна заробітна плата, для маркетингу - кількість рекламних оголошень, кількість продавців, виторг.

Дуже важливо розуміти взаємозв'язок між витратами й певними факторами, тому що це дає можливість передбачити майбутні релевантні витрати, що необхідно для прийняття управлінських рішень.

Для опису поводження витрат використають поняття зміни "змінні витрати", "постійні витрати", "умовно-постійні витрати", "умовно-змінні витрати". При цьому основним фактором витрат розглядають обсяг діяльності (виробництва або реалізації).

Загальна сума змінних витрат збільшується або зменшується прямо пропорційно обсягу діяльності, а розмір змінних витрат на одиницю пропорції є постійним для всіх рівнів діяльності. Наприклад, прямі матеріальні витрати.

Загальна сума постійних витрат не підсумується при збільшенні або зменшенні обсягу діяльності, але сума постійних витрат на одиницю пропорції відповідно зменшується при збільшенні обсягу діяльності й збільшується при його зменшенні.

Умовно-змінні витрати - витрати, які змінюються, але не прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат). Наприклад, витрати на придбання матеріалів в умовах одержання знижки при покупці великої партії й оплата наднормативної роботи.

Значну частину умовно-змінних витрат становлять змішані витрати - це витрати, що містять елементи як постійних так і змінних витрат. Наприклад, плата за телефон, що включає постійні витрати у вигляді абонентної плати й змінні витрати - плата за міжміські розмови.

В основу поділу витрат на постійний і змінні покладений релевантний діапазон (проміжок) і час.

Релевантний діапазон - це діапазон діяльності підприємства. Релевантним звичайно є нормальний очікуваний діапазон діяльності підприємства. Постійні витрати є постійними, тільки в рамках релевантного діапазону діяльності й тільки протягом певного періоду часу. Наприклад, витрати на оренду будуть збільшуватися, якщо збільшення обсягу виробництва зажадає додаткової площі, і навпаки.

У багатьох випадках при досягненні певного рівня діяльності витрати змінюються різко, стрибками. Такими витрати називають умовно-постійними або східчастими. Наприклад, заробітна плата ремонтних працівників за умови, коли для обслуговування встаткування на кожні 1000 машино-часов необхідний один працівник. Таким чином, за короткий період (місяць) витрати можуть бути змінними (умовно-змінними) і постійними (умовно-постійними). Але протягом тривалого періоду всі витрати здобувають тенденцію до зміни, тобто постійні витрати стають умовно-постійними й змінюються східчасто.

3. Визначення функції витрат

Вивчення динаміки витрат уможливлює оцінювання витрат і побудову їх функції. Оцінка витрат (Cost Estimation) — це процес обчислення динаміки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами й різними факторами на підставі дослідження діяльності

Функція витрат (Cost Function) — це математичний опис взаємозв'язку між тратами та їх факторами. У спрощеному вигляді функцію витрат можна описати так:

У = а + Ьх

У — загальні витрати; а — загальні постійні витрати; b — змінні витрати на одиницю діяльності; х — значення фактора витрат.

Для визначення функції витрат використовують наступні методи:

- технологічний аналіз

- аналіз бухгалтерських рахунків

- метод вищої—нижчої точки

- метод візуальною пристосування

- регресійний аналіз

- спрощений статистичний аналіз