2. Класифікація витрат за елементами та статтями калькуляції

Елемент витрат - це сукупність економічно однорідних витрат. Відповідно до П(С)БУ 16 витрати операційної діяльності групуються по наступних економічних елементах:

- Матеріальні витрати: вартість витрачених у виробництві (крім продуктів власного виробництва) сировини, основних матеріалів (за мінусом вартості відходів отриманих у процесі виробництва), покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива й енергії, запасних частин, будматеріалів, тари й тар. матеріалів, допоміжних й ін. матеріалів.

- Витрати на оплату праці: заробітна плата по окладах і тарифам; премії й заохочення; матеріальна допомога; компенсаційні виплати; оплата відпусток й ін. невідпрацьованого часу; інших витрат на оплату праці.

- Відрахування на соціальні заходи.

- Амортизація: сума нарахованої амортизації ОЗ, НА й інших необоротних матеріальних активів.

- Інші операційні витрати: витрати операційної діяльності, що не ввійшли до складу попередніх елементів, наприклад, витрати на відрядження.

Класифікацію витрат по елементах доповнюють класифікацією витрат по статтях калькуляції, що дозволяє детально проаналізувати собівартість продукції, робіт, послуг і виявити резерви її зниження. Визначення переліку й складу статей калькуляції собівартості продукції, робіт здійснюється підприємством самостійно і регулюється Наказом про облікову політику.

Типова номенклатура статей витрат для сільськогосподарських підприємств:

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- насіння і посадковий матеріал;

- добрива;

- засоби захисту рослин і тварин;

- корма;

- сировина і матеріали;

- роботи та послуги;

- витрати на утримання ОЗ, у т.ч. ПММ, амортизація ОЗ;

- інші витрати;

- витрати на управління та обслуговування виробництва.

Перелік калькуляційних статей, установлюється підприємством самостійно виходячи з особливостей технології й організації виробництва, складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів і внутрішньої звітності.

3. Витрати, які складають виробничу собівартість продукції

П(С)БО 16 «Витрати» визначає склад витрат які входять до собівартості виробленої та реалізованої продукції.

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції входять наступні витрати:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Тема 3: «класифікація та поведінка витрат» План

1. Мета й напрямки класифікації витрат.

2. Моделі поведінки витрат.

3. Визначення функції витрат

1. Мета й напрямки класифікації витрат.

Головним об'єктом аналізу в процесі управління с виграти. Тому класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як ними управляти.

Можна вирізнити три напрями класифікації витрат, в основу якої покладено принцип: різні витрати для різних цілей.

1. Оцінка запасів та визначення фінансового результату:

• вичерпані та невичерпані;

• витрати на продукцію та витрати періоду;

• прямі і непрямі;

• основні і накладні;

2. Прийняття рішень:

• релевантні та не релевантні;

• постійні та змінні;

• маржинальні та середні;

• дійсні та альтернативні;

3. Контроль виконання:

• Контрольовані та неконтрольовані.

Стосовно продукції витрати операційної діяльності класифікуються на витрати, які:

- враховуються при калькуляції (вирахуванні) собівартості - складаються з витрат виробничого підрозділу (прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці й інших прямих витрат, а також змінних загальновиробничих і розподілених постійних загальновиробничих витрат. У сільському господарстві загальновиробничі витрати не діляться на постійні й змінні).

- не враховуються при калькуляції собівартості (витрати на збут, адміністративні витрати, інші операційні витрати).

По відношенню до визначення прибутку витрати підрозділяються на витрати, які:

- формують собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг. Вона складається з виробничої собівартості продукції, роботи, послуг, які були реалізовані протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

- витрати діяльності - це витрати, які не включаються в собівартість продукції, робіт, послуг і розглядаються як витрати того звітного періоду, у якому вони були здійснені. До них ставляться адміністративні витрати й витрати на збут.

Стосовно завданих параметрів витрати бувають:

- стандартні (нормативні) - витрати, які відповідають певним розрахованим на підприємстві розмірам витрат розраховуючи на одиницю продукції.

- фактичні - витрати, розмір яких сформувався в результаті виконання передбачених планом завдань і зафіксований у первинних документах

Різниці між фактичними й нормативними витратами є відхиленнями, розділ яких на "+" та "-" залежить від завдань, що ставляться при їхньому аналізі.

За сферою повноважень керівництва витрати підрозділяються на:

- контрольовані - витрати, які менеджер або керівник структурного підрозділу може контролювати або істотно впливати на них; заробітна плата, матеріали.

- неконтрольовані - менеджер або керівник структурного підрозділу не може контролювати - амортизація, страхування.

За єдністю складу витрати можуть бути:

- одноелементні витрати включають економічні витрати, які діляться на різні компоненти, незалежно від їхнього місця й цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія й т.д.).

- комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, у які входять практично всі економічні елементи.

За доцільністю витрати поділяють:

- продуктивні витрати, до яких ставляться виправдані або доцільні для даного виробництва витрати.

- непродуктивні витрати, причиною виникнення яких є недоліки в технології й організації виробництва. Такі витрати повинні враховуватися в розрізі причин і винних осіб. У випадку ідеальної організації технології виробництва й праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

Окремо ведеться облік поточних та одноразових витрат.

До поточних відносять витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво.

Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її істотна модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одноразової премії за вислугу років.

Для прийняття управлінських рішень необхідно розрізняти релевантні й нерелевантні витрати.

Релевантні витрати - це витрати, які залежать від ухвалення управлінського рішення.

Нерелевантні витрати - витрати, які не залежать від ухвалення рішення.

Маржинальні витрати (граничні витрати) - це витрати на виробництво кожної наступної додаткової одиниці продукції.

Диференційні витрати - це витрати, які становлять різницю між декількома альтернативними рішеннями.

Дійсні (реальні) витрати - це витрати, для яких необхідно витратити гроші або інші ресурси.

Можливі (альтернативні) витрати - це загублена вигода, якщо вибір або ухвалення рішення вимагає відмовитися від іншого (альтернативного) рішення.

Маржинальний доход - це різниця між доходом від реалізації й сумою змінних витрат, це проміжний фінансовий результат, що забезпечує покриття постійних витрат й одержання прибутку.