Змістовий модуль 3. Культура Київської Русі

( 2 години )

3.1. Значення християнства для розвитку культури Київської Русі

3.2. Архітектура Київської Русі

3.3. Образотворче мистецтво Київської Русі

3.4. Розвиток літератури Київської Русі

Культура Київської Русі — видатне явище світової середньовічної культури. Хронологічно вона охоплює IX — сер. XIII ст. Культура ця розвивалася у загальному контексті світової, але мала лише їй властиві риси, зумовлені конкретними історичними обставинами і східнослов´янськими традиціями, що найяскравіше виявилося у плануванні й забудові міст, у композиційних особливостях архітектурних ансамблів і окремих споруд, своєрідності декоративно-прикладного мистецтва й пластики.

3.1. Значення християнства для розвитку культури Київської Русі

Християнство прийшло на наші землі з Візантії. Візантія на рубежі Х та ХІ ст. була однією з найбільш впливових і висококультурних держав Європи. Київська держава у цей час вбирала у себе все найкраще що виробили великі сусіди, не забуваючи про національні риси культури. Отож, говорячи про культуру княжої доби, ми часто називаємо її русько-візантійською культурою.

У Х ст. християнство стало панівною релігією в Європі. На Русі про християнство також було відомо задовго до релігійних реформ Володимира Великого: християнами були Аскольд і Дир. Достовірним є факт хрещення княгині Ольги у 958 р. Але вирішальним для процесу християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в 988-990 рр.

Нова релігія впроваджувалася насильним шляхом і в Києві, і в інших містах. Знать і заможні верстви населення приймали нову релігію порівняно легко і навіть охоче, як таку, що користувалася заступництвом центральної влади. Найбільш прихильними до старої язичницької віри були низи суспільства. Щоб рішуче покінчити з усяким опором Володимир одразу ж наказав знищити культових язичеських ідолів, а в тих місцях, де вони стояли, наказав побудувати християнські храми. У боротьбі з «поганством» християни знищили безцінні пам'ятки стародавнього язичницького світу, зокрема шедеври дерев'яної скульптури, були заборонені старовинні танці, скомороші дійства тощо.

Щоб замінити місцеві вірування й обряди єдиним християнським культом, церковним проповідникам та ієрархам довелося тривалий час пристосовувати свої служби до язичницьких богів, свят і обрядів. Так, Перун став ототожнюватися з Іллею-пророком, Ярило - зі святим Юрієм (Георгієм), давні зимові свята були приурочені до Різдва Христового і Хрещення, дохристиянське свято Великодня (назва збереглася) – до Воскресіння Ісуса Христа і т.д. Проти язичницького свята Івана Купала церква боролася багато сторіч, але так і не змогла його подолати. Таким чином, у процесі поширення й утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму. Візантійські церковні канони поступово пристосувалися до особливостей давньоруського етносу вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян. Процес християнізації на Русі розтягнувся на віки. Культурі Київської Русі була властива активна взаємодія християнства та язичництва, внаслідок якої утворився християнсько-язичницький світоглядний синкретизм.

З прийняттям християнства культура Київської Русі піднялася на новий, більш високий щабель.

Роль християнізації Русі в історичному розвиткові українського народу:

• зміцнення державності. З'явилася українська емблема - тризубець, яка була княжою і державною емблемою;

• християнство позитивно вплинуло на розвиток освіти, науки, поширення писемності. Через те, що Україна-Русь прийняла християнство з Візантії, в Київ приїхало багато грецьких священиків, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знань про всесвіт та минулі цивілізації. Були відкриті школи.

• всебічне збагачення культури (розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво);

• створення визначних пам'яток літератури;

• розширювалися і зміцнювалися державно-політичні та культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, християнськими країнами Західної Європи; запроваджено грошову систему.

• були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих.

• на краще змінився світогляд руського народу.