Інгібітори апф.

Каптоприл (Captopril) - інгібітор АПФ. Одним із факторів гуморальної регуляції АТ є ренін – ангіотензинова система (ниркова регуляція АТ). Каптоприл, блокуючи ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), перешкоджає утворенню ангіотензину II, що підвищує АТ, і, таким чином, суттєво знижує АТ, зменшує явища серцевої недостатності, покращує нирковий кровообіг.

Застосування: різні форми артеріальної гіпертензії, в тому числі ниркового походження, застійна серцева недостатність. Призначають препарат по 12,5-50 мг 3 рази на день протягом 20-30 і більше днів. При гіпертензивних кризах іноді застосовують сублінгвально.

Побічна дія: тахікардія, головний біль, анорексія, спотворення смакових відчуттів, шкірні алергічні реакції, зміна формули крові. Нерідко розвивається стійкий сухий кашель, що іноді потребує відміну препарату.

Еналаприл (енап, едніт, ренітек) - інгібітор АПФ, є проліками (фармакологічну активність проявляють тільки його метаболіти – продукти біотрансформації). Препарат поступово знижує АТ, максимальний ефект – через 6-8 год., тривалість дії до 24 год.

Застосування: первинна та вторинна артеріальної гіпертензії, у тому числі на тлі ниркової недостатності, діабетичної нефропатії; застійна серцева недостатність.

Побічна дія: запаморочення, головний біль, кашель, бронхоспазм та ін.

Антагоністи рецепторів ангіотензину II.

Антагоністи рецепторів ангіотензину II – лосартан (козаар), ірбесартан (апровель), кардесантан (атаканд), епросартан (теветен), валсартан (діован) – препарати знижують АТ за рахунок більш вибіркової дії на ниркову регуляцію АТ, ніж в інгібіторів АПФ.

Валсартан (діован) – антигіпертензивний препарат, що є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (який є потужною судинозвужувальною речовиною) і ефективно знижує АТ.

Початок дії – через 2 год., максимальний ефект – через 4 – 6 год., тривалість дії – 24 години і більше.

Застосування: стійкі форми артеріальної гіпертензії.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, кашель, загальна слабкість.

Блокатори кальцієвих каналів

Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів) – нифедипін, верапаміл, амлодипін, дилтіазем – знижують АТ за рахунок гальмування надходження кальцію в середину міофібрил і розслаблення м`язів судин.

Гіпотензивна дія проявляється тим сильніше, чим вище були початкові показники АТ.

Нифедипін (Nifedipinum) - антагоніст іонів кальцію. Зниження артеріального тиску під його впливом відбувається за рахунок гальмування надходження Са²⁺ всередину м’язових клітин судин, в результаті чого знижується їх скоротлива функція і загальний периферичний опір. Гіпотензивна дія проявляється тим яскравіше, чим вищий був вихідний тиск. Застосування: лікування хворих на різні види гіпертензії, зокрема на ниркову. У наш час віддають перевагу пролонгованим формам препарату, які краще переносяться хворими і не викликають значний коливань АТ. короткодіюча форма нифедипіну може застосовуватись при гіпертензивній кризі (під’язичний прийом), а також для лікування артеріальної гіпертензії в дозах не більше 40 мг на добу.

Побічна дія: при застосуванні нифедипіну часто спостерігаються почервоніння обличчя і шкіри верхньої половини тулуба, головний біль; нудота, запаморочення, сонливість, іноді набряк гомілок; характерна тахікардія.

Протипоказання: при тяжкі форми серцевої недостатності, синдром слабкості синусового вузла, значній артеріальній гіпотензії.

Амлодипін – препарат пролонгованої дії, приймають 1 раз на добу.

Верапаміл та Дилтіазем виявляють також протиаритмічну дію.

Застосування: різні форми артеріальної гіпертензії:гіпертонічна хвороба, артеріальна гіпертензія в поєднанні з і стенокардією, нирковою недостатністю, гіпертензивним кризом, ішемічним інсультом, тахіаритмією.