Антагоністи імідазолінових рецепторів

Моксонідин (фізіотенс, цинт) – антигіпертензивний препарат нового покоління, який є антагоністом імідазолінових рецепторів. Препарат вибірково зв`язується з цими рецепторами у стовбурі мозку (ділянці, яку вважають центром регуляції симпатичної нервової системи), що приводить до зниження активності симпатичної нервової регуляції та зниження АТ. Гіпотензивна дія триває до 24 годин.

Застосування: гіпертонічна хвороба.

Побічна дія: сухість у роті, головний біль, втомлюваність, порушення сну, важкість у нижніх кінцівках.

Гангліоблокатори

Бензогексоній (Benzohexonium) – гангліоблокатор; антигіпертензивний ефект пов’язаний з блокадою симпатичних гангліїв.

Застосування: Бензогексоній, призначають в умовах стаціонару при тяжких формах гіпертонічної хвороби: гіпертензивних кризах, порушеннях мозкового та легеневого кровообігів.

Вводять бензогексоній під шкіру, в/м або в/в краплинно.

З блокадою симпатичних гангліїв пов’язане таке ускладнення, як ортостатичний колапс, для профілактики якого після ін’єкції бензогексонію хворий повинен протягом 2 годин перебувати в горизонтальному положенні.

Побічна дія: з блокадою симпатичних гангліїв пов’язане таке ускладнення, як ортостатичний колапс, для профілактики якого після ін’єкції бензогексонію хворий повинен протягом 2 годин перебувати в горизонтальному положенні; парез жовчного міхура; сухість у роті, порушення акомодації, імпотенція, толерантності,

Протипоказання: патологічних станах, які супроводжуються значним зменшенням кровотоку в життєво важливих органах, зокрема при гострому інфаркті міокарда, при тяжкій нервовій недостатності, при тромбозах сітківки та судин головного мозку. Різке зниження артеріального тиску в таких випадках може посилити ішемію.

α-адреноблокатори

Празозин (Prazosinum) – α-адреноблокатор селективної дії. Впливає на судинні п о с т с и н а п т и ч н і α₁ – адренорецептори. Лікування, як зазначалось вище, починають з дози 0,5 – 1 мг, яку призначають перед сном. Після цього 6-8 год хворий повинен знаходитися у ліжку. У подальшому празозин призначають по 1 мг 3-4 рази на день, поступово збільшуючи дозу. Ефект настає через кілька днів, але стійка гіпотензивна дія може розвиватись через 6-8 тижнів прийому препарату. Підтримуючу дозу празозину підбираюсь індивідуально. Звичайно вона становить 6-15 мг на добу, але може коливатись від 3 до 20 мг.

При застосуванні препарату, крім «феномену першої дози», можуть спостерігатися головний біль, запаморочення, безсоння, слабість, диспепсичні розлади, сухість у роті.

Протипоказання: вагітність, дітям до 12 років.

β-адреноблокатори

Анаприлін (Anaprilinum) – β-адреноблокатор неселективної дії:

блокує β₁ та β₂ – адренорецептори (серця і судин), спричинює брадикардію і знижує роботу серця, його потребу в кисні, автоматизм, пригнічує атровентрикулярну провідність (протиаритмічна дія). Загальний периферичний опір спочатку підвищується, а потім знижується, тобто проявляє гіпотензивний ефект. Унаслідок блокади β₂ – адренорецепторів анаприлін підвищує тонус бронхів (утруднення дихання, можливий бронхоспазм). Анаприлін є засобом вибору при лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу, яка супроводжується ІХС, аритміями та гіпертрофією міокарда. Доведено, що β-адреноблокатори – одна з найбільш ефективних груп антигіпертензивних засобів, які зменшують гіпертрофію лівого шлуночка.

Доза анаприліну при стійкій гіпертензії може становити 100-320 мг на добу і більше(на 3-4 прийоми). Лікування препаратом продовжується не менше 8 тижнів.

Застосування: для лікування пацієнтів з ІХС, порушеннями серцевого ритму (тахіаритмія, мерехтлива аритмія), гіпертонічною хворобою (початкова стадія в осіб віком до 40 років).

Для усунень порушень серцевого ритму і нападу стенокар дії анаприлін вводять внутрішньовенно. Всередину застосовують за схемою, починають з низьких доз, а в разі відміни препарату – дозу поступово знижують (загроза розвитку синдрому відміни).

Анаприлін не використовується для монотерапії гіпертензивної кризи; швидке зниження артеріального тиску, яке він викликає, супроводжується зростанням тонусу симпатичної нервової ситсеми з наступним звуженням судин (через α – адренорецептори). Для попередження такої реакції анаприлін необхідно комбінувати зα – адреноблокаторами.

До селективних β - адреноблокаторів (діють переважно на

β₁-адренорецептори) належать атенолол, метопролол, талінолол, піндолол, карведилол).

Атенолол – кардіоселективний β – адреноблокатор, що виявляє антиангінальну, гіпертензивну, протиаритмічну дії.

Застосування: всередину за схемою для лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою, профілактика нападів стенокардії, профілактика і лікування надшлуночкових тахікардій.

Метопролол (вазокардин, корвітол) - дія подібна до атенололу.

Застосування: артеріальна гіпертензія, стенокардія, аритмія, а також профілактика повторного інфаркту міокарда.