Антигіпертензивні засоби

Антигіпертензивні, або гіпотензивні засоби – це група лікарських речовин, які мають різні механізми дії, але однаковий кінцевий результат – зниження підвищеного АТ. ВООЗ визначає гіпертензію як стан, при якому АТ перевищує

140/90 мм рт. ст.

Залежно від етіології, гіпертонічну хворобу поділяють на 2 типи: первинну, або есенціальну, та вторинну.

При першій не вдається встановити причину підвищення АТ.

Друга може супроводжувати захворювання нирок, ендокринних залоз. Причини гіпертензії - різні, але всі вони проявляються підвищеним АТ за участю трьох основних механізмів:

• зростання загального периферичного опору судин,

• хвилинного об’єму крові

• загального об’єму циркулюючої крові.

У регуляції судинного тонусу беруть участь різні структурні механізми:

- відділи центральної нервової системи,

- периферичні нерви вегетативної нервової системи,

- гуморальні фактори (симпато - адреналова, ренін-ангіотензин –

альдостеронова, калікреїн - кінінова системи та ін.)

- вазоактивні речовин - простагландини (простагландини А і Е -проявляють депресорну дію, простагландин F – пресорний ефект.

- ендогенний фактор релаксації судин - нітрогену оксид – NO (азоту оксид).

Класифікація антигіпертензивних препаратів:

1. Засоби, що знижують активність симпатичної нервової системи

центральної нейротропної дії:

• стимулятори центральних α₂ – адренорецепторів (клофелін (гемітон; катапресан; клонідин), метилдопа (допегіт);

• засоби, що пригнічують ЦНС:

• антагоністи імідазольних рецепторів

периферичної нейротропної дії:

• гангліоблокатори (бензогексоній, гігроній, пентамін),

• α- адреноблокатори: доксасзозин (кардура); празозин;

• β - адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол (егілок; корвітол), бісопролол (конкор)

• симпатолітики (резерпін, октадин).

2. Міотропні судинорозширювальні засоб (дибазол, магнію сульфат, натрію нітропрусид; папаверину г/х; но-шпа (дротаверин);

3. Інгібітори (блокатори) ангіотензинперетворюючого фермента (АПФ): речовини, які впливають на ренін-ангіотензивну ситсему – інгібітори АПФ: каптоприл (капотен), еналаприл (ренітек; едніт; етап; периндоприл (престаріум), раміприл, лізиноприл

4. Антагоністи рецепторів ангіотензину II: кардесантан, епросартан, ірбесартан (апровель), лосартан (козаар), діован (валсартан) – препарати знижують АТ за рахунок більш вибіркової, ніж інгібітори АПФ, дії на ниркову регуляцію АТ.

5. Блокатори кальцієвих каналів: нифедипін; верапаміл; амлодипін, ділтіазем).

6. Сечогінні препарати: препарати, що впливають на водно-сольовий обмін (діуретики) дихлотиазид, гідрохлоротіазид (гіпотіазид), фуросемід (лазикс), індапамід (арифон); спіронолактон (верошпірон).