11. Дидактичний епос Гесіода. «Роботи і дні»

Представником дидактичного епосу є письменник VIII-VII вв. до н.е. Гесіод. Дидактизм його творів був викликаний потребами часу. Цей час – кінець всієї епічної епохи, коли героїчні ідеали у своїй яскравій безпосередності перетворювалися на повчання, наставляння, мораль. Старі героїчні докласові ідеали общини і племені, які возвеличував Гомер, перестають хвилювати і об`єднювати людей. Люди замислюються про свої ідеали, але поки не доспіли нові ідеали – ідеали міського типу і не вмерли старі – домашньо – родинні, свідомість людей перетворює останні в мораль, в систему повчань і наставлянь. Зберігається думка, що класове протирічча можна погасили або послабити вченням про правду, справедливість або різного роду увіщуваннями. Саме такий є Гесіод у своїй поемі "Роботи і дні". Гесіод є співцем населення, яке розорилося , а не нажилося від розпаду давньої общины. Він опинився у таборі ображених.

Звідси і велика кількість похмурих фарб, вражаючих при переході від гомерівської героїки до нравоучень Гесіода.

Народився Гесіод у Кімі, але його бідний батько переїхав зі своиїи двома синами, Гесіодом і Персом, у внутрішню Грецію, в Беотію, де селянству вав у поселенні Аскра у підніжжя Гелікона. Розповідали про явлення Гесіодові геліконських Муз, начебто закликавши його від життя пастуха до поезії та до проповідництва правди. З дитинства Гесіод був добре знайомий з усіма видами аграрної праці. Після смерті батька діти посварилися і Перс відібрав у Гесіода належну йому частину, хоч йому не пішло на користь і у подальшому він розорився. Гесіод і писав свою поему "Роботи і дни" в наставлення розореному Персу.

Поема ця - взірець дидактичного епосу – розвиває декілька тем:

Перша тема (1-380) побудована на проповідництві правди зі вставкою епизодів про Прометея і про п`ять віків. Гесіод говорить про обов`язки сильних поважати правду: тут - апофеоз праці і справедливості.

Друга, основна тема (380-764) присвячена землеробству, знаряддям праці, скотині, одягу, їжі та ін. У цих віршах говориться про щасливих і нещасливих днях для роботи. Вся поема пересипана різноманітними наставляннями, які малюють образ селянина, скопідома у душі, який знає, як і коли можна вигідно влаштувати свої господарські справи, кметливого, якого важко провести. Починає він з заведення дому, жінки і корови, любить у всьому "порядок і точність" (471); жінку треба вибирати не ласунку, роботящу (695-705); треба працювати, щоб була хороша репутація; і Гесіоду також хочеться бути багатим, так я "погляди багатого сміливі" (303-319).

Словом, це типовий скопидом зі своєю мораллю, ідеологією, яка не йде далі влаштування найближчих господарських справ, коли здорова, роботяща господиня у якості жінки вже вища за своєю цінністю і красою усіляких епічних Медей і Андромах.

Гесіод є дуже консервативним і за своїм розумовим обрієм є досить вузький. Це робить образ його думок у значній мірі патріархальним, неповоротним і дуже практичним. Тому його класовий антагонізм є явище тимчасове і значною мірою для самого Гесіода випадкове.

Стиль Гесіода - протилежність розкоші, багатослів`ю і широті гомерівського стилю. Він дивує своєю сухістю і стислістю. Часто виклад зводиться до простого перерахування імен і шлюбів. Моралістика настільки сильна та інтенсивна, що, незважаючи на правильність і життєву цінність багатьох порад і наставлень, вона наводить нудне и монотонне враження.