4. О.Ф.Лосєв про два періоди в розвитку античної міфології. Відображення цих етапів в міфах та епосах Гомера.

У розвитку античної міфології існує два періоди: архаїчний та класичний (ранній та олімпійський). За О.Ф. Лосєвим, дисгармонія та хаос – це головні риси архаїчної міфології. В історії людства цей період припадає на панування матріархату.

Під міфологічною архаїкою О.Лосєв розуміє той найдавніший період міфології – дофессалійський, або доолімпійський, який відноситься до часів материнського роду, тобто до періоду збирально – мисливського господарства. У цей період людина бачить перед собою тільки Землю і Небо, то Земля, жива, яка все народжує і живить, є основа міфології матріархату. Тут виділяється дві стадії розвитку найдавнішої міфології – фетишизм і анімізм.

З переходом від материнської общини до патріархату розвивається новий ступінь міфології – героїчна, олімпійська або класична міфологія, заснована на гармонійному і художньому сприйнятті світу.

У класичній міфології магічна сила божества сконцентрувалася в окремих антропоморфних істотах, що були наділені довершеною красою та безсмертям. З`являється один головний верховний бог Зевс, якому підкоряються всі решта богів і демонів. Жіночі божества отримали тепер нові функції у зв`язку з епохою патріархату і героїзму. У класичній міфології вперше з’явилися герої – нащадки богів і людей. Саме вони продовжили боротьбу з хтонічними чудовиськами, яку розпочав Зевс.

В «Іліаді» Гомера відображена тільки окремі моменти троянської міфології, але з неї випливає, що причини троянської війни пов`язані з космічними подіями. Розповідалося, що Земля, через величезне заселення людей, звернулася до Зевса з проханням скоротити людський рід, і Зевс розпочав війну між троянцями та греками. На наявність міфологічних мотивів раннього періоду родовинно – общинного ладу вказує одруження грецького царя Пелея на донці морського бога Нерея, а на більш пізнього періоду - конфлікт між трьома богинями – Гери, Афіни і Афродіти, які мали довгу міфологічну історію. Подальший розвиток міфу поглиблює мотив відносно безстрашності людини перед богами і демонами Об`єктом художньої дійсності у Гомера є боги і доля. Боги втручаються у життя людей і буквально підказують людині всі її рішення і настрої. Людина перетворена на бездушну зброю богів, але людина ніскільки не встидається перечити богам, бо боги зовсім не відрізняються високими моральними якостями.

6.Джерела змісту «Іліада» та «Одисея» Гомера. Троянський цикл міфів. Гомерівське питання.

Твори Гомера, поеми "Іліада" і "Одіссея", є першими за часом відомими пам'ятниками давньогрецької літератури. Утримуючи в собі величезну кількість різного роду міфів і будучи вельми значними за розміром, ці поеми не могли з'явитися раптово, у вигляді твору лише одного геніального письменника. Якщо навіть вони і складені одним поетом, то в них відображаються найрізноманітніші періоди історичного розвитку греків.

Сюжетом гомерівських поем є різні епізоди троянської війни. Греки протягом багатьох століть вели війни в Малій Азії. Троянська війна — одна з центральних подій у грецькій міфології. Початок Троянської війни античні джерела пояснюють волею Зевса, який волів або «зменшити тягар землі», або дати можливість прославитись божественним героям.В облозі Трої приймають участь найвидатніші герої Греції - Ахілл і Одіссей. Основою “Іліади” стали події 50-ти діб останнього 10-го року облоги Трої. Її зав’язка – гнів Ахілла на Агамемнона. Події в “Іліаді” розгортаються в хронологічній послідовності. Кульмінація поеми – бій Ахілла з троянським царевичем Гектором.

До троянського циклу міфів відносяться і міфи про повернення героїв додому, зокрема про десятирічні мандри Одіссея. Зав’язка “Одіссеї” – теж гнів, гнів Посейдона на Одіссея, за те, що той осліпив його сина циклопа Поліфема. Але в “Одіссеї” не одна а три сюжетні лінії - подорож сина Одіссея Телемаха в пошуках батька, подорож самого Одіссея і історія сватання женихів до Пенелопи. Хоч ці сюжетні лінії розвиваються паралельно, але їх події в поемі зображуються як такі, що відбуваються послідовно, а в сюжеті про подорож Одіссея порушена хронологічна послідовність подій і багато з них викладені ретроспективно.

Між поемами «Іліада» та «Одіссея» досить тісний логічний зв'язок, і можливо, що "Одіссея" була задумана як продовження "Іліади".

«Гомерівське питання» — сукупність проблем, пов’язаних з історією та часом виникнення давньогрецьких поем «Іліада» і «Одіссея», авторство яких приписується поету - аеду Гомеру. Суть цього «питання», що виникло в науці у XVIII ст., полягає у тому, щоб з’ясувати, чи є поеми творінням конкретного автора — Гомера, чи тексти, які дійшли до нас, являють собою збірку, що включає окремі поетичні сказання складені раніше. Дослідження композиції поем, давнього героїчного фольклорного епосу підтвердили первісну єдність авторського задуму і наявність в «Іліаді» та «Одіссеї» подій, що відбуваються в різний час за хронологією.

Гомерівські поеми слід розглядати як цілісні художні твори, що мають продуману струнку композицію, написані одним автором у VIII ст. до н. е. Вони складені гекзаметром, їхня мова насичена іонійсько-еолійською лексикою, тексти містять чимало чітких формул, що неодноразово повторюються. Поеми Гомера позначені високим злетом фантазії, красою вислову та багатством тропіки, драматизмом зображених сцен, природністю і правдивістю відтвореного життя, винятковою спостережливістю та психологічною чутливістю автора. Визнаються також органічний зв’язок цих творів з фольклором та міфологією і майстерність Гомера в їх відтворенні у художньо-цілісних поемах.