39. Роман про Трістана та Ізольду. Тема кохання і романі.

Трістан та Ізольда — легендарні персонажі середньовічного лицарського роману XII століття. Паралелі до мотивів роману ми знаходимо в переказах давньосхідних, античних, кавказьких та ін. Але в поезію феодальної Європи сказання це прийшло в кельтському оформленні, з кельтськими іменами, з характерними побутовими рисами.

Історія кохання лицаря Трістана та королеви Ізольди належить до найбільших легенд, розданих людством. Вона входить до старовинних епічних сказань древніх кельтів, проте куртуазні поети використовували “старий переказ” для вираження нової колізії, пов’язаної з народження нового почуття – індивідуальної любові.

Цей твір вбирає і відображає актуальні проблеми життя, найрізноманітніші і найскладніші, у тому числі і філософські концепції буття. Воно здатне передавати не тільки чарівно прекрасне, але й естетично осмислювати зло, також демонструє жанрову лабільність, взаємодіючи з драмою, поемою, малою прозою.

«Трістан і Ізольда» демонструє не лише надзвичайно широкий спектр сформованих художніх прийомів, а й помітне «переосмислення» традиційного жанрового канону.

Трагічні стосунки склалися між корнуельським королем Марком, його улюбленим небожем і вихованцем Трістаном та дружиною короля Ізольдою Золотоволосою, яка стала коханою Трістана. Цей трагічний вузол ускладнений і тим, що Марк – благородний, і не прагне покарати закоханих, щиро співчуваючи їм. А якщо він віддає Ізольду на тортури вогнем – то лише під мстивим тиском обмовників-придворних. Однак таких світлих, сердечно мудрих епізодів у романі небагато. Феодально- середньовічна дійсність, яка оточує героїв, жорстока й підступна.

Роману ’’ Трістан та Ізольда ’’ притаманна така структура: він складається із 19 відносно завершених оповідок, що відтворюють ключові епізоди життя головних героїв: ’’ Дитинство Трістана ’’, ’’ Моргольт Ірландський ’’, ’’ Шукання золотоволосої красуні ’’, ’’ Дання ’’ і т.д. У сучасному розумінні слова, це не роман, а швидше цикл оповідань, об’єднаних образами головних героїв і провідною темою кохання сильного, мов смерть. ле це не єдина тема твору. Так, важливою є також тема вірності й підступності , відданості й зради, служіння державі й феодальних амбіцій.

У творі є багато фантастичних мотивів і образів: дракон, якого, немов казковий герой, лише за третім ударом вбиває Трістан; карлик Фросин, який передбачає майбутнє по зорях; чарівне брязкальце на шиї зачарованого песика Пті- Крю, якого Уельському герцогові Жіленові подарувала фея тощо. Тай сам сумний фінал твору не обійшовся без казкового – триразового – рубання кущів терену, які, виростаючи за одну ніч, сплітали своє гілля, неначе з’єднуючи могили Трістана та Ізольди.

Водночас із твору можна почерпнути багато знань про реальне, справжнє життя людей в добу Середньовіччя. Насамперед, це стосується лицарського побуту та моралі, що закономірно, оскільки головний герой твору – лицар. Справжній лицар – це не тільки гарний воїн, а й освічена, естетично розвинена людина, яка володіє музичними інструментами, вміє співати, складати вірші. Це все входило до вже згаданого поняття ’’ куртуазність ’’. Крім того, він повинен був вірно служити сюзеренові, не зраджуючи його, триматися даного слова.

Отже, в ’’ Романі про Трістана і Ізольду ’’ реальність переплилася з фантастикою, що є характерною жанровою ознакою лицарського роману.

Глибоким психологізмом позначений і образ Ізольди Білявої та образ короля Марка.

Цей роман почасти є спадкоємцем героїчного епосу, від якого він перейняв мотиви безмежної сміливості, благородства героїв. А загалом, для нього характерна також пригодницька сюжетна лінія. Вона зумовлена потягом героя до чогось незвичайного, виняткового, що підносило над буденністю життя.

Ширина епічності поступилася глибині психологізму, а прагнення до змалювання внутрішнього світу героїв потребувало вдосконалення засобів відтворення цього світу: почав розроблятися портрет героїв, чим далі більше індивідуалізувалося їхнє мовлення. Автора роману цікавлять деталі побуту, які майже проігноровані в багатьох героїчних епосах.