26 „Енеїда” Вергілія, її зв’язок з епосом Гомера. Порівняльна характеристика. Поетичні ідеї «Енеїди»

Вергілій був автором багатьох творів, але всесвітню славу йому принесла тільки героїчна поема „Енеїда”. Її ідейний зміст пов’язаний з уславленням Августа Цезаря та Римської імперії. Вергілій стверджував божественне походження Августа, і, уславляючи Енея, уславлював тим самим імператора. В „Енеїді” Анхіз, батько героя, показує сину, який прийшов в підземний світ, всіх славних нащадків, які управлятимуть Римом. А на щиті, викуваному для Енея Вулканом, зображується історія Риму, його військові перемоги, тріумф Августа. Для втілення цієї ідеї Вергілій обирає форму героїчної поеми, запозичену у Гомера. У Гомера Вергілій запозичує масу окремих слів і цілих епізодів, відрізняючись від його простоти великою психологічною складністю та нервовістю.

Перші шість пісень „Енеїди” нагадують „Одіссею”. В них розповідається про мандри Енея, який покинув зруйновану Трою. На відміну від Гомера, Вергілій детально описує трагедію падіння Трої і події, що їй передували : загибель Лакоона і його синів, смерть Пріама, загибель жителів міста, палаючі будинки, те, як Еней з сином і батьком виходять з палаючого міста. Про це все Еней розповідає сам на банкеті у карфагенської цариці Дідони.

Останні 6 пісень „Енеїди” схожі на „Іліаду”. Еней бореться за руку дочки царя Латина Лавінії з Турном. в одному з боїв гине друг Енея Палант.

Завершує „Енеїду” розповідь про двобій Енея і Турна, яка дуже нагадує розповідь про двобій Ахілла і Гектора. Перемагає в ній Еней.

поезія Вергілія носить більш монументальний характер, хоча вплив Гомера видно і в сюжеті, і в формі зображення сюжетної дії. Ріднить Вергілія з Гомером і схожий погляд на взаємини між людьми й богами. Щоправда, герої Вергілія набагато більше залежать від богів. Так Еней і проти своєї волі змушений підкорятися фатуму.

«Енеїда» зовнішньо схожа з гомерівським епосом, але різниться від нього політичною тенденцією, ясно вираженою в ряді епізодів, пов'язаних з подіями римської історії від сивої давнини аж до сучасної Вергілієві доби. Суть цих відступів полягає у звеличенні національних рис стародавніх римлян і римського «імперіалізму» з наголошенням на подвигах і заслугах Августа, принципат якого має становити кульмінаційний пункт у розвитку державності.

Поеми Вергілія відрізняє від епосів Гомера психологізм. Якщо Гомерові притаманний спокійний оповідний тон, неквапливий темп розповіді з дуже довгими відступами, з детальним описом зовнішнього вигляду, зброї, одягу героїв тощо, то автор «Енеїди» виробив свій власний, своєрідний стиль, для якого характерний нахил до драматичних і патетичних ефектів. Відмовившись від спокійної епічної широти, він використовує пребагатий арсенал художньо-зображувальних засобів для того, щоб розповідь максимально наситити емоційними сценами, схвилювати читача жахливими і зворушливими описами, викликати в нього захоплення, страх, співчуття.

„Енеїда” стала предметом наслідування багатьма авторами, а Данте в „Божественній комедії” зробив Вергілія провідником по „Пеклу” і „Чистилищу”.