- •Поняття про міф, міфологічний час. Особливості міфів
- •Міфологічні архетипи та персонажі міфів.
- •3.Давньогрецькі міфи про створення світу та богів Олімпу.
- •Міфи про героїв (Геракла, Тесея, Персея, Ясона, Одіссея).
- •О.Ф.Лосєв про два періоди в розвитку античної міфології. Відображення цих етапів в міфах та епосах Гомера.
- •6.Джерела змісту «Іліада» та «Одисея» Гомера. Троянський цикл міфів. Гомерівське питання.
- •7. Зміст та особливості сюжету «Іліади» та «Одіссеї» Гомера.
- •8. Образи головних героїв «Іліади» та «Одісеї» (Ахілла, Гектора, Одісея)
- •9. «Одісея» Гомера. Загальна характеристика поеми. Образ Одісея
- •10. Особливості поетики епосів Гомера та їх жанрова своєрідність. Розгорнуті порівняння.
- •11. Дидактичний епос Гесіода. «Роботи і дні»
- •12. Давньогрецька лірика. Її різновиди і жанри.
- •13.Основні теми античної лірики періоду ранньої класики (Архілох, Сапфо, Алкей, Анакреон).
- •14. Походження давньогрецької трагедії Її структура. Давньогрецький театр, його будова. Організація вистав та свят Діонісій.
- •15. Трагедія Есхіла «Прометей закутий»
- •16. «Едіп - цар» Софокла. Проблематика. Образ Едіпа
- •17. «Антігона» Софокла. Проблематика. Суть конфлікту.Образи.
- •18. Особливості трагедій Евріпіда. Аналіз однієї з трагедій («Іпполіт» чи «Медея»)
- •19.Давньогрецька комедія, її походження, зміст, структура.
- •20. Особливості та проблематика комедій Арістофана. Комедія Арістофана «Хмари». Критика в ній софістів.
- •21. Філософська проза періоду класики. Загальна характеристика. Проза Платона.
- •22. Праці Арістотеля. Зміст «Поетики» Розробка Арістотелем теорії трагедії.
- •23. Давньогрецька історіографія. Твори Геродота і Плутарха
- •24. Давньогрецький роман та його різновиди. Роман Лонга „Дафніс і Хлоя”. Тема кохання та образи роману.
- •25 Римська міфологія.
- •26 „Енеїда” Вергілія, її зв’язок з епосом Гомера. Порівняльна характеристика. Поетичні ідеї «Енеїди»
- •27. Історія створення «Енеїди» та її політичні ідеї. Тлумачення ідейного змісту поеми дослідниками 20 століття.
- •28. Нова концепція героїчного в поемі. Образи Енея та Дідони в поемі Вергілія «Енеїда».
- •29. Метаморфози Овідія. Особливості відображення в творі міфів.
- •30. Роман Апулея «Метаморфоза» або «Золотий Осел». Місце та роль казки про Амура та Психею у романі.
- •31. Поезія Горація. Основні теми і мотиви. Ода «До Мельпомени»
- •32. Творчість античних байкарів Езопа і Федра
- •33.Творчість Плутарха. Паралельні життєписи.
- •34. Особливості літератури Середніх віків. Основні напрямки і жанри.
- •35. Середньовічна лірика. Автори, жанри, поетика
- •36.Французький героїчний епос: „Пісня про Роланда”.Зміст Образи Карла та Роланда
- •37. Німецький героїчний епос „Пісня про Нібелунгів”.
- •39. Роман про Трістана та Ізольду. Тема кохання і романі.
- •40. Куртуазний роман. Творчість Кретьєна де Труа.
- •41. Кентерберійські оповідання Чосера. Структура. Зміст.
- •42. Основні різновиди середньовічних епосів (міфологічні і класичні).
14. Походження давньогрецької трагедії Її структура. Давньогрецький театр, його будова. Організація вистав та свят Діонісій.
Давньогрецька трагедія виникла на основі щедрої і плідної народної творчості у вигляді культових обрядів, мімічних ігор і т. д., тобто невід"ємна частина багатьох свят. Найголовнішими джерелами трагедії можна назвати чотири.
Народні свята на честь бога родючості й виноградарства Діоніса. Про важливість цього джерела свідчить те, що пізніше ім"я Діоніса поєднується з театральним мистецтвом, і саме цей бог стає його покровителем.
Народні свята на честь богині родючості й хліборобства Деметри, культ якої щорічно відзначався у місті Елевсін. З її культом пов"язують елевсінські містерії. То були таємні дійства, що провадилися в першій, закритій частині святкування культу, до якої допускалися в храм богині лише його жерці й утаємничені особи.
Надзвичайно поширений культ героїв, які глибоко шанувалися еллінами і вважалися засновниками різних міст. Святкування їхніх культів також передбачало виконання якихось ритуальних сцен і танців.
культ померлих, відправа якого супроводжувалася "заупокійними плачами" - тренами, що перейшли в трагедію. Вона і закінчувалася, як правило, спільним плачем хору й акторів, що називався комосом ("ударами", як правило, в груди - виразом скорботи).
Структура
Трагедія починалася з прологу, під яким розуміється початок трагедії до першого виступу хору. Перший виступ хора, а точніше, перша частина хору – це парод трагедії (по-грецьки означає "виступ", "прохід"). Після парода в трагедії чергувалися єпісодії, тобто діалогові частини (епісодії означає "привходження" - діалог у відношенні хору був спочатку другорядним), і стасіми, так звані "стоячі пісні хору", "пісня хору в нерухомому стані". Закінчувалася трагедія ексодом, відходом, або заключною піснею хору. Необхідно вказати на об`єднаний спів хору і актерів, який міг бути в різних місцях трагедії і зазвичай носив збуджено - плачучий характер, тому і називалося коммос (copto по-грецьки "вдаряю", в даному випадку - "вдаряю себя в груди"). Ці частини трагедії ясно прослідковуються в дійшовши до нас творах Есхіла, Софокла та Евріпіда.
Театр, будова.
Історія Давньогрецького театру охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н.е. — V-VI ст. н.е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні (пісні, які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога Діоніса, деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали, які символізували животворні сили природи, що пробуджувалися навесні), що містили елементи діалогу та театральної дії.
Подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета Феспіса (друга половина 6 століття до н. е.), якому приписується і введення першого актора. З хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.
У давньогрецькому театрі жіночі ролі виконувалися чоловіками. Один і той же актор грав кілька ролей, від нього вимагалося вміння не тільки добре читати вірші і п'єси, але також співати і танцювати. Грецькі актори надягали на обличчя маски, що змінювались у різних ролях і навіть під час виконання однієї ролі. Щоб збільшити зріст, актори трагедії носили котурни — особливе взуття на високій підошві.
В архітектурному відношенні будівля типового грецького театру складалася з трьох головних частин: місця для глядачів,— театрон; сценічного будівлі — скена;
простору між цими двома частинами, коністра або орхестра . Передня частина скени - проскеній - будувалася зазвичай у вигляді колонади і усоблювала фасад храму чи палацу. З боків до неї прилягали дві споруди - параскенії - що служили місцем для зберігання декорацій та іншого театрального майна. Таке планування театру забезпечувала гарну чутність, для посилення якої у деяких театрах між глядацькими місцями розташовувалися резонуючі посудиниНайдавнішою театральною будівлею у Греції є Театр Діоніса в Афінах кінця 6 століття до н. е.
