14. Походження давньогрецької трагедії Її структура. Давньогрецький театр, його будова. Організація вистав та свят Діонісій.

Давньогрецька трагедія виникла на основі щедрої і плідної народної творчості у вигляді культових обрядів, мімічних ігор і т. д., тобто невід"ємна частина багатьох свят. Найголовнішими джерелами трагедії можна назвати чотири.

1. Народні свята на честь бога родючості й виноградарства Діоніса. Про важливість цього джерела свідчить те, що пізніше ім"я Діоніса поєднується з театральним мистецтвом, і саме цей бог стає його покровителем.

2. Народні свята на честь богині родючості й хліборобства Деметри, культ якої щорічно відзначався у місті Елевсін. З її культом пов"язують елевсінські містерії. То були таємні дійства, що провадилися в першій, закритій частині святкування культу, до якої допускалися в храм богині лише його жерці й утаємничені особи.

3. Надзвичайно поширений культ героїв, які глибоко шанувалися еллінами і вважалися засновниками різних міст. Святкування їхніх культів також передбачало виконання якихось ритуальних сцен і танців.

4. культ померлих, відправа якого супроводжувалася "заупокійними плачами" - тренами, що перейшли в трагедію. Вона і закінчувалася, як правило, спільним плачем хору й акторів, що називався комосом ("ударами", як правило, в груди - виразом скорботи).

Структура

Трагедія починалася з прологу, під яким розуміється початок трагедії до першого виступу хору. Перший виступ хора, а точніше, перша частина хору – це парод трагедії (по-грецьки означає "виступ", "прохід"). Після парода в трагедії чергувалися єпісодії, тобто діалогові частини (епісодії означає "привходження" - діалог у відношенні хору був спочатку другорядним), і стасіми, так звані "стоячі пісні хору", "пісня хору в нерухомому стані". Закінчувалася трагедія ексодом, відходом, або заключною піснею хору. Необхідно вказати на об`єднаний спів хору і актерів, який міг бути в різних місцях трагедії і зазвичай носив збуджено - плачучий характер, тому і називалося коммос (copto по-грецьки "вдаряю", в даному випадку - "вдаряю себя в груди"). Ці частини трагедії ясно прослідковуються в дійшовши до нас творах Есхіла, Софокла та Евріпіда.

Театр, будова.

Історія Давньогрецького театру охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н.е. — V-VI ст. н.е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні (пісні, які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога Діоніса, деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали, які символізували животворні сили природи, що пробуджувалися навесні), що містили елементи діалогу та театральної дії.

Подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета Феспіса (друга половина 6 століття до н. е.), якому приписується і введення першого актора. З хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.

У давньогрецькому театрі жіночі ролі виконувалися чоловіками. Один і той же актор грав кілька ролей, від нього вимагалося вміння не тільки добре читати вірші і п'єси, але також співати і танцювати. Грецькі актори надягали на обличчя маски, що змінювались у різних ролях і навіть під час виконання однієї ролі. Щоб збільшити зріст, актори трагедії носили котурни — особливе взуття на високій підошві.

В архітектурному відношенні будівля типового грецького театру складалася з трьох головних частин: місця для глядачів,— театрон; сценічного будівлі — скена;

простору між цими двома частинами, коністра або орхестра . Передня частина скени - проскеній - будувалася зазвичай у вигляді колонади і усоблювала фасад храму чи палацу. З боків до неї прилягали дві споруди - параскенії - що служили місцем для зберігання декорацій та іншого театрального майна. Таке планування театру забезпечувала гарну чутність, для посилення якої у деяких театрах між глядацькими місцями розташовувалися резонуючі посудиниНайдавнішою театральною будівлею у Греції є Театр Діоніса в Афінах кінця 6 століття до н. е.