Висновок

У науковій роботі розглянуто загальні положення інституту понятих, порядок та тактика їх залучення у проведенні слідчих ( розшукових ) діях.

Встановлено, що інститут понятих у кримінальному судочинстві має свою давнішню історію. У багатьох стародавніх правових джерелах можна знайти згадки про участь у провадженні процесуальних дій окремих осіб, які не є учасниками кримінально-процесуального судочинства. Вперше про понятих вказано у Соборному Уложенні 1649 року, згідно з яким поняті були присутні при вилученні доказів приставами,скріпляли своїми підписами факти виявленої воєводами протидії їх діяльності. На той час закон орієнтував на пошук понятих з числа найбільш порядних та достойних членів суспільства, таких як посадових осіб,які відомі серед простого людства і мали відповідний авторитет та репутацію. Але згодом зарубіжне законодавство набирає обертів у роз’ясненні понятого,не тільки як поняття, а й процесуальних прав та обов’язків його. На відміну від українського законодавства, де немає чіткого визначення осіб понятих, російське законодавство вказує, що такою є незаінтересована особа в ході та наслідках кримінального провадження,залученим прокурором, або особою що здійснює досудове розслідування для посвідчення факту здійснення слідчих дій, а також змісту, ходу і результатів таких слідчих (розшукових) дій.

Внаслідок розширення поняття понятого викликав низку негативних реакцій та проблематичність у практичній діяльності. Буйленко О.Л. широко розглядала дане питання і питання проблематики також висвітлювала у різних фазах. З певними проблемами я погодився і вважаю доцільним доповнити список своїми, а саме: Залучення понятих до кримінального судочинства пов’язане з цілим комплексом проблем правового, організаційного та морально-етичного характеру. До найбільш суттєвих з них можна віднести: проблеми участі понятих під час провадження слідчих ( розшукових) дій, залучення понятих під час проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій в безлюдній місцевості, в умовах, небезпечних для життя чи здоров’я, чи в інших екстремальних умовах; проблеми забезпечення нерозголошення даних досудового розслідування або обставин особистого життя, які стали відомі понятому в ході слідчої (розшукової) дії; питання правового захисту понятого, забезпечення його безпеки, відшкодування витрат, пов’язаних з його участю у слідчій ( розшуковій) дії.

Також визначаються певні особливістю особи-понятого, науковці піднімають питання про цивільну дієздатність осіб, також, як вже зазначалось, про заінтересованість осіб, та безпосередню взаємодію слідчого з понятими. Останнє є найпроблематичнішим питанням, оскільки не всі слідчі знаходять підхід і вміння переконати осіб в участі при слідчих (розшукових) діях, як понятого, а тому і не дивно, що дуже багато людей відмовляються до такого залучення. Статистика вказує, що більше 90% осіб відмовляються,оскільки більшість з них не розуміють безпечності їх участі при даних діях і відмовляються через переживання за особисте життя і безпеку і безпеку рідних та близьких їм осіб.

Саме тому дане питання є актуальним з прийняттям нового КПК,що чітко не визначає ні поняття, ні процесуальних дій, ні прав і обов’язків понятого, які були розглянуті у даній курсовій роботі.