
- •114) Поняття страхування.
- •115) Правовідносини у сфері страхування
- •116) Правове регулювання аудиторської діяльності.
- •117) Поняття аудиторської діяльності та аудиту.
- •118) Види аудиту.
- •119) Суб'єкти аудиторської діяльності.
- •Юридичні особи
- •120) Порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.
- •121) Договір комерційної концесії.
- •122) Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •123) Поняття зовнішньоекономічної діяльності
- •124) Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Види зовнішньоекономічної діяльності.
- •125) Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
- •126) Зовнішньоекономічні договори (контракти).
- •127) Загальні положення законодавства про рекламу.
- •128) Законодавчі вимоги щодо реклами.
- •129) Особливості рекламування деяких видів товару.
- •Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу
- •Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
114) Поняття страхування.
Ризиковий характер підприємницької діяльності обумовлює необхідність застосування спеціальних заходів щодо мінімізації підприємницьких ризиків. Саме страхування як різновид фінансової діяльності спрямовано на покриття довгострокових та короткострокових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання.
Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.
Систему нормативно-правових актів, що регулюють страхування у сфері підприємницької діяльності, складають: ГК (статті 352-355), ЦК (статті 979-999), закони України від 7 березня 1996 р. (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.) «Про страхування», від 1 липня 2004 р. «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», від 13 грудня 2001 р. «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення». Акти Кабінету Міністрів України: Положення «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523; постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1280 «Про впровадження механізму страхування експортних та кредитних ризиків»; постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 р. № 1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. № 369-р «Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року». Акти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг: Положення про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 28 травня 2004 р. № 736; розпорядження Держфінпослуг від 19 липня 2006 р. № 6021 «Про затвердження Порядку реєстрації філій страховиків-нерезидентів»; розпорядження Держфінпослуг від 7 грудня 2006 р. № 6504 «Про затвердження Порядку ліквідації філій страховиків-нерезидентів» та ін.
115) Правовідносини у сфері страхування
Правовідносини у сфері страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.Учасниками страхових правовідносин є страховики, страхувальники, страхові посередники, а також державні органи, що здійснюють нагляд за страховою діяльністю.
Суб'єктами страхових правовідносин є страховик та страхувальник.
Відповідно до ст. 2 Закону «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про страхування», а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 31 травня 2007 р. забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності:
- виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та (або) транспортним засобом, яким вони транспортуються, та (або) будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
- перестрахування;
- страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та (або) транспортним засобом, яким вони транспортуються, та (або) будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
- допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
Проте ця норма на сьогодні не діє, оскільки у прикінцевих положеннях цього Закону зазначено, що він набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі.
В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону «Про страхування» (далі - Закон).
Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.