3. Форми і системи оплати праці працівників за трудовим законодавством України.

У ст. 23 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. визначено три форми виплати заробітної плати.

За першою формою заробітна плата виплачується працівникам у грошових знаках, що мають законний обіг на території України.

Другою формою є можливість її виплати банківськими чеками.

Третя форма, як виняток, припускає можливість виплати заробітної плати натурою, але вона має реалізуватися через колективні договори й лише частково, а не в повному розмірі.

Система заробітної плати — це встановлений відповідно до трудового договору та вимог законодавства спосіб нарахування працівнику оплати праці.

Розрізняють дві основні системи заробітної плати:

1. почасова — це заробітна плата, що нараховується за фактич­но відпрацьований час, незалежно від безпосередніх резуль­татів роботи.

Вона широко застосовується для оплати праці спеціалістів і керівників, тобто тих категорій працівників, працю яких не­можливо обчислити одиницями виготовленої продукції. За роз­рахунок беруться годинні або місячні тарифні ставки.Залежно від того, який проміжок робочого часу береться за базу для визначення розміру заробітної плати, по­часова заробітна плата може бути погодинною, поденною, по­тижневою, помісячною;

2. відрядна — це заробітна плата, що нараховується за фактично виконану роботу з урахуванням її кількості та якості, напри­клад, залежно від кількості та сорту виготовленої продукції. Відрядна система оплати праці використовується переважно для стиму­лювання кількісних показників виробництва продукції.

На практиці застосовується кілька варіантів відрядної сис­теми:

• проста відрядна система оплати праці передбачає простий спосіб обчислення заробітку кожного працівника шляхом мно­ження відрядної розцінки на кількість одиниць виготовленої продукції;

• відрядно-прогресивна - розрахунок заробітної плати працівника в межах виробничого завдання здійснюється за звичайними відрядними розцінками, а за перевиконання норм виробітку розцінки підвищуються;

• відрядно-акордна - розрахунок відрядних розцінок проводиться не щодо окремої операції чи одиниці продукції, а стосовно усього обсягу роботи..

Залежно від способу організації праці відрядна система оплати праці може бути як індивідуальною, так і колективною.

Індивідуальна застосовується на тих роботах, де праця кожного робітника піддається точному обліку. Тут заробітна плата залежить від кількості придатної продукції, виготовленої конкретним праців­ником з відрядною розцінкою на одиницю виробу.

При колективній відрядній системі оплата праці кожного ро­бітника залежить від результатів роботи всього колективу (ділян­ки, бригади).

Обидві вказані системи оплати праці на практиці застосову­ються у поєднанні з різними преміальними системами для сти­мулювання високопродуктивної, якісної праці.

Преміальні системи використовуються для додаткового мате­ріального заохочення працівників. Вони передбачаються спе­ціальними положеннями про преміювання, що затверджуються роботодавцем за погодженням з профспілковим органом. На практиці положення про преміювання є додатками до колектив­ного договору.

Одним з видів стимулювання працівників є виплата вина­городи за результатами роботи підприємства за рік. Положення про порядок виплати винагороди за результатами річної роботи затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом і може так само бути додатком до колективного дого­вору. У положенні визначається розмір винагороди за підсум­ками річної роботи та умови її виплати.

Основою організації оплати праці є тарифна система.

Тарифна система — система державних нормативів, що вста­новлюють вихідні розміри оплати праці.

Складовими елементами тарифної системи є:

1. тарифні сітки;

2. тарифні ставки;

3. схеми посадових окладів;

4. тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка визначає через тарифний коефіцієнт співвідно­шення оплати праці кожного розряду до першого розряду. Діапазон тарифних розрядів коливається від 1 до 25. Найвищий 25-й розряд мають, як правило, керівники підприємств, а найнижчий 1-й — некваліфіковані робітники. Тарифні сітки та розмір посадового окла­ду за 1 розрядом затверджуються Кабінетом Міністрів України, при цьому, як правило, розмір посадового окладу за 1 розрядом співпадає з розміром мінімальної заробітної плати.

Тарифна ставка — це оплата праці працівника за визначену оди­ницю часу — годину, день або місяць. Для робітників звичайно вво­дяться тарифні ставки. Чим вище розряд працівника, тим більше його тарифна ставка. У кожній тарифній сітці дається ставка 1 розря­ду. Ставки інших розрядів визначаються шляхом множення її на та­рифний коефіцієнт відповідного розряду, що показує, у скільки разів тариф оплати праці даного розряду вище за перший. Тарифні ставки враховують лише кваліфікацію працівників. Інші ж підстави дифе­ренціації оплати праці вони не враховують. Оплата за несприятливі умови праці, змінність, значущість, якісні результати праці здійсню­ється шляхом надбавок, доплат та інших винагород.

Посадовий оклад. Якщо в основі заробітної плати робітників ле­жить тарифна ставка, то в основі оплати праці керівників, спеціа­лістів і службовців — посадовий оклад, тобто норма оплати їхньої праці за місяць.