2. Поняття оплати праці та її структура.

Одним із основних обов’язків роботодавця за трудовим договором є виплата працівникові винагороди за виконану ним роботу. У трудо­вому праві така винагорода називається заробітною платою.

Правове регулювання оплати праці працівників здійснюється КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. та іншими нормативними актами.

Заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошо­вому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для заробітної плати як правової категорії характерними є певні ознаки:

1. Заробітна плата є винагородою за виконання працівником трудових обов’язків. Розмір її залежить від склад­ності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його роботи та господарської діяль­ності підприємства.

2. Заробітна плата — це винагорода, розмір якої визначається за наперед встановленими нормами і розцінками.

3. Заробітна плата — це винагорода, що має гаранто­ваний характер. Заробітна плата має регулярно виплачуватися у строки, встановлені у колективному договорі. Розмір її не може бути нижчим за мінімальний розмір оплати праці, визначе­ний законом.

Мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений роз­мір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче яко­го не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної пла­ти не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенса­ційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Мінімальна заробітна плата встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.

Елементи структури заробітної плати:

1. основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробіт­ку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

2. додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені законодавством, колективним чи трудовим дого­вором норми праці за трудові успіхи та винахідливість, а також за роботу в особливих умовах праці;

3. інші заохочувальні та компенсаційні виплати, встановлю­ються у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які виплачуються понад встановлені норми. До них належать:

• оплата простоїв не з ви­ни працівника;

• надбавки і доплати, які не передбачені законо­давством;

• винагорода за підсумками роботи за рік;

• одноразові заохочення;

• матеріальна допомога;

• суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг;

• інші компенсаційні виплати.