- •2. Визначення моменту виникнення права власності
- •3. Привласнення загальнодоступних дарів природи як спосіб набуття права власності
- •4. Безхазяйні речі
- •5. Набувальна давність
- •6. Похідні способи набуття права власності. Значення передання майна
- •Стаття 332. Набуття права власності на перероблену річ
- •Стаття 333. Привласнення загальнодоступних дарів природи
- •Стаття 334. Момент набуття права власності за договором
- •Стаття 335. Набуття права власності на безхазяйну річ
- •Стаття 336. Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився
- •Стаття 337. Знахідка
- •Стаття 338. Набуття права власності на знахідку
- •Стаття 339. Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою
- •Стаття 340. Бездоглядна домашня тварина
- •Стаття 341. Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину
- •Стаття 342. Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди
- •Стаття 343. Набуття права власності на скарб
- •Стаття 344. Набувальна давність
- •Стаття 345. Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності
- •Набуття та припинення права власності
- •1. Поняття і види підстав набуття права власності
- •Первісні та похідні, загальні та спеціальні підстави набуття права власності
- •Момент набуття права власності
- •Підстави набуття права власності
- •13.3. Момент виникнення права власності за договором
5. Набувальна давність
1. Новим в ЦК є введений до нього інститут набувальної давності. Набуття права власності тут пов'язане з давністю володіння. Суб'єктами цього права можуть бути як фізичні та юридичні особи, так і держава і територіальна громада. Для набуття права власності за давністю володіння необхідне дотримання таких умов:
1) фактично володіти річчю слід добросовісно, тобто заволодіння річчю має бути правомірним;
2) володіння має бути безтитульним. Це означає, що яким би довгостроковим не був договір, на підставі якого виникло володіння річчю, це володіння не може слугувати для виникнення набувальної давності;
3) добросовісне володіння має бути відкритим, а володілець має ставитися до речі як до своєї — підтримувати її в належному стані,користуватися нею;
4) володіння має бути безперервним, проте особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Це може бути як фізична, такі юридична особа;
5) відсутність правовстановлювального документа (наприклад,на будинок) ще не означає недобросовісності володільця;
6) якщо титульний (законний) володілець пропустив строк позовної давності про витребування майна з чужого незаконного володіння, то строк спливу набувальної давності не може початися раніше закінчення строку спливу позовної давності, інакше фактичного володільця не можна визнати добросовісним;
7) потрібно дотримувати строк спливу набувальної давності. Для нерухомого майна строк набувальної давності становить 10 років, для рухомого майна — 5 років;
8) набуття права власності на земельну ділянку за набувальноїдавністю регулюється законом;
9) потрібно враховувати момент державної реєстрації при визначенні моменту виникнення права власності за набувальною давністю. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державнійреєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації;
10) втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування;
11) документом, який посвідчує право власності за набувальною Давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, є Рішення суду.
2. До похідних способів набуття права власності належить факт виникнення права власності внаслідок волевиявлення попереднього власника. Похідними способами виникнення права власності є цивільні правочини, спадкування за законом І заповітом, тобто похідні способи набуття права власності пов'язані з актом розпорядження власника майном.
6. Похідні способи набуття права власності. Значення передання майна
1. Найпоширенішими похідними способами набуття права власності є договори, зокрема договори купівлі-продажу, міни, договори, пов'язані з передачею речі у власність
2. У похідних способах набуття права власності важливого значення набуває момент передання майна. Право власності виникає з моменту передання майна. Згідно з ч.і ст.334 ЦК переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Проте фактична передача речі може і не визначати моменту виникнення права власності на майно, якшо інше встановлено законом або договором. Важливе значення для виникнення моменту права власності на майно має також момент нотаріального посвідчення договору, рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним та момент державної реєстрації договору, якшо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації (ч.4 ст.334 ЦК).
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно.
Особливості набуття права власності
Закон закріплює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В юридичній літературі способи набуття права власності прийнято поділяти на первісні та похідні.
До первісних способів набуття права власності відносять способи, при яких право власності виникає на річ (майно) вперше або незалежно від права попереднього власника або його волі.
До цих способів відносять:
виготовлення (створення) нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництво);
переробку речі (специфікацію);
володіння плодами, доходами, продукцією;
знахідку, скарб, конфіскацію, реквізицію, бездоглядну домашню тварину, безхазяйну річ тощо.
У похідні способи право власності виникає у суб’єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника. До них відносять правочини, спадкування за законом, спадкування за заповітом, приватизацію, реорганізацію юридичних осіб тощо.
Набуття права власності на новостворене майно. Виробництво є найпоширенішим первісним способом набуття права власності. Створення нової речі як у промислових масштабах, так і в одиночному екземплярі, незалежно від форми власності, характеризує процес розширеного відтворення. Відповідно до закону, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Законодавець визначив особливості набуття права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди тощо). На такі об’єкти право власності виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Слід звернути увагу на те, щодо завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). За заявою заінтересованої особи І суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.
Набуття права власності на перероблену річ. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Такий спосіб набуття права власності називають специфікацією.
До прийняття ЦК України цей спосіб не регулювався цивільним законодавством України, отже норма про переробку речі запроваджена вперше. Зауважимо, що особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Право власності на рухому річ, створену шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду
У разі набуття права власності власником матеріалу на виготовлену річ, він зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.
Привласнення загальнодоступних дарів природи. Відповідно до ст. 333 ЦК України особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.
Набуття права власності на безхазяйну річ. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Порядок набуття права власності на безхазяйну річ встановлюється ст. 335 ЦК України. Як правило, безхазяйна річ може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Законодавець також встановлює, що безхазяйні речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених ст.ст 336, 338, 341 і 343 ЦК України.
Знахідка. Особа, яка знайшла загублену річ, набуває права власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявления про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування.
Бездоглядна домашня тварина. Набуває права власності на бездоглядну домашню тварину, як правило, особа, у якої знаходилась на утриманні та в користуванні ця тварина; у разі відмови цієї особи від набуття права власності на неї, ця тварина переходить у власність тієї територіальної громади, на території якої її було виявлено.
Скарб. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
Особа, яка виявила скарб, набуває права власності на нього. Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього. Слід звернути увагу на те, що законодавством закріплюється положення про те, що у разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
Зауважимо, що законодавець визначає особливості набуття права власності на скарб, що є пам'яткою історії та культури. Право власності на такий скарб набуває держава. Проте, особа, яка виявила такий скарб має право на одержання винагороди у розмірі до двадцяти відсотків за певних умов, які визначаються ч. 4 ст. 343 ЦК України.
Слід знати, що положення ст. 343 ЦК України про набуття права власності на скарб не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.
Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, зокрема питання приватизації регулюються Законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Набувальна давність. Новими є положення ЦК України про набувальну давність. Так, закон України зазначає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (надувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
Зауважимо, що важливе значення має встановлення моменту виникнення у особи права власності. Саме з моменту набуття права власності у особи виникають повноваження щодо володіння, користування та розпорядження набутою річчю (майном), одночасно особа набуває право на захист цієї власності у способи, передбачені ст. 16 ЦК України та у способи, які не суперечать закону. Окрім того, тягар утримання майна, ризик випадкового знищення та випадковою пошкодження майна з моменту набуття права власності у особи покладається на неї.
Законодавець закріплює положення про момент набуття права власності за договором. Так, відповідно до закону, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Крім того, до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Слід наголосити, що за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, право власності на майно виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Суперечливим, на наш погляд, є положення ч. 4 ст. 334 ЦК України про те, що право власності у набувача при укладенні договору про відчуження майна, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації, оскільки в цьому разі права набувача не достатньо захищені.
Для припинення права власності, як і для набуття, необхідне настання певних життєвих обставин, тобто юридичних фактів, визначених законом. Слід знати, що в багатьох випадках припинення права власності у однієї особи тягне за собою виникнення права власності у іншої особи. Тому зрозумілим є те, що деякі способи виникнення права власності закріплюються як способи припинення права власності. Хоча, зауважимо, що припинення права власності у однієї особи не завжди передбачає виникнення права власності у іншої особи. Наприклад, право власності припиняється без переходу до інших осіб у разі знищення майна власником або коли річ (майно) знищено внаслідок стихійною лиха (повені, землетрусу), теракту тощо: внаслідок вилучення худоби під час епізоотії та її знищення; при вжитку власником продуктів харчування тощо.
Ст. 346 ЦК України закріплює наступні підстави припинення права власності:
відчуження власником свого майна,
відмова власника від права власності;
припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
знищення майна;
викуп пам’яток історії та культури;
викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;
викуп нерухомою майна у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розмішене;
звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;
реквізиція;
конфіскація;
припинення юридичної особи чи смерть власника.
Цей перелік не є вичерпним, право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом.
Слід знати, що у такі способи як викуп пам’ятки історії та культури, реквізиція та конфіскація набувати право власності може лише держава.
Глава 24 НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Стаття 328. Підстави набуття права власності
1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 329. Набуття права власності юридичною особою публічного права
1. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права
1. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
(Стаття 330 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003)
Стаття 331. Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва
(Назва статті 331 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005)
1. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. (Частину третю статті 331 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005)
(Частину четверту статті 331 виключено на підставі Закону N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005)
