4. Практичне використання інформації про початкові пластові тиски в процесі пошуків, розвідки і в нафтогазовій справі на промислах

Промислові скупчення нафти і газу поширені у відкладах як з нормальними, так і з надгідростатичними пластовими тисками. Ці скупчення утворюються у відкладах, що характеризуються пластовими тисками, меншими за гідростатичні. Тому інформацію про початкові пластові тиски при пошуках покладів нафти і газу слід застосовувати з урахуванням конкретних особливостей геологічної будови області або району, де про­водяться роботи.

У проблемі використання інформації про початкові пластові тиски при пошуках скупчень нафти і газу розрізняють такі основні напрями.

1. НГПТ як показник перспективи нафтогазоносності регіону, де встановлено прямий генетичний зв’язок процесів утворення скупчень вуглеводнів і формування НГПТ.

2. НГПТ як показник закритості природного резервуара, а отже, сприятливих умов для формування і зберігання покладів нафти і газу.

3. Збільшення коефіцієнта аномальності пластових тисків (K_a) в окремих горизон­тах в напрямку до склепіння структур з метою коректування плану черговості вводу в буріння свердловин для швидкого розкриття цих ділянок на структурах, як найсприятливіших для акумуляції нафти і газу в покладі і де переважно продуктивність свердловин є більшою внаслідок підвищеної на цих ділянках тріщинуватості колекторів.

Розглянемо перший із напрямів на прикладі конкретних районів.

До областей, де можна в цілому вважати НГПТ додатковим показником нафтогазоносності, належать насамперед зони прояву інтенсивних новітніх складкоу-

Розділ 8 головні аспекти теорії руху вуглеводневих флюїдів b пласті-колекторі

Вуглеводнева сировина навіть за найсприятливіших умов не може бути повністю виснажена із пласта. Силами, що утримують її, а саме нафту, є поверхневий натяг, змо­чування, молекулярне тяжіння і капілярне підняття нафти, сила налипання або зчеп­лення та ін. Ці сили не лише утримують частину нафти в пласті, а й зменшують ефек- тивністьсил,проштовхуючинафтудовибоюсвердловини.

Природний резервуар — це система численних капілярних і субкапілярних по- рових каналів, здатних, як губка, всмоктувати і утримувати нафту. Явище капілярного всмоктування і утримання нафти зумовлено низкою фізико-хімічних властивостей поверхні капілярів, їх діаметром і фізико-хімічними властивостями нафти. Молекуля­рне притягування між поверхнею породи і нафтою сприяє налипанню нафти на пове­рхню пор, а поверхневий натяг чинить їй опір. Сила зчеплення нафти з породою або сила налипання нафти на породу перешкоджає розриву плівки і відділенню її від по­верхні пор. Ha розміщення нафти у пласті і на її витіснення впливають процеси, що виникають на межі порода—нафта і спричинені молекулярними силами, які обумов­люють і капілярне підіймання нафти.

1. Чинники, які перешкоджають рухові нафти в пласті

1. Поверхневий натяг

Відомо, що на поверхні межі рідин міжмолекулярні сили утворюють плівку тов­щиною, яка дорівнює радіусу сфери дії молекулярних сил частин. Силу натягу цієї плі­вки і називають поверхневим натягом.

Поверхневий натяг нафти залежить:

• від кількості поверхнево-активних речовин (ПАР), що містяться у нафті (смол, нафтенових кислот тощо); за малого вмісту ПАР нафта на межі з водою має максима­льний поверхневий натяг, а за більшого вмісту — поверхневий натяг незначний;

• від властивостей поверхні породи, яка межує з нафтою;

• від властивостей граничної маси і складу нафти; на межі нафти з повітрям зі збі­льшенням граничної маси нафти поверхневий натяг нафти збільшується, а на межі з водою — зменшується (табл. 8.1);

• від тиску і температури.