6.5. Елементи маркування

Великі об'єми устаткування найрізноманітнішого призначення, що витрачається на створення структурованої кабельної проводки, визначають достатньо жорсткі вимоги, що пред'являються до маркування як в процесі будівництва СКС, так і при здачі системи в експлуатацію.

6.5.1. Компоненти, що маркіруються, і нормативна база

Загальні положення по маркуванню виробів електротехнічного призначення, до яких може бути віднесена СКС, містяться у вітчизняному ГОСТ 18620-86. Згідно пункту 2.1 цього стандарту маркування повинно містити основні і додаткові маркувальні дані, що характеризують виріб. При цьому кількість маркувальних даних повинна бути мінімальною і забезпечувати нормальну експлуатацію. Крім того, відповідно до вимог, маркування повинна наноситися безпосередньо на виріб і бути доступною для огляду і прочитання в процесі монтажу і експлуатації.

Основні правила і принципи виконання маркування окремих компонентів застосовано конкретно до СКС містяться в національному стандарті США ТIA/EIA-606 і міжнародному стандарті ISO/IEC 14763-1. У перелік елементів, що маркіруються, згідно цим нормативним документам входять:

• кабелі;

• комутаційне устаткування;

• крайові і комутаційні шнури;

• розетки;

• нероз'ємні з'єднувачі різного призначення;

• лотки і короби;

• елементи заземлення.

Обидва вказаних вище за стандарт не обмежують проектувальника кабельної системи вибором конструктивного виконання влучний. Допускається використання як клейових міток у вигляді етикеток, так і маркерів із змінними написами (маркіруючих вставок). Для маркування кабельних виробів рекомендується застосування самоламінуючих маркерів, що володіють підвищеною стійкістю до дії різних чинників навколишнього середовища і повністю відповідних вимогам ГОСТ 18620-86, пункт 5.1 по таких параметрах, як нестіраємість в процесі експлуатації і стійкість до дії механічних і кліматичних чинників, перерахованих в пункті 5.5 цього стандарту.

Великі об'єми комутаційного устаткування, що вмонтовується в технічних приміщеннях сучасних СКС, створюють для експлуатаційного персоналу певні складнощі в швидкому пошуку місця знаходження конкретної розетки. Для спрощення і прискорення процесу пошуку американський стандарт TIA/EIA-606 вводить колірне кодування комутаційного устаткування різних функціональних секцій (див. табл. 6.16). Для реалізації колірного кодування використовуються різні технічні засоби, орієнтовані на установку як на комутаційних панелях, так і на шнурових виробах. Це можуть бути змінні написи, різного роду маркуючі таблички і ікони. Рідше застосовується заводське забарвлення окремих компонентів в стандартізованні кольори.

Застосування принципу колірного кодування в проектній документації потенційно збільшує також інформативність і наочність структурних схем СКС. Практика проектування і реалізації кабельних систем показує проте, що в наший країні колірне кодування якого-небудь помітного розповсюдження не отримало. Ймовірно, та ж сама ситуація за станом на середину 2001 року була і за кордоном. Як обґрунтування цього твердження можна послатися на міжнародний стандарт ISO/EIC 14763-1 по адмініструванню СКС, який рівним чином не передбачає використання принципів колірного кодування окремих функціональних секцій.

Маркуючі елементи, вживані на етапі створення СКС, надалі називатимемо технологічними. Їх використання істотно прискорює і спрощує монтаж. Маркери, що встановлюються на окремі компоненти СКС перед здачею її в експлуатацію, називаються фінішними. Наявність фінішного маркування є необхідною умовою нормального адміністрування СКС. У складі багатьох виробів СКС (панелі, розетки і так далі) вже є штатні елементи маркування. Елементи маркування, відсутні у складі устаткування, що маркірується, і ті, що набувають у фірм, що спеціалізуються на постачанні цього вигляду продукції, називаються надалі додатковими.

Переважна більшість панельних комутаційних компонентів СКС, що встановлюються в технічних приміщеннях різного рівня і на робочих місцях користувачів, мають штатні елементи маркування. Функціональні можливості цих елементів дозволяють здійснювати нормальну фінішне маркування в процесі створення і подальшої експлуатації кабельної системи. Необхідність використання додаткового технологічного маркування виникає тільки в процесі будівництва під час прокладки лінійних кабелів. Крім того, додатковими елементами фінішного маркування, як правило, забезпечуються крайовий і комутаційні шнури, використовувані в технічних приміщеннях.

В процесі складання технічного проекту і вироблення технічної пропозиції виконується розрахунок кількості елементів додаткового маркування, які потім використовуються для створення технологічної і фінішного маркування компонентів СКС, через ті або інші причини тих, що не мають штатного маркування.

Обов'язковими елементами СКС, що маркіруються, в цьому контексті є:

• крайові шнури в технічних приміщеннях, зокрема у варіанті монтажного шнура;

• комутаційні шнури в технічних приміщеннях;

• лінійні кабелі горизонтальною і магістральних підсистем;

• інформаційні розетки в робочих приміщеннях користувачів.

Підставою для обов'язкового маркування розеткових модулів комутаційних панелей і ІР, а також шнурів є вимога ГОСТ Р МЕК 61210-99, згідно якому ясним і чітким маркування повинен бути забезпечений кожен гніздовий і штирьовий наконечник.

Щодо позначення лінійних кабелів найбільш доцільним з вітчизняних нормативних документів є, мабуть, СНіП 3.05.06-85, згідно пункту 3.103 якого кожна кабельна лінія повинна бути промаркована і мати свій номер або найменування. Пункт 3.104 цього ж СНіП вимагає наявність маркування у вигляді бирок на відкрито прокладених кабелях і кабельних муфтах.

Розміри маркувальних знаків конкретного виробу повинні вибиратися залежно від розмірів виробу, на який наноситься маркування, а також від максимальної відстані, з якої можна розібрати зміст маркування. ГОСТ 18620-86 в пункті 3.3 визначає, що маркуючі написи наносяться рівно в рядок і розташовуються горизонтально. Згідно ГОСТ 23594-79, пункт 12.2.2 в процесі роботи може бути використана колірна, буквене, цифрове або буквено-цифрове маркування, причому допускається одночасне застосування двох видів маркування. Буквена маркування складається з букв російського і латинського алфавіту, цифрове маркування повинне складатися з арабських цифр.

Маркіруючі індекси, що наносяться на елементи, що маркіруються, і вживані на схемах і кресленнях проектної документації, повинні бути однаковими.