5.4.1. Вибір типу і категорії горизонтального кабелю

Вибір типу і категорії кабелю горизонтальної підсистеми залежить від рішень, що прийнятих в процесі розробки ескізного проекту і визначають тип середовища передачі сигналу, а також умов прокладки кабельної проводки.

Згідно стандарту ISO/IEC 11801 для організації горизонтальної підсистеми СКС можуть бути використані симетричний електричний і волоконно-оптичний кабелі.

Категорія симетричних кабелів з витих пар визначається залежно від максимальної частоти передаваємого сигналу. За станом на середину 2002 року при точному проходженні положенням стандартів ISO/IEC 11801:2000(Е) і TIA/EIA-568 в знов проектованих СКС на рівні горизонтальної підсистеми може застосовуватися елементна база категорій 5е. Параметри ліній категорії 6 на момент здачі даної монографії в друк офіційно затверджені не були, проте по тих, що є у розпорядженні автора даним робота над цим стандартом знаходиться у стадії формального підписання остаточно узгоджених специфікацій. На підставі цього при створенні нових і модернізації існуючих кабельних систем рекомендується прокладати до кожного робочого місця два кабелі категорії 5е або 6 і встановлювати відповідні розеткові модулі в ІР. У разі потреби цілком допустима прокладка екранованих кабелів категорії 7 і вище, що володіють, як відомо, ще кращими характеристиками.

Відоме також застосування для формування горизонтальної підсистеми здвоєних (спарених, або сіамських) кабелів, які дозволяють довести до робочою місця за один цикл протяжки відразу два 4-парні елементи. Зазвичай вартість такого виробу рівна подвоєній вартості одиночного кабелю традиційної конструкції, а виграш від його застосування досягається за рахунок деякого скорочення часу виконання робіт. Масове впровадження цього рішення стримується, по-перше, як деякою незручністю протяжки такого кабелю за рахунок його несиметричної форми, так і, по-друге, відсутністю здвоєних конструкцій у виробничій програмі багатьох фірм-виробників кабельної продукції і власне СКС.

Багатопарні кабелі прокладаються безпосередньо до робочих місць тільки при використанні згаданих вище 6- і 12-постових корпусів інформаційних розеток. У решті всіх випадків необхідно проектувати точки переходу. Використання таких кабелів для обслуговування ІР меншої ємкості неприпустимо, оскільки стандарти вимагають обов'язкового підключення всіх пар до розеточних модулів (провідники не повинні «висіти» в повітрі). Розподіл витих пар багатопарного кабелю по розеточним модулях декілька ІР без точки переходу неприпустимо і не сертифікується виробниками СКС, оскільки по правилах монтажу вита пара без оболонки не може знаходитися поза корпусом інформаційної розетки. Дана заборона стає недійсною у разі застосування багатоелементних кабелів, проте в основній масі СКС вони відсутні або можуть бути виготовлені тільки по спеціальному замовленню після обговорення специфікації, тобто не є складською позицією у дистриб'юторів і не можуть бути поставлені достатньо швидко.

Основні нормативно-технічні документи на СКС забороняють на рівні горизонтальної підсистеми як паралельне включення пар різних електричних кабелів, так і застосування муфт і інших технічних засобів для їх зрощення. Це пояснюється, в першу чергу, складністю отримання на цих елементах нормованих стандартами параметрів по поворотних втратах, перехідному загасанню і так далі із-за неминучого порушення регулярності фабричного скручування провідників пари. При необхідності використання кабельної проводки СКС для забезпечення роботи мережевого устаткування, що підключається по схемі багатоточечної або різних різновидів загальної шини, а також що вимагає для нормального функціонування резисторів навантажень, згідно стандартам слід застосовувати відповідні адаптери. Звичайне таке устаткування не відрізняється високою вимогливістю до пропускної спроможності лінійного тракту, тому доцільно встановлювати адаптери, виконані по схемі зовнішніх пристроїв з їх підключенням до розеткового модуля ІР.

Наявність і відсутність екрануючих оболонок визначається вимогами замовника до електромагнітної сумісності кабельної проводки і іншого телекомунікаційного устаткування, а також рівнем електромагнітних наволок в приміщеннях, в яких відбувається організація кабельних трас. Додатково враховуються вимоги до рівня захисту інформації, що охороняється, від НСД і навмисної силової дії.

Конструктивного виконання горизонтального кабелю незалежно від його типу визначається в першу чергу тими різновидами і конкретними типами кабельних трас, які були вибрані на архітектурній фазі проектування СКС. Відповідно до умов прокладки на певній частині кабельних трас може знадобитися застосування кабелів з оболонками з негорючого матеріалу, а також кабелів з підвищеною стійкістю до різних кліматичних дій, в першу чергу до дії вологи і зниженої температури навколишнього середовища.

Волоконно-оптичний кабель використовується па рівні горизонтальної підсистеми у разі реалізації проектів fibre to the desk. За станом на середину 2001 року таке рішення помітно програє за вартісними показниками рішенням на базі кабелів з витих пар, в першу чергу із-за істотно вищої вартості крайового активного мережевого устаткування. Основною областю його застосування є ті випадки, коли цінові показники рішення не є першорядними, тобто воно використовується в ситуаціях особливих вимог до забезпечення конфіденційності передаваємої інформації або складної електромагнітної обстановки.

При виборі типу горизонтальних кабелів в обов'язковому порядку враховуються вимоги забезпечення виконання протипожежних норм. Застосування кабелів в негорючого виконання є переважнішим в будівлях із значною концентрацією людей незалежно від конструктивного виконання кабельних трас.