7) Межі доказування і фактичний обсяг зібраних доказів. Достатність доказів для прийняття і обґрунтування окремих процесуальних рішень.

Межа доказування—це необхідна і достатня сукупність доказів, зібраних у справі, що забезпечує її правильне вирішення. Під межами доказування у кримінальному процесі розуміють та­кий обсяг доказового матеріалу, який забезпечує надійне і достовір­не встановлення всіх обставин, що входять до предмета доказуван­ня. Правильно встановити межу доказування означає: 1) забезпечити з необхідною повнотою з'ясування обставин, що входять у предмет доказування; 2) використовувати для цієї мети тільки допустимі докази і тільки в обсязі, необхідному для достовірних висновків у справі. Межі доказування обумовлені: — особливостями вчинення і приховання злочинів; — особливостями процесу доказування у конкретній кримі­нальній справі; — іншими обставинами об'єктивного та суб'єктивного харак­теру.

Під межами доказування слід розуміти необхідну і достатню сукупність

доказів, зібраних по справі, які забезпечують правильне його вирішення.

Якщо поняття предмету доказування виражає, що повинно бути вияснено,

встановлено по справі, то поняття меж доказування виражає кордони, обсяг

і глибину дослідження всіх істотних обставин справи. Правильне

встановлення межі доказування передбачає:

а) забезпечення з необхідною повнотою вияснення обставин, що складають

предмет доказування;

б) використання з цією метою лише допустимих доказів, причому в обсязі,

необхідному для достовірних висновків у справі.

Розкриваючи питання про межі доказування в кримінальному процесі, не можна не звернути увагу на статтю 299 КПК України, яка визначає порядок дослідження та обсяг доказів, які підлягають дослідженню. Ч.3 ст.299 КПК України зазначає, що суд вправі, якщо цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. Однак, на нашу думку, це суперечить принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, закріпленого в статті 22 КПК України. Крім того, КПК України містить ст.323, яка вказує, що суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Як бачимо, наведені статті суперечать одна одній, а тому це є прогалиною в законодавстві, яку необхідно усунути.  На нашу думку, стаття 299 КПК України не є правильною і існувати в такому вигляді, в якому вона є зараз, дана норма не може. Ми вважаємо, що всі докази, які мають значення для справи, мають бути досліджені і обговорені в судовому засіданні. Скорочений розгляд тієї чи іншої обставини справи з метою скорочення строку розгляду справи, економії коштів не є виправданим. Таке спрощення може призвести до порушення прав учасників процесу, адже слід врахувати те, що в подальшому, учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.  Оскільки предмет доказування і вимога закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин справи однакові як для стадії досудового слідства, так і для стадії судового розгляду, то і межі доказування на цих стадіях повинні бути однаковими. Але через пошуковий, дослідницький характер процесуальної діяльності на цих стадіях, а також неправильне або неточне визначення меж доказування ці межі в них фактично можуть і не збігатися. Вони можуть бути ширшими на досудовому слідстві, аніж у суді, і навпаки. [6. C.120-121]  Межі доказування на досудовому слідстві та в судовому розгляді кримінальної справи можуть не збігатися внаслідок:  ·                    необхідності перевірки в стадії судового розгляду нових версій;  ·                    неоднаковості визначення предмета доказування;  ·                    різниці в оцінці належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.  Отже, межі доказування є індивідуальними у кожній кримінальній справі. Однак, в будь-якому випадку межі доказування повинні бути правильно визначені, щоб не привести до необґрунтованого їх звуження чи, навпаки, розширення, що в обох випадках є негативом. В кримінально-процесуальному законодавстві щодо меж доказування існують певні проблеми, зокрема суперечність статей, що стосуються необхідного обсягу доказового матеріалу. Дану проблему необхідно вирішувати шляхом перегляду відповідних норм та  внесення необхідних змін до кримінально-процесуального кодексу України. 

Заняття 4