2)Способи збирання і перевірки доказів

Збирання доказів та їх процесуальних джерел – це врегульована КПК діяльність особи, яка про-вадить дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду по вияв¬ленню і фіксації в процесуальних документах і додатках до них матеріальних та ідеальних слідів злочину або ін¬шої події як доказової інформації. Способи збирання до¬казів у загальному вигляді не дуже конкретно і точно визначені ст. 66 КПК, в якій указано, що особа, яка про¬вадить дізнання, слідчий, прокурор і суд у справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в поряд¬ку, передбаченому КПК, будь-яких осіб як свідків і по¬терпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, службових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; ви¬магати проведення ревізій, вимагання від банків відомості, які містять банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та в обсязі встановлених Законом України “Про банки та банківську таємницю”. Виконання цих вимог є обов'яз¬ковим для всіх громадян, підприємств, установ і органі¬зацій. Докази можуть бути подані підозрюваним, обвину-ваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, ци¬вільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представ¬никами, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами, організаціями.

Таким чином, способами збирання доказів та їх джерел є слідчі і судові дії (допити, обшуки, огляди тощо), інші процесуальні дії (зокрема, вимога осіб і органів, які ведуть процес, пред'явити предмети і документи або про¬вести ревізію), а також подання доказів (практично — предметів і документів) з власної ініціативи учасниками процесу, іншими громадянами, підприємствами, установа¬ми, організаціями (практично—їх керівниками).

Серед способів збирання доказів та їх джерел слідчі і судові дії мають найбільшу питому вагу. Вичерпний пе¬релік таких дій дано в КПК. Це затримання і допит пі¬дозрюваного, допит свідка, потерпілого, об¬винуваченого, експерта, очна, пред'явлення для впізнання, обшук, виїмка, огляд, ексгумація трупа, освідування, відтворення обстановки й обставин події, призначення експертизи, прослуховування розмов, які ведуться по телефонах та інших переговорних пристроях. Недопус¬тимо провадити слідчі чи судові дії, не передбачені зако¬ном, бо це означає порушення принципу законності, прав громадян. Однак слід мати на увазі, що крім цих дій, спо¬собом збирання доказів є такі передбачені КПК проце¬суальні дії, як витребування предметів і документів, одер¬жання їх від учасників процесу, установ, підприємств, ор¬ганізацій, службових осіб і громадян, вимога про прове-дення ревізії, відібрання пояснень від окремих громадян або службових осіб. Слідчі дії можуть провадитися тільки після порушення кримінальної справи, інші ж процесуальні дії по збиранню доказів — і до порушення справи.

Збирання доказів та їх джерел є і має залишатися в подальшому діяльністю тільки процесуальною, врегульова¬ною нормами КПК, і ніякою іншою. Не можна включати оперативну і непроцесуальну розшукну діяльність у сис¬тему кримінально-процесуального доказування. Звичайно, оперативно-розшукові заходи можуть допомогти виявити но¬сіїв можливої доказової інформації, визначити конкретні способи її одержання з метою збирання доказів. При про¬веденні оперативно-розшукних заходів можуть застосову¬ватися відеозапис, кінофотозйомка, звукозапис з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили, відомос¬тей, які можуть бути використані як докази в кримінальній справі після їх перевірки відповідно до кримінально-про¬цесуального законодавства. Але змі¬шування оперативно-розшукової діяльності з процесуаль¬ною, підміна останньої такою діяльністю поставили б під загрозу нормальний процес доказування в кримінальному процесі, здійснення принципу встановлення об'єктивної істини у справі та інших демократичних принципів судо¬чинства.

Фіксація доказової інформації - складова частина про¬вадження слідчих і судових дій по збиранню доказів та їх джерел—докладно врегульована в КПК. Вона, як і про¬вадження вказаних дій, є виключною компетенцією особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду. В не¬обхідних випадках допомогу в цьому їм надають спеціа¬лісти, перекладач і секретар судового засідання.

КПК містить вичерпний перелік способів фіксації до¬казів та їх джерел. Це складання протоколів слідчих дій, розпорядчих і судових засідань суду першої інстанції, за¬сідань Пленуму Верховного Суду України, вине¬сення постанов особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, ухвал і постанов судом про приєднання до справи предметів і документів; застосування фото- і кі¬нозйомки, звуко- і відеозапису, виготовлення планів, схем, зліпків і відбитків слідів. Протокол може бути написаний від руки або за допомогою машино¬пису. Для забезпечення його повноти може бути застосова¬но стенографування.

Протокол є основним, найбільш поширеним способом фіксації ходу і результатів слідчих і судових дій по зби¬ранню та перевірці доказів. Поступаючись перед звуко- і відеозаписом, кіно- і фотозйомкою в повноті й точності фік¬сації, протоколи порівняно з ними мають і важливі пози¬тивні якості: нескладність виготовлення, можливість фік¬сації лише даних і обставин, що мають відношення до справи, зорове сприйняття і через те більш надійне засво¬єння записаного, краще забезпечення права учасників слідчих і судових дій робити зауваження і поправки до змісту і форми зафіксованого. Водночас звуко- і відеоза¬пис, кінозйомка фіксують не тільки результати, а й перебіг слідчих і судових дій і містять більш багату інформацію.

Законодавець пішов по шляху перерахування в КПК науково-технічних засобів, які застосовуються для фікса¬ції певних обставин, перебігу і результатів слідчих дій, і порівняно докладного регулювання порядку застосуван¬ня трьох з них: звукозапису, кінозйомки і відео¬запису.

Виготовлені під час провадження слідчої дії фотознім¬ки, матеріали звуко- і відеозапису, кінозйомок, плани, схе¬ми, зліпки та інші матеріали додаються до протоколу цієї дії як такі, що пояснюють його зміст. Але в дійсності ці матеріали мають більш широке і самостійне доказове значення, тому доцільно було б визнати їх само¬стійним джерелом доказів — кіно-, фото-, звуко-, відеодокументами, а зліпки і відбитки — похідними речовими до¬казами.

Перевірка доказів та їх джерел передує їх оцінці і є необхідною передумовою останньої. Основна відмінність перевірки та оцінки полягає в тому, що перша здійснюєть¬ся як за допомогою практичних (слідчих і судових) дій, так і логічним шляхом, за допомогою лише розумової ді¬яльності, друга ж є винятково розумовою діяльністю. Пе¬ревірка доказів та їх джерел рівнозначна їх досліджен¬ню. Метою такої перевірки є визначення їх доброякісності, достовірності, повноти, законності засобів Їх одержання.

Основні способи перевірки доказів та їх джерел — ана¬ліз кожного з них окремо, зіставлення з іншими доказа¬ми та їх джерелами, провадження повторних або нових слідчих і судових дій. Деякі процесуальні дії в основному призначені законом і використовуються на практиці саме для перевірки уже наявних у справі доказів та їх джерел. Це — насамперед відтворення обстановки й обставин по¬дії, очна ставка, а також (хоч і меншою мірою) пред'яв¬лення для впізнання, освідування, огляд, обшук, виїмка тощо. Способами перевірки є також оперативно-розшукні заходи органів дізнання (але це — непроцесуальний спо¬сіб), застосування тактичних прийомів проведення слід¬чої дії (наприклад, допиту). Важливе значення для пере¬вірки доказів має встановлення й аналіз джерел поінфор¬мованості свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинуваче¬них, експертів, авторів документів.