Тема 5. Етнічні релігії

Визначення етнічних релігій. Історичне підґрунтя їх виникнення (новий тип об’єднань – громадянські общини, держава). Хронологічні рамки виникнення і еволюції етнічних релігій (IV тис. до н.е. – сучасний період). Стадіальність розвитку етнічних релігій та їх типологічні риси. Етносоціальний розвиток суспільства як критерій поділу етнічних релігій на типи. Народні релігії (давньоіранські, давньоєгипетські, давньогрецькі, давньоримські, давньокитайські, давньослов’янські). Національні (індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, зороастризм, єзедизм, маздеїзм) та етно-державні релігії (іудаїзм, синтоїзм – до 1946 р.).

Тема “Етнічні релігії світу” є дуже важливою для розуміння релігієтворчого процесу, його стадіальності, специфіки існування релігії в тих чи інших історичних умовах. Вона дає ключ до пояснення того, чому не всі релігійні комплекси отримали форму національних (наприклад Київське християнство), чому етнічні релігії не є обов’язковою стадією розвитку і окремі народи їх “перестрибують” (напр. араби, народи Центральної Африки, які від родоплемінних культів одразу ж перейшли до світових релігій). Слід показати, чим відрізняється точка зору на цю проблему представників академічного і вузівського релігієзнавства і чому пропонується замінити термін “національні” релігії на “етнічні”.

Розгляд теми потрібно розпочати з визначення поняття “етнічні релігії”, усвідомити, що ці релігійні комплекси виникають на стадії формування соціальноієрархієзованих (за професією, станом, владою, функціями) та державних суспільств. Хронологічно цей період триває з IV тис. до н.е. і до теперішнього часу.

Слід зазначити, що етнічні релігії виростають із суспільних умов існування будь-якого народу і тому вони не подібні між собою, але всіх їх єднає те, що вони сформувались саме серед одного народу, зрослися з ним.

Розглядаються типологічні риси етнічних релігій (збіг етнічних і конфесійних кордонів; переплетення з елементами національної культури, традицій і звичаїв народів, що їх сповідують; вплив на формування менталітету, регламентація поведінки і побуту людей; сприяння розвитку та збереженню відповідного етносу, опір його культурній і мовній асиміляції).

Звертається увага на те, що залежно від рівня етно-соціального розвитку суспільства, всі етнічні релігії поділяються на народні та національні або етно-державні.

Народні релігії як історично перша форма етнічних релігій (в підручниках з вузівського релігієзнавства – “ранні національні”) – це вияви автохтонних традицій, які не лише зберігають їх, але й розвивають, удосконалюють. Вони є обов’язковими для сповідання представниками певних етнічних спільнот.

Визначаються характерні риси народних релігій: наявність богів-покровителів, відмежування від офіційного культу низів суспільства, маложивучість, політеїзм, зародження вчення про загробну віддяку, обов’язковість і складність жертвоприношень, відсутність храмів, письмових джерел, міфологічність, етноцентризм.

Варто відзначити специфіку уособлення надприродних сил в цих релігіях: явищ і сил природи у вигляді духів (гномів, мавок, русалок, водяників); богів (сонця, місяця, вітру, вогню); людської праці (боги землеробства, скотарства); різних сфер діяльності (бог письма); послідовність зміни зовнішнього вигляду об’єктів поклоніння (зооморфізм, антропоморфізм).

Вивчається історія, віровчення та культ окремих народних релігій.

Характеризуючи другу історичну форму етнічних релігій – національні чи етно-державні, зауважуємо, що лише при конструктивній еволюції народу до рівня нації народна релігія виходить за рамки вузької етнічності й стає загальнонаціональним явищем. Національна релігія – це вже вищий ступінь розвитку етнічної релігії.

Доцільно звернути увагу, що саме в рамках національних релігій виникають систематизовані знання, які пояснюють світобудову, природу і сутність людини, характер її відносин з Богом та одновірцями, потойбічне життя, що узагальнюється в канонічній літературі; відбувається освячення соціального устрою суспільства, священним визнається його поділ на варни, касти, верстви, класи.

Варто зупинитись на основних рисах цих релігій: наявність родоначальника, життя якого з часом міфологізується, сакралізується, в результаті чого він стає Богом; будівництво храмів, виникнення інституту жрецтва; використання релігій в ролі державної ідеології; охоплення всіх верств населення; єдність політеїзму і монотеїзму; поява монотеїстичних релігій; спрощення жертвоприношень та їх символізація; етнізація.

Рекомендуємо розглядати цей історичний тип релігій у такій послідовності: іудаїзм, релігії Індії – індуїзм, джайнізм, сикхізм; релігії Китаю – конфуціанство і даосизм; Японії – синтоїзм; Ірану – зороастризм, єзедизм і маздеїзм.

Пропонуємо проаналізувати наступні питання: “Чому процес створення Української національної церкви не отримав свого логічного завершення?”, “Як функціонують церкви нацменшин на території України?”

Ключові поняття: Міфологія, антропоморфізм, містика, жрець, загробна віддяка, храмова організація, гробниці, Олімп, культ померлих предків, жертвоприношення, Тримурті, мантра, нірвана, сансара, карма, сяо, Ягве, Брахма, Шива, Вішну, Дао, Аматерасу, Джина, Нанак, Веди, Танах, Талмуд, Тора, Дао–де –цзин, Кодзікі, Ніхонсьокі, Авеста, Грантх Сахиб.

Самостійна робота. Опрацювати тему за такими джерелами :

1. Вайнтруб І. Ведизм // Людина і світ. – 1998. – № 1. – С. 44–46.

2. Вайнтруб І. Індуїзм // Людина і світ. – 1998. – № 3. – С. 37–42.

3. Іудаїзм. Урок 8 // Людина і світ. – 1993. – № 6–7. – С. 31–36.

Практичне заняття: Ідеологічна та культуроформуюча роль етнічних релігій.

План

1. Історичне підґрунтя та хронологічні рамки виникнення етнічних релігій.

2. Типологічні риси етнічних релігій.

3. Народні релігії: основні види, специфіка віровчення та культу.

4. Національні та етно-державні релігії.

5. Проблема створення української національної церкви.

Контрольні завдання і запитання

1. Пояснити, чому на зміну первісним віруванням приходять етнічні релігії.

2. Дайте класифікацію етнічних релігій, визначте критерії їх поділу на види.

3. Які релігії називають народними? Дайте характеристику їх окремим різновидам.

4. Перерахуйте основні риси національних релігій. Покажіть чим вони відрізняються від народних.

5. Дайте коротку характеристику індійським, китайським, японським, іранським релігійним системам.

Література

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А.Колодного. – К., 2000. – С. 343–365.

2. Історія релігії в Україні: Навч. посібник / А.М. Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О.Лобовик та ін. – К. ,1999. – С. 419–495.

3. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. – К., 2000. – С. 50–96.

4. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник – К., 1997. – С. 101–201.

5. Релігієзнавство. Навч. посібник./За ред. С.А. Бублика. – К., 2000. – С. 115–139.

6. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. – К., 2000. – С. 47–50, 52–184.

7. Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А.Колодного і Б.Лобовика.К., 1996. – С. 209.

8. Сто великих людей мира. Зороастр. Будда. Конфуций. Магомет. – К., 1991.

9. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986. – С. 5–179, 246–297.