Тема 2. Релігія як суспільно-історичне явище

Типи визначень релігії: богословський, історичний, філософсько-соціологічний, біологічний, психологічний, етнокультурний. Спільне й відмінне в цих визначеннях. Залежність визначення релігій від вихідних концептуальних засад. Е.Тейлор – родоначальник науки про релігію як самостійну галузь. Вклад у становлення релігієзнавства Джона Леббока, Джеймса Фрезера, Герберта Спенсера, Ф.Енгельса та інших мислителів. Зовнішня та внутрішня структура релігії. Теоретичний та буденний рівні релігійної свідомості. Історичний підхід до аналізу місця елементів релігійного комплексу, їх питома вага та співвідношення в різні епохи. Соціальні функції релігії, їх еволюція. Порівняльно-історичне зіставлення різних типів та видів релігій, їх спільна основа, наступність та взаємовплив, тенденції розвитку.

Варто звернути увагу на різні підходи до історичної періодизації та типології релігії (за С.О.Токаревим, Ю.А.Калініним, А.М.Колодним, Б.О.Лобовиком, С.В.Павловим, Й.А.Кривельовим), проілюструвати визначення релігії різними дослідниками: “Релігій стільки, скільки віруючих людей” (У.Джеймс), “Немає жодної людини, у якої не було б потреби в релігії” (Е.Фромм), “Це віра в невидиму духовну істоту” (Е.Тейлор), “Це віра в долю” (Д.Пратт), “Це відчуття священного” (Дж.Хакслі), це – “фантастичне відображення в головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в їх повсякденному житті” (Ф.Енгельс). Потрібно розглянути ознаки релігійної віри: віра в реальне існування надприродного, емоційне ставлення до нього, переконання в наявності існування особливих двосторонніх стосунків між людиною і надприродним. Важливо розкрити не лише ознаки релігії, її зовнішню та внутрішню структуру, соціальні функції (релігійні та нерелігійні), але й їх еволюцію в історичному процесі. Усі ці питання детально аналізуються на практичному занятті.

Ключові поняття: релігія, богослов’я, теологія, догматика, віровчення, релігійність, релігійне відродження, елементи релігії, релігійний комплекс, релігійні уявлення (свідомість), релігійні настрої, релігійний культ, релігійна картина світу, релігійна наука життя, релігійні норми, релігійні інституції, надприродне, Бог, духовність, конфесія, буття, дух, світорозуміння, фантазія, харизма, ідеологія, толерантність, ціннісно-життєві орієнтації.

Самостійна робота. Опрацювати тему за джерелами:

1. Крывелев И.А. История религий. – М., 1975. – Т. 1. – С. 8–14.

2. Лобовик Б. Релігія як феномен і категорія релігієзнавства // Українське релігієзнавство. – К., 1996. – № 4. – С. 3–12.

3. Що таке релігія. Урок 2 // Людина і світ. – 1992. – № 9–10. – С. 17–20.

4. Походження релігії. Урок 3 // Людина і світ. – 1992. – № 11–12. – С. 22–24.

Практичне заняття: Сутність і походження релігії.

План

1. Визначення поняття “релігія”.

2. Коли і як виникла релігія.

3. Структура та функції релігії.

4. Історична типологія релігій.

5. Релігія як сфера духовної культури.

Контрольні завдання і запитання:

1. Назвіть основні визначення релігії.

2. Від чого походить етимологія поняття “релігія”?

3. Проаналізуйте наукові класифікації історичної типології релігії.

4. З’ясуйте структурні рівні релігії.

5. Охарактеризуйте соціальні функції релігії.

Література

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А.Колодного. – К., 2000. – С. 295–324.

2. Дулуман Є.К. Релігія як соціально-історичний феномен. – К., 1974.

3. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. – К., 2000. – С. 26–39.

4. Косуха П.І. Наука про походження релігії. – К., 1976.

5. Крывелев И.А. История религий. – М., 1975.

6. Лобовик Б.А. Проблема періодизації історії релігії // Українське релігієзнавство. – К., 1996. – № 5. – С. 2–8.

7. Лобовик Б.А. Религия как социальное явление. – К., 1982.

8. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К., 1997. – С. 7–100.

9. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С.А.Токарев. – М., 1980. – Т. 1. – С. 11–20, 376–378.

10. Релігієзнавство: Навч. посібник / За ред. С.А.Бублика. – К., 2000. – С. 29–63.

11. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І. Теремка. – К., 2000. – С. 17–37.