2. Зміст та задачі фінансового планування
Метою планування фінансів є визначення можливих обсягів надходження грошових коштів і їх витрачання в плановому періоді.
Основне завдання фінансового планування - це забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування, їх формування та використання.
Друге завдання - дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів.
Трете завдання - гарантія виконання зобов'язань підприємства перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками та іншими кредиторами.
Четверте завдання - виявлення резервів та мобілізація ресурсів з метою ефективного використання прибутку та інших доходів.
П'яте завдання - контроль за фінансовим станом, плато - і кредитоспроможністю підприємства.
Логічна послідовність процесу планування наведена на рис. 11.2.
Важливим моментом фінансового планування є визначення стратегії планування. Стратегія фінансового планування означає загальне спрямування розробки фінансового плану, джерел надходження коштів, джерел прибутку.
Важливою складовою фінансового планування господарюючого суб'єкта є визначення його центрів доходу (прибутку) і центрів витрат.
Центр доходу господарюючого суб'єкта - це підрозділ, який приносить йому прибуток. Центр доходу має й інше призначення - профіт.
Центр витрат— підрозділ господарюючого суб'єкта, який є збитковим або взагалі некомерційним, але відіграє важливу роль в діяльності господарюючого суб'єкта.
Фінансове планування потрібне, в першу чергу, для збереження фінансової рівноваги підприємства, а, з іншого боку, - для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів.
Воно повинно охоплювати всі фінансово-економічні та виробничо-господарські процеси (рис. 11.3).
Виконати ефективно ці завдання можна лише в межах одночасного планування. Щоб пов'язати всі розрахунки один з одним, розробляють схему інтегрованого загального планування на підприємстві або систему планування.
Таке інтегроване планування дозволяє уникнути фінансової нерівноваги. Отже, фінансове планування представляє собою фінансове забезпечення господарської діяльності підприємства і формує основу для прийняття фінансових рішень.
3. Принципи і методи фінансового планування
До принципів фінансового планування відносяться: науковість; комплексність; оптимальність.
Принцип науковості планування фінансів означає, що розрахунок планових показників повинен базуватись на аналізі звітних даних, на визначенні перспектив розвитку фінансових показників.
Принцип комплексності планування фінансів передбачає, що показники фінансового плану повинні бути взаємопов'язаними між собою.
Принцип оптимальності планування фінансів потребує найбільш раціонального використання капіталу і всіх фінансових ресурсів.
Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).
Кошторис (бюджет) - це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період.
Основна мета складання кошторисів полягає:
в узгодженні оперативних і перспективних планів;
в координації дій різних підрозділів підприємства;
в деталізації загальних цілей виробництва і доведенні їх до керівництва різноманітними центрами відповідальності;
в управлінні і контролі за виробництвом;
в стимулюванні ефективної роботи керівників і персоналу підприємства;
у визначенні майбутніх параметрів господарської діяльності;
у періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом.
Впровадження принципів бюджетування надає ряд переваг:
щомісячне планування бюджетів структурних підрозділів дає змогу одержати більш точні показники розмірів і структури затрат, ніж система бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і, відповідно, більш точне планове значення розміру прибутку;
в межах затвердження місячних бюджетів структурним підрозділам буде надана більша самостійність у витрачанні економії по бюджету фонду оплати праці, що підвищує матеріальну зацікавленість працівників в успішному виконанні планових завдань;
бюджетне планування дозволить здійснити режим економії фінансових ресурсів підприємства.
В системі бюджетного планування бюджети класифікуються за наступними ознаками (рис. 11. 5):
Функціональний, розробляється по одній-двох статтях затрат (наприклад, бюджет оплати праці). Комплексний - розробляється за широкою номенклатурою затрат (наприклад, бюджет адміністративно-управлінських затрат). Стабільний бюджет не залежить від зміни обсягів діяльності підприємства (наприклад, бюджет витрат на оплату праці управлінського персоналу). Гнучкий - передбачає встановлення планових поточних чи капітальних затрат не в твердо фіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які взаємопов'язані з показниками обсягу діяльності підприємства (наприклад, з обсягом випуску чи реалізації продукції).
План - більш широке поняття, яке включає в себе впорядковану систему дій, спрямованих на досягнення деяких цілей.
Бюджет більш вузьке поняття, яке означає кількісне представлення плану дій, причому, як правило, поняття "бюджет" традиційно трактується як "кошторис".
При розробці фінансового плану підприємства складаються наступні бюджети (кошториси):
кошторис продажу;
кошторис виробництва;
кошторис прямих матеріальних затрат;
кошторис витрат на оплату праці;
кошторис непрямих загальновиробничих витрат;
кошторис собівартості проданої продукції;
кошторис поточних періодичних загальногосподарських витрат;
кошторис прибутків та збитків;
кошторис капітальних затрат;
кошторис руху грошових коштів;
кошторис статей активу і пасиву і т. д.
Крім того, кошториси поділяються на два види: кошториси по основній діяльності підприємства і кошториси по неосновних видах діяльності.
Кошторисне планування містить два етапи:
планування - визначення майбутніх цілей;
моніторинг (супроводження) - аналіз оперативної господарської діяльності, тобто того, як протягом планового періоду здійснюється виконання запланованих рішень.
Кошториси складаються в цілому на рік з щоквартальною (чи щомісячною) розбивкою.
Розрізняють два підходи до розрахунку кошторисів:
Розробка кошторису з "нуля". Застосовується у випадку, якщо проектується нове підприємство чи підприємство змінює профіль роботи.
Планування від досягнутого. Застосовується у випадку, якщо профіль роботи підприємства не змінюється.
При складанні кошторисів використовуються різноманітні методи:
нормативний;
розрахунково-аналітичний;
балансовий;
оптимізації;
моделювання.
Нормативний метод планування є найпростішим методом. Маючи норму (норматив) і об'ємний показник, можна легко розрахувати плановий показник
Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає в тому, що розраховується обсяг витрат і потреба в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх зміни у запланованому періоді.
Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох кошторисів обираєшся найкращий з точки зору мінімальних затрат чи максимального одержаного ефекту (результату).
Схема методу оптимізації наведена на рис.
