1. Цільові настанови та тематичні напрямки досліджень

Географія міст представляє актуальний напрям суспільно-гео-географічних досліджень, підкріплений такими методологічними теза­ми. Зародившись близько семи тисяч років тому, міста стали "ко­мандним складом" країн і народів, центрами влади, релігій, куль­тур, ремесел і виробництв, торгівлі, банківської справи, обслугову-вання. Сільська місцевість в урбанізованих країнах, за влучним ви­разом, являє собою "плівку", що натягнена на потужний каркас міст. Світовий феномен урбанізації, невпинного зростання міського населення, стрімкого зростання великих міст, формування гігантсь­ких мегалополісів та міських контурбацій, перенесення міського способу життя на сільську місцевість — все це знов і знов привертає увагу дослідників, потребує глибокого осмислення та з'ясування го­ловних напрямків і тенденцій подальшого розвитку міст, агломера­цій, мегалополісів.

Великі міста створили небачену концентрацію населення, забу­дови, інфраструктури, господарської діяльності, яка вкрай загост­рила соціально-екологічні проблеми міського середовища. Можли­во, це той від'ємний зворотний зв'язок, за термінами загальної тео­рії систем, який загальмує подальше зростання мегалополісів і при-чведе до "дезурбанізації" — відтоку населення екологічно переван­тажених міст в так звані урбаиізоваиі ареали чи в руральну (сільську) місцевість. Дискомфорт зростаючих антропогенно-техногенних на­вантажень на населення великих міст вже певною мірою перевищує соціально-економічні вигоди міського способу життя. Стрижневою проблемою подальшої життєдіяльності міст стають пошуки їх кра­щої чи оптимальної територіальної організації— архітектурно-пла-нувальної, розселенської, функціонально-планувальної, ландшафт-но-архітектурної: як в умовах вкрай обмеженої території та надзви­чайно високої концентрації населення, інфраструктури, господарсь­кої діяльності найкраще впорядкувати ці складові з тим, щоб за всіх

263

умов створити зручне й екологічно безпечне середовище життєдія­льності міського населення? Це чи не найголовніша і найскладніша проблема, що дісталась нам у спадщину від минулого століття. І ще: це, перш за все, суспільно-географічна проблема, у розв'язанні якої приймають участь десятки і сотні різних наук, але прерогатива нале­жить саме географії.

Зрозуміло, що існує величезне розмаїття міст, які різняться за своїми розмірами, положенням та прив'язкою до земної поверхні, планіровкою та забудовою, адміністративними, політичними, культурними, соціально-економічними функціями, етнокультур­ними нормами і традиціями, способом життя. Важко уявити, що за однією стандартною програмою ми вивчаємо Мехіко і Вінницю, Норильськ і Нурек, Ієрусалим і Манаус, столичне місто і обласний центр, шахтарське селище і портове місто. І тим не менш географія міст (геоурбаністика) повинна шукати і розробляти загальні ме­тодологічні принципи і методичні підходи щодо дослідження міст— великих, середніх і малих, політично-адміністративних центрів і периферійних поселень, економічно розвинених і депре­сивних. Ці принципи і методичні схеми в різних поєднаннях і ком­бінаціях, з акцентуванням тих чи інших головних напрямків дослі­джень та конкретної специфіки міст, дадуть змогу інвентаризувати всю різнобарвність міських поселень, проаналізувати можливості і тенденції їх розвитку, розробити моделі їх раціональної просторо­вої організації.

Знов і знов постає питання про феномен урбанізації, про світову тенденцію просторової концентрації життєдіяльності населення, яка започаткована за п'ять тисячоліть до н. е. і набула стрімкого прискорення протягом XX століття. Спадає на думку одна із космо­гонічних гіпотез: у пилових туманностях Всесвіту космічні виходи та сила тяжіння "закручували" й "ущільнювали" пилові частки до зірок і планет; можливо, за такими ж законами на певній стадії жит­тєдіяльності людства соціально-економічне тяжіння створило перші згустки цивілізації у вигляді протоміст, які надалі вже самі стали центрами тяжіння, навколо яких формувались і формуються "плане­тарні системи" поселень-супутників. Така аналогія може видатись занадто сміливою, але ж філософи з давніх-давен наголошують на­скрізний характер законів життя.

За системною методологією, міста називають складними і дуже складними системами — соціальними, соціально-економічними, со-

264

цюприродними, соцюкультурними, природно-господарськими, со-ціально-економічно-природними і т. д. Міста як соціоєкономічний і соціоприродний феномени привертають пильну увагу дослідників найрізноманітніших наук — від філософії та історії до демографії й соціології, економіки і політології, архітектури й будівництва, при­родознавства й екології. Географи, які займаються геоурбаністи-кою, повинні, з одного боку, достатньою мірою бути ознайомлени­ми з усіма такими напрямками і підходами, а з другого — чітко ро­зуміти специфіку власне суспільио-географічних досліджень міст.

Окреслимо коло питань, які розглядає геоурбаністика і які ви­значають напрямки суспільно-географічних досліджень міст.

З огляду на різні рівні територіальної організації життєдіяльнос­ті суспільства, міста розглядають;

• у складі більш загальних (охоплюючих) соціально-економічних систем чи господарських комплексів як їх елементи чи складові;

• як цілісні виокремлені об'єкти суспільно-географічних, більш вузько — геоурбаністичних досліджень;

• як складні динамічні системні утворення, що мають свою будо­ву (структуру) та внутрішньо диференційовані соціоекономічні фун­кції; в цьому разі досліджують внутрішні відмінності міського сере­довища, розселення населення, розміщення господарської діяльнос­ті, аналізують планувальну структуру міста та його земельно-госпо­дарський устрій.

Це, так би мовити, головні просторові масштаби географічних досліджень міст. Геоурбаністика користується і часовими масшта­бами.

Урбанізація — це процес, який зумовлює розвиток міст у часі. Еволюціонують соціально-економічні функції міст, змінюються сус­пільні потреби до якості міського середовища, з'являються нові ви­моги і засади просторового впорядкування міст. Всі науки, причетні до вивчення міст, повинні розглядати їх як динамічні системи, з'ясо-мувати тенденції розвитку, прогнозувати можливі принципові змі­ни. Ця методологічна вимога повною мірою актуальна і для геоур-баністики. Можливо досліджувати геоурбаиістичний процес як та­кий, як окрему проблему чи тему. Разом з тим динамічний підхід — обов'язковий для будь-яких напрямків вивчення міста; всі складові міського середовища, населення з його господарською діяльністю, просторова впорядкованість і організація міста змінюються в часі і потребують відповідних досліджень.

265

Суспільно-географічні дослідження як такі націлені на вивчення соціальної організації ландшафтної оболонки, земної поверхні. Від­так, будь-які напрямки геоурбаністичних досліджень обов'язково повинні бути пов'язані з проблемами раціонального земельно-госпо­дарського устрою, екологічною безпекою та економічно ефективною територіальною організацією міста. Це своєрідний критерій геогра-фічності-негеографічності досліджень міст.

Міста як складові елементи більших територіальних систем і гос­подарських комплексів мають таку специфіку. Вже наголошува­лось, що міста являють собою своєрідний "командний склад" (за М. М. Баранським) країн і регіонів. Вони зосереджують основну ча­стину соціально-економічних функцій — розселенських, соціально-демографічних, інфраструктурних, вирбничо-економічних, обслу­говуючих, інформаційних, культурних, політичних, управлінських. Міста разом з транспортними магістралями формують "опорний каркас" — кістяк територіальної організації населення та господар­ства. Міста виступають як економічні центри різних рангів і типів, пов'язані між собою системами територіального поділу праці — локальною, регіональною, національною, міжнародною. Міста яв­ляють собою згустки інфраструктури, зокрема транспортно-комуні­каційної, і виступають вузловими елементами транспортно-комуні­каційних мереж і систем. Міста розглядають як центральні місця, тобто як центри обслуговування різних рангів.

Великі міста формують навколо себе зони інтенсивного соціально-економічного тяжіння у вигляді трудових і ділових поїздок міського і приміського населення, дачного розселення, приміського сільсько­господарського виробництва, супутніх промислових зон і технопо-лісів, потужних інфраструктурних комплексів і систем. Міста та їх приміські зони, міські агломерації з їх спільними передмістями — зона­ми спільних інтересів, урбанізованими ареалами та ін., портово-про­мислові комплекси з їх форландами та хінтерландами, курортні міс­та, що формують курортно-рекреаційні зони — всі ці ситуації наго­лошують проблему взаємин великого міста та його безпосереднього оточення. Це особливий напрям геоурбаністичних досліджень, який розглядає системи "місто — приміська зона", "велике місто — зона його впливу", "міська агломерація — зона спільних інтересів міст, що формують агломерацію".

Міста виділяються високим антропогенно-техногенним наванта­женням на природне середовище. Важливим напрямком сучасних

266

і бографічних досліджень є обґрунтування екологічних мереж — все-( иропейської (з 1995 p.), національної екомережі України (з 2000 p.), регіональних екологічних мереж. Обов'язковою складовою таких досліджень є оцінка антропогенно-техногенних навантажень, що їх В ГВОрюють міста й транспортні магістралі, та обґрунтування конфі­гурації екологічних мереж з врахуванням сучасного розселення та транспортних мереж.

Ми зробили короткий тематичний огляд геоурбаністичних до­сліджень в оглядових (дрібних і середніх) масштабах, коли міста розглядають як складові елементи більш крупних територіальних соціально-економічних і соціоприродних систем і комплексів.

Програма і супутні методичні схеми монографічного дослідження міста як цілісного і самодостатнього об'єкта будуть розглянуті у наступних розділах. У цьому огляді слід лише зауважити, що і такий ііиокремлений напрям геоурбаністичних досліджень не може бути ізольованим чи вирваним із контексту більш загальних систем роз­селення і господарських комплексів. Поряд з монографічним дослі­дженням, за яким місто вивчають як таке в цілому ("моно" — один, "графо" — описую), існують багато напрямків і підходів, коли місто характеризують за його окремими елементами — підсистемами, блоками, районами, житловими масивами, зонами та ін. Будемо при цьому розрізняти два методологічні напрямки досліджень складових частин міста — вертикальний та горизонтальний.

За першим напрямком складові елементи міста розглядають по-компонентно і для міста в цілому. Наприклад, можна окремо дослі­джувати такі підсистеми міста: а) природне середовище; б) населен­ня; в) міська забудова; г) виробнича інфраструктура; д) соціальна інфраструктура; є) сфера матеріального виробництва; є) сфера по­слуг; ж) рекреаційне господарство; з) духовна сфера; і) міський транспорт; к) земельно-господарський устрій; л) приміська зона і т. д. За цим напрямком темою досліджень може бути будь-яка окрема підсистема чи компонент міського середовища, а також їх окремі параметри та характеристики, наприклад: кадастрова оцінка міських земель; кадастрова оцінка міської забудови; інженерно-бу-дінсльна оцінка території; ландшафтно-архітектурне впорядкуван­ня міста; небезпечні фізико-географічні процеси в межах міста; роз­селення населення; внутрішньоміські пасажиропотоки; побутове об­слуговування населення; житлово-комунальне господарство міста; якість міського середовища і т. ін.

267

Другий підхід мас на меті горизонтальне (просторове) членуван­ня міста з наступними характеристиками таких виокремлених його частин. Звичайно міста поділяють на адміністративні та плануваль­ні райони, житлові масиви та мікрорайони, ландшафтно-архітекту­рні та функціональні зони, категорії міських земель за їх викорис­танням. Окремо розглядають приміську зону, ЇЇ ближні-середиі-пе-риферійні ешелони — кільцеві смуги навколо міста, її сектори — згу­щення забудови та інфраструктури вздовж головних транспортних магістралей та розрідження — між ними. Окремо можна розглядати великі водні об'єкти в межах міста та його передмість, лісові та лісо­паркові масиви, морські акваторії.

Підведемо загальні підсумки. Тематичний перелік напрямків і підходів суспільно-географічних досліджень міст осяжний і різнома­нітний. Міста вивчають у статиці (на даний час чи на певну дату) і в динаміці, у контексті геоурбаністичних процесів. Міста розгляда­ють як складові елементи більших соціально-економічмих систем і комплексів або ж як окремі складні і динамічні системи, цілісні об'­єкти досліджень. Великі міста обов'язково потребують більш дифе­ренційованих і деталізованих дослідницьких підходів, за якими їх вивчають за складовими підсистемами, блоками, компонентами або ж за різноманітними районами, зонами, ареалами, ділянками. Дуже актуальними для великих міст є географічні дослідження примісь­ких зон, міських агломерацій, урбанізованих ареалів, зон спільних інтересів.

Контрольні питання та завдання

1. Що являє собою феномен урбанізації? Чому цей процес назива­ють "феноменом"?

2. Чим зумовлений відтік населення з великих міст в урбанізовані ареали та руральну (сільську) місцевість, який спостерігається у наш час?

3. Характеризуйте головні напрямки суспільно-географічних до­сліджень міст.

4. Представте міста за системною парадигмою як складні й динамі­чні системи. Поясніть необхідність динамічного підходу у дослі­дженні міст.

5. Які соціально-економічні функції виконують сучасні міста?

6. Характеризуйте соціально-економічне тяжіння до великих міст.

268

Які типи зон тяжіння можуть виникати навколо великих міст? Наведіть приклади. 7. Поясніть зміст і особливості суспільно-географічних досліджень міста за його складовими компонентами — по вертикалі і за його територіальною організацією — по горизонталі.