6. Дослідження систем розселення

Системи розселення досліджують за двома головними сценарія­ми. Перший: системи розселення виділені як такі попередніми дослі­дженнями або ж вони співвіднесені з адміністративно-територіаль­ними одиницями (система розселення Тернопільської області; систе­ма розселення Крижопільського району Вінниччини і т. д.). Другий: системи розселення не виділені; є гіпотеза щодо їх існування (напри­клад, дослідник припускає, що формується система розселення при­міської зони Харкова; ще один приклад — теоретично відомо, що існують міжрайонні системи розселення, коли місто обласного під­порядкування притягує до себе соціально-економічні зв'язки кіль­кох сусідніх районів, скажімо, Ізмаїл на Одещині чи Жмеринка — на Вінниччині), і завдання дослідження полягає в обгрунтуванні складу і меж таких систем розселення.

Істотна відмінність між цими напрямками полягає лише в тому, що за другим сценарієм необхідно встановити критерії виділення си­стем розселення різних рангів —- регіональних, субрегіональних, ло­кальних.

Головний критерій існування системи розселення — наявність між поселеннями, що входять до її складу, соціально-економічних зв'язків — виробничих, побутових, трудових, культурно-освітніх, політичних. При цьому інтенсивність таких зв'язків у межах системи розселення повинна бути помітно вищою, ніж взаємодія її поселень з іншими населеними пунктами і центрами, які розміщені поза межа­ми даної системи. Ще одна обов'язкова ознака системи розселен­ня — наявність центрального поселення, що являє собою її ядро, фо­кусний центр головних зв'язків. Нагадаємо, що за теорією центра­льних місць (В. Кристаллер, А. Льош) центральні місця формують свої зони обслуговування, які в ідеалі повинні співпадати з межами системи розселення відповідного рівня. Таким чином, програма до­сліджень, що має на меті виділення системи розселення як такої (чи кількох систем розселення), орієнтована, по-перше, на аналіз соціа­льно-економічних зв'язків між населеними пунктами, що гіпотетич­но можуть бути віднесені до цієї системи, і по-друге, на виділення центрального поселення та визначення його зони впливу та обслу­говування. Складність такого дослідження полягає у відсутності відповідної статистичної інформації щодо різноманітних зв'язків між населеними пунктами — пасажиро- і вантажопотоків, трудових

232

і побутових переміщень населення, потоків інформації, каналів і на­прямків етнокультурних, конфесійних, політичних, Управлінсь­ких зв'язків і т. ін.

Центральне поселення системи розселення, як правило, попере­дньо (іноді гіпотетично) відоме. Але встановлення зони його реаль­ного впливу, знов-таки, потребує докладного дослід>к_Єння усієї множини зв'язків, що поєднують центр системи розселення з його периферією.

У містобудуванні України прийнята така систематика міст як центрів різнорівневих систем розселення (табл. 14).

Загальна характеристика системи розселення (СР) охоплює такі питання:

1. склад і межі СР: які адміністративно-територіальні одиниці, які міста, селища і села входять до складу даної СР; за якою ознакою встановлені межі СР чи вони лишаються певною мірою "відкрити­ми" і потребують уточнень;

2. який населений пункт (місто, селище) виконує роль центра СР; які соціально-економічні функції центральне поселення виконує по відношенню до інших поселень і до СР в цілому;

3. як розподіляються поселення даної СР за їх адміністративним статусом та людністю; які соціально-економічні функції _{Вони вико}. нують;

4. як розміщуються поселення в межах даної СР по відношенню до центрального; якою є пересічна густота розселення (щільність поселень і щільність населення); яким є просторовий розподіл посе­лень та населення, загальна конфігурація СР;

5. в разі необхідності можуть розглядатися історико-географічні питання щодо формування даної СР та історичних етапів її розвит­ку, динаміки чисельності населення та поселень, змін їх адміністра­тивного статусу та ін.

Більш змістовною і складною є характеристика генетичних і пла­нувальних типів поселень, а також їх топографічних місцеположень. За генезою окремо характеризують міста, селища і сільські поселен­ня. Зазначають час виникнення поселення та його тогочасні функ­ції— адміністративно-політичні, торговельні, культурні, релігійні, виробничі, військові, транспортні. Поселення однакового складу можуть виникати у різний час і мати відмінні функції. Скажімо, сіль­ські поселення на півдні України орієнтувались на сільськогоспо­дарську діяльність і більш-менш рівномірно розміщувались по до-

233

Таблиця 14 Функціональні типи міст та їх роль у системах розселення

Статус і господарські функції міських поселень	Місце в системі розселення України	Чисельність населення, тис. осіб
1. Селища міського типу і малі міста з агропромисловими, транспортними, рекреаційними функціями - переважно центри адміністративних районів	Центри локальних і районних систем розселення	до 20
2. Середні міста - райцентри, міста обласного підпорядкування з агропромисловими, промисловими, транспортними, рекреаційними функціями	Центри районних, іноді міжрайонних систем розселення	20-50
3. Міста обласного підпорядкування і окремі райцентри з промисловими, транспортними, рекреаційними функціями	Центри міжрайонних, іноді районних систем розселення	50-100
4. Міста обласного підпорядкування, переважно центри областей -поліфункціональні промислово-транспортні, культурні, адміністративні центри	Центри обласних, іноді міжрайонних систем розселення	100-250
5. Міста обласного підпорядкування і м. Севастополь - багатогалузеві промислові, транспортні, культурні та адміністративні центри	Центри обласних, іноді міжрайонних систем розселення	250 - 500
6. Багатофункціональні міста обласного підпорядкування, крупні адміністративні, наукові, економічні центри, адміністративні центри областей	Центри обласних систем розселення	500-1000
7. Міста-мільйонери - центри областей, багатофункціональні міста обласного підпорядкування - найкруп­ніші адміністративні, наукові, еконо­мічні, організаційні і культурні центри	Центри міжобласних (регіональних) систем розселення	понад 1000*)
8. Столиця країни - Київ	Центр єдиної (національної) системи розселення України

*) До цього ж типу віднесене м. Львів, населення якого менше 1 мли. осіб.

234

линам річок, вздовж узбереж озер, лиманів, моря. З розвитком зро­шуваного землеробства нові сільські поселення виникали вже безпо­середньо на вододільних ділянках, ближче до зрошуваних масивів.

Поселення характеризують за їх природно-географічним місце­положенням, від якого залежать розміри, форми і загальна конфігу­рація населених пунктів. Систематика таких місцеположень може бути дуже різною в залежності від загального розміщення СР у тій чи іншій ландшафтній зоні, провінції, області, районі, в залежності від форм рельєфу та інших природно-географічних особливостей місцевості. Звичайно місцеположення поселень характеризують за їх прив'язкою до форм рельєфу, водних об'єктів, гірських систем, лісових масивів та ін.

Для Полісся (лісова ландшафтна зона) характерне розміщення поселень на вододілах і моренних підвищеннях, з відносно кращим дренуванням поверхні. Такі поселення можуть мати роззосереджену форму вулично-рядової забудови. Для лісостепової та степової при­родних зон властиві долинні, долинно-балкові, вододіл ьно-плакор-ні, рівнинно-терасові, приозерні, прилиманні, приморські типи міс­цеположень поселень. У гірських областях (Карпати, Гірський Крим) поширені поселення гірсько-долинні та гірсько-котловинні (улого­винні).

За планувальними особливостями поселення можуть бути компа­ктними чи роззосередоісеними. У США, Канаді та європейських кра­їнах роззосереджене розселення навколо великих міст та в міських агломераціях називають урбанізованими ареалами і включають до складу міст. У нашій країні така форма розселення швидко зростає. У приміських зонах великих міст замість типово дачної забудови не­високої комфортності зростає капітальна котеджна забудова з місь­кою інфраструктурою, яку теж слід відносити до урбанізованих аре­алів і включати до складу відповідних міст. Зауважимо, що в деяких країнах критеріями для виділення міст поряд з людністю слугують густота населення та густота розселення (кількість будинків на оди­ницю площі).

У сільській місцевості переважають поселення компактної забу­дови. Вони можуть мати правильну (регулярну) тіаніровку з рядовою й вуличною забудовою, чи неправильну планіровку, за якою кожна са­диба розміщується довільно і загальна забудова не створює "рядів" та вулиць. Регулярна забудова за формою може бути лінійною — пря­мою, вигнутою, ламаною, кільцевою, иапівкільцевою, віялоподібною,

235

за кількістю рядів — однорядною, двох- та багаторядною, за загаль­ною планіровочною конфігурацією забудови — вуличною, напівква-ртальпою, квартальною. Неправильна (нерегулярна) забудова може бути ройовою, кущовою (з наявною центральною частиною поселен­ня). Як приклад, наводимо систематику планіровочних типів сільсь­ких поселень (рис. 21), розроблену С. О. Ковальовим.

Ще один важливий аспект дослідження СР — функціонально-еко­номічна типізація поселень. Розрізняють міста, селища міського типу, села. Додатково виділяють поселення постійні й тимчасові та сезонні. Поселення можуть мати різні адміністративні функції — райцентри, міста обласного підпорядкування, сільради (центри те­риторіальних громад) та ін. Поселення мають різноманітні організа­ційно-господарські статуси — центральна садиба з органом управ­ління сільськогосподарським підприємством чи агропромисловим формуванням, поселення — центр відділку, бригади чи філії агро­промислового формування і т. д. Поселення виконують різні еконо­мічні функції— сільськогосподарські, агропромислові, промислові, транспортні, курортно-рекреаційні, торговельно-розподільчі, спе­ціальні (митниці, військові формування та полігони і т. ін.).

Система розселення має свою територіальну структуру. У най­простішому варіанті розрізняють головне поселення — центр СР та всі інші поселення, що утворюють її периферію. Але в переважній бі­льшості випадків СР розглядають як більш складне формування, що має функціонально-ієрархічну структуру: національна система роз­селення складається з регіональних СР, регіональні — з суб- і мікро-регіональних СР, мікрорегіональні — з локальних СР.

Поселення, що входять до складу СР, можуть мати різний адміні­стративний ранг, різний організаційно-господарський статус, різ­ний набір соціально-економічних функцій. Зрозуміло, що вони роз­різняються й за розмірами, тобто за людністю. Завдання дослідни­ка — встановити функціональну ієрархію поселень у складі СР, виді­лити організаційні рівні у такій ієрархії, починаючи з головного по­селення — центра СР: поселення — центри другого, третього і т. д. порядку (рангу). Традиційно географи типізують поселення за дво­ма головними ознаками — людністю та адміністративним статусом.

Хороші результати щодо встановлення ієрархії поселень у складі СР може дати аналіз центральних місць, за В. Кристаллером та А. Льошем, з ранжуванням поселень як центрів обслуговування і встановленням їхніх зон обслуговування. Теорія центральних місць,

236

Рис. 21. Планіровочні форми сільських поселень (за С. О. Ковальовим): Прості лінійні форми: 1—однобічна рядова; 2—двобічна рядова (село-вулиця). Ускладнені лінійні форми: З— багаторядна; 4 — під­ ковоподібна; 5 — розгалужена; 6 — зіркоподібна; 7 — радіально- кільцева; 8 — лінійно-кільцева. Кучові форми: 9 — ройова; 10 -

хаотична групова; 11 — злита; 12 — вулична забудова. Квартальні форми: 13 — напівквартальна; 14 — квартальна (з периметраль-ною забудовою); 15—вільна забудова селищного типу.

розроблена В. Кристаллером та А. Льошем у 1930-х роках, визначає роль і місце кожного поселення за його участю у наданні послуг на­селенню. Всі поселення рапжують за переліками функцій обслугову­вання — від найбільш простих до найбільш повних і складних. Малі населені пункти мають мінімальний перелік послуг, які вони можуть надати. Це послуги щоденного споживання (хліб, вода, продовольс­тво і т. д.) з мінімальними радіусами * користування. Чим більшим є поселення за людністю, тим більший перелік послуг воно надає на­селенню даного населеного пункту та прилеглої території — зони обслуговування. Теоретично виділені центри обслуговування (центральні місця) семи рангів — від VII (найменші поселення) до І (столичні міста, головні центри обслуговування). Чим вищий ранг має центр обслуговування, тим більш повний перелік видів обслуго­вування він забезпечує.

* Радіус послуги — це максимальна віддаль до центра обслуговування (центрального місця), яка влаштовує клієнта.

237

Центральні місця мають свої зони обслуговування, розміри яких відповідають їх рангам: центри обслуговування VII рангу надають елементарні послуги своєму власному населенню; центри VI ран­гу — обслуговують своє населення і населення прилеглих поселень VII рангу, які попадають у його зону обслуговування; центральні місця V рангу надають свої послуги власному населенню, а також населенню своєї зони обслуговування, у складі якої поселення VI і VII рангів, і т. д. При цьому слід пам'ятати, що центри обслугову­вання вищих рангів надають ті види послуг, які відсутні в центрах нижчих рангів. Уявімо жителя сільської місцевості, який може реалі­зувати свої потреби у різноманітних послугах за такою схемою: най­простіші види послуг він має у своєму селі, більш складні — у центральній садибі господарства, ще більш складні — у райцентрі, обласному центрі, столичному місті. Такий принцип організації сфери обслуговування називають суперпозицією (просторовим на­кладанням) зон обслуговування центрів різних рангів.

Таким чином, ми можемо встановити функціональну ієрархію поселень в СР методом їх ранжування за переліком і радіусами різ­них видів обслуговування та визначення різнорівневих зон обслуго­вування. На жаль, практичних прикладів таких розробок майже нема. У переважній більшості досліджень систем розселення їх стру­ктуру традиційно аналізують за людністю та адміністративним ста­тусом поселень.

Як приклад, наводимо карту систем розселення Придністровсь­кого регіону Молдови (В. Г. Фоменко, 2001). У його межах виділені дві міжрайонні субрегіональні та одна районна (лакунна) системи розселення (рис. 22), показані функціональні ієрархічні типи посе­лень, розподіл міст і сіл за людністю, інтенсивність міжпоселенних зв'язків, включаючи міжрегіональні і міждержавні.

У цьому дослідженні встановлені такі різнорівневі системи розсе­лення:

I ранг —регіональна СР з опорним центром м. Тирасполем;

II ранг — субрегіональні СР з опорними центрами м. Тирасполь (Південно-Придністровська СР) і м. Рибниця (Північно-Придні- стровська СР);

III ранг — районні системи розселення: Слободзєйська, Григоріо- пільська, Рибницька, Кам'янська, а також Дубосарська лакунна (ви­ окремлена, така, що не входить до складу субрегіональних СР); їх опорними центрами виступають адміністративні райцентри;

238

Рис. 22. Система розселення в регіоні Молдавського Придністров'я (В. Г. Фоменко)

IV ранг — локальні системи розселення, до них належать:

- міська агломерація Тирасполь — Бендери з їх приміськими зонами;

239

• сільські агломерації — Слободзейська; Володимировсько-Фру-нзівсько-Первомайська: Маяцька;

• локальна СР сільської периферії, віддалена від головних осере­дків соціально-економічного розвитку; вона охоплює територіальні громади на сході Григоріопольського району.

Контрольні питання та завдання

1. Що являють собою системи розселення, за яким головним показ­ником (критерієм) вони виділяються? Наведіть приклади систем розселення вже відомих (виділених) і невідомих або гіпотетично відомих, які ще необхідно встановити і виділити.

2. Як пов'язані між собою концепція систем розселення та теорія центральних місць Кристаллера —Льоша?

3. Як систематизовані різнорівневі системи розселення та їх центра­льні поселення і міста у вітчизняному містобудуванні?

4. Поясніть цільові настанови та змістовні аспекти загальної харак­теристики системи розселення.

5. Як систематизують поселення за їх генезою, топографічним міс­цеположенням, забудовою та планувальною впорядкованістю?

6. Прокоментуйте систематику планіровочних типів сільських поселень (рис. 21), розроблену С. О. Ковальовим. Наведіть приклади особли­востей плаиіровки та забудови конкретних сільських поселень.

7. Як систематизують поселення за їх адміністративним та органі­заційно-господарським статусом, соціально-економічними фун­кціями? Наведіть відповідні приклади.

8. Як аналізують організаційно-функціональну ієрархію систем роз­селення? Наведіть приклади, коли система розселення має ієрархі­чну будову, складається з кількох організаційно-функціональних рівнів і включає функціональні центри різних порядків (рангів).

9. Характеризуйте пізнавальні функції та зміст теорії центральних місць Кристаллера — Льоша. Як ранжують поселення за перелі­ком видів обслуговування та їх обсягами? Що такс радіуси по­слуг, зони обслуговування?

10. Що являє собою принцип суперпозиції зон обслуговування різ­них рангів? Наведіть приклади.

11. Ознайомтесь з картою систем розселення Придністровського ре­гіону Молдови (рис. 22), розробленою В. Г. Фоменком (2001). Характеризуйте системи розселення різних рангів і типів.

240

Розділ VII

СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ