3. Геодемографічний прогноз

Геодемографічний прогноз — це науково обгрунтоване передба­чення основних параметрів руху населення і майбутньої геодемогра­фічної ситуації для певної території чи окремого поселення. Йдеться про прогнозовану оцінку загальної чисельності населення, його ста­тево-вікової і сімейної структури, показників народжуваності і сме­ртності, особливостей міграційного руху, якісних характеристик населення та інше. Прогноз здебільшого виступає в формі розрахун­ку перспективної чисельності населення, який базується на певних гіпотезах відносно майбутньої динаміки тих чи інших характерис­тик геодемрграфічних процесів.

Достовірність демографічних прогнозів залежить від вихідної ін­формаційної бази, від обгрунтованості гіпотез зміни геодемографіч-них процесів, які будуть відбуватися в майбутньому під впливом рі­зноманітних факторів соціально-економічного характеру. Майбут­ня чисельність населення як на глобальному рівні, так і в окремих країнах чи регіонах завжди була предметом гострих дискусій і гіпо­тез. Огляд різних прогнозів населення свідчить, що вони, на жаль, не завжди виправдовуються і мають недостатню вірогідність.

Прогноз розвитку населення, оцінка змін його загальної чисель­ності та структурних особливостей, зокрема, трансформації стате­вого і вікового складу, має як пізнавальне методичне, так і практич­не значення. В прогнозах передбачається розвиток населення на найближчу чи віддалену перспективу на основі аналізу базового стану головних геодемографічних явищ і впливу на них в майбут­ньому різноманітних факторів, які будуть визначати траєкторію геодемографічних процесів. Прогнозні розрахунки в кожному окре­мому випадку мають свої цілі, мету, об'єкти прогнозування, різні територіальні рівні і масштаби (країни в цілому, окремі регіони, ад­міністративні райони і міста, тощо).

В залежності від цільових настанов застосовуються і різні мето­дичні підходи для прогнозування розвитку населення та його харак­теристик: екстраполяційні методи, методи експертних оцінок, ана­логові методи, методи демографічних сіток, пов'язані з поперечним

211

чи поздовжнім аналізом динаміки населення, метод пересування ві­кових груп та ін.

Формування типу демовідтворення населення в майбутньому зу­мовлене складним комплексом сучасних соціально-економічних фа­кторів. Демографічне майбутнє в значній мірі закладене в сучасній статево-віковій структурі населення. Слід пам'ятати, що геодемог-рафічні процеси характеризуються великою інерційністю і поза ка­тастрофічними побічними явищами протягом тривалого часу збері­гають свої головні параметри. В геодемографічних процесах завжди віддзеркалюються в тій чи іншій мірі умови існування населення, намагання різних соціальних груп пристосуватись до цих умов у від­повідності до своїх потреб. І соціальні, і етнічні, і екологічні умови впливають на суспільство, на геодемографічну поведінку окремих його індивідів нарізно і в комплексі, послідовно і одночасно. Падін­ня рівня і якості життєдіяльності, погіршення здоров'я, зростання в поколіннях чисельності хронічно хворих при втраті ефективного контролю над рівнем смертності, що мало місце в останнє десятиліт­тя, може призвести до стрибкоподібного зниження середньої трива­лості життя, значного погіршення геодемографічної ситуації.

В кризові періоди розробки геодемографічних прогнозів значно ускладнюються, хоча потреба в них набагато збільшується. Що буде завтра, в недалекому майбутньому, в більш віддаленій перспек­тиві з нами, з чисельністю населення в Україні та її регіонах?

Якщо оцінювати еволюцію геодемографічних процесів на близь­ку перспективу в концептуальному аспекті, то можна констатувати, що в наступні 10-15 років орієнтації населення на малодітні родини (1-2 дітей) збережуться. Соціально-економічні умови життя — низь­кий рівень заробітної плати, постійне зростання цін, повільний хід економічних реформ, у т. ч. на селі, зменшення виробництва, зане­пад соціальної сфери, зокрема системи охорони здоров'я, погіршен­ня екологічної ситуації і відсутність чітких програм виходу з соціа­льно-економічної кризи — не дають підстав для радикальних змін демовідтворювальних принципів. Шанси на зміну орієнтації насту­пних сімей на багатодітні родини (3-4 дітей в родині), вихід на трає­кторію розширеного типу відтворення населення лишаються неви­сокими. Слід пам'ятати, що значне зниження показників народжу­ваності населення у 1980-1990-х роках призведе у наступні 10-15 ро­ків до малочисельних контингентів осіб, які вступатимуть у шлюб­ний вік, і база відтворення населення помітно "звузиться".

212

Відтак, приріст населення слід очікувати незначним, а інерційність демографічних траєкторій не дає підстав сподіватись на зростання природного приросту населення. Нема також достатніх підстав очіку­вати значного притоку мігрантів, який міг би в певній мірі компенсува­ти природне убування населення. Тому до 2015 року слід очікувати по­ступового зменшення населення у всіх регіонах і в країні в цілому.

Вікова структура населення в наступні 10-15 років буде погіршу­ватись в бік зменшення в його складі осіб молодого віку і зростання питомої ваги людей середнього та похилого віку, що в демовідтво-рювальному відношенні відіграє негативну роль. І хоча частка лю­дей працездатного віку залишається майже стабільною, в ній збіль­шиться питома вага осіб в віці 40 років і вище, що буде негативно впливати на якість трудових ресурсів.

Для кількісного прогнозу чисельності населення на близьку перс­пективу можна користуватися такою формулою:

( к ^

S=S„

1000

де S₀ —- чисельність населення в вихідний період;

S_t — чисельність населення на час t;

К— середньорічний коефіцієнт загального приросту населення;

t — кількість років від базової дати.

Як приклад, розглянемо прогноз чисельності населення для регі­ону Українського Причорномор'я (В. В. Яворська, 2003), який роз­роблявся за трьома можливими сценаріями — песимістичніш, опти­містичним і середнім.

Песимістичний варіант геодемографічного розвитку регіона базу­ється на припущенні, що демографічні процеси будуть тут і надалі розвиватися в умовах сучасної соціально-економічної кризи в краї­ні, яка в найближчі 5-Ю років суттєво не буде подолана. Цей варіант оснований на екстраполяції сучасних демографічних показників, які були характерними для Українського Причорномор'я в останні 5-7 років. Передбачається подальше скорочення народжуваності, пода­льше підвищення смертності і зменшення середньої тривалості жит­тя як для міського так і особливо сільського населення (табл. 10).

При цьому слід враховувати і можливості посилення несприятли­вої демографічної ситуації (різке загострення екологічної ситуації, етнонаціональних конфліктів у цьому регіоні та інше), що призведе до подальшого погіршення демовідтворювальних показників. Як

213

бачимо, (табл. 10) чисельність населення регіону за цим сценарієм зменшується до 2005 року на 311,3 тис. чол., а до 2025-го — на 1099,4 тис. чол. в порівнянні з 1998 роком. Природне убуття насе­лення, зниження народжуваності, подальше постаріння населення, зростання демографічного навантаження на працездатний контин­гент жителів регіону — цей прогнозний варіант доцільно вважати як серйозну пересторогу. Розроблення обґрунтованої та ефективної державної та регіональної демографічної політики стає чи не най­більш гострим і невідкладним завданням.

Середній варіант (за експертними оцінками, він є найбільш віро­гідним для регіону) передбачає, що в найближчі роки докризові па­раметри демографічного розвитку будуть відновлені. Це може здій­снитися вже в наступні 5-7 років. Подолання найбільш гострих соці­ально-економічних кризових явищ буде сприяти підвищенню показ­ників народжуваності, що нарешті (2005-2010 pp.) наблизить ці кое­фіцієнти до параметрів смертності, а в наступний період (2010— 2015 pp.) призведе до незначного природного приросту населення (табл. 10). В цей час також може спостерігатись і певне позитивне сальдо міграційного руху населення у зв'язку з інтенсивним освоєн­ням і реалізацією деяких економічних програм, залученням значних вітчизняних і іноземних інвестицій. Геодемографічна структура на­селення буде трансформуватись в бік збільшення осіб молодшого віку, що в наступні періоди сприятливо вплине на зміну характеру демовідтворювальних процесів.

Оптимістичний варіант геодемографічного прогнозу в Українсь­кому Причорномор'ї базується на особливостях етнонаціонального складу населення деяких адміністративних районів, наявності дещо вищого геодемографічного потенціалу в сільській місцевості. В цьо­му разі повинні бути створені сприятливі умови для подолання насе­ленням загальної атмосфери соціального песимізму, зроблені реаль­ні заходи щодо покращення системи охорони здоров'я, впроваджені в життя засади демографічної політики, яка б сприяла, заохочувала шлюбні пари до більш високої народжуваності, до формування ба­гатодітних родин. Такий сценарій розвитку геодемографічних про­цесів здається сьогодні маловірогідним, хоча є деякі підстави вважа­ти, що він може мати тут місце (табл. 10).

В усіх сценаріях прогнозується зниження чисельності молоді — дітей і підлітків. Зменшення рівня народжуваності також позначить­ся в найближчі роки: наприкінці другого десятиліття XXI ст.

214

Таблиця 10

Прогноз чисельності населення (тис. чол.) регіону Українського Причорномор'я

Роки	Все населення Міське		Сільське
Базовий період
1998	5075,6 3290,4		1785,2
Песимістичний варіант
2000	4984,7	3232,8	1748,9
2005	4764,3	3092,9	1671,4
2010	4553,8	2959,3	1594,5
2015	4352,2	2831,3	1520,9
2020	4160,1	2708,9	1451,2
2025	3976,2	2591,8	1384.4
Середній варіант
2000	5016,9	3254,9	1761,7
2005	• 4872,32	3168,02	1704,3
2010	4733,39	3083,4	1648,8
2015	4597,7	3001,04	1595,1
2020	4465.91	2920,89	1543,2
2025	4337,9	2842,87	1492,93
Оптимістичний варіант
2000	5106,1	3306,9	1799,2
2005	5183,2	3348,4	1834,8
2010	5261,4	3390,5	1870,9
2015	5340,8	3433,1	1907.7
2020	5421,4	3476,2	1945,2
2025	5503,2	3519,9	1983,3

Примітка: в варіантах прогнозу природний приріст для загального, міського і сільського населення такий:

• песимістичний варіант (-9,0; -8,8; -10,2%);

• оптимістичний варіант (3,0; 2,5; 3,5%);

• середній варіант відповідає реальному природному приросту у 1998 р. (-5,8; -5,4; -6,6%).

У 2017 р. віку 20-24 років досягнуть діти, що народились в 1992— 1996 p., що стане фактором зниження кількості народжень незалеж­но від динаміки інших факторів народжуваності. У всіх сценаріях прогнозу протягом першого десятиліття XXI ст. почне знижуватися чисельність населення всіх працездатних віків, що може негативно вплинути на економічний розвиток регіону. Усі варіанти прогнозів

215

пов'язані з геодемографічними процесами, тому що встановлені типи й підтипи ГДП повною мірою враховують головні тенденції демографічного розвитку і відповідають цільовим настановам про­гнозування чисельності населення.

Контрольні питання та завдання

1. З якою метою розробляють геодемографічні прогнози? Які хара­ктеристики населення необхідно прогнозувати на перспективу?

2. Від чого залежить достовірність демографічних прогнозів? Як співвідносяться аналіз ГДП та прогнозування населення?

3. Поясніть різні методичні підходи до прогнозування населення.

4. Як пояснюють проблемну й кризову демографічну ситуацію у бі­льшості розвинених країн, в Росії, в Україні?

5. Дайте прогнозну характеристику еволюції демографічних проце­сів та розвитку демографічної ситуації на близьку перспективу в нашій країні.

6. За якою формулою проводять спрощені розрахунки прогнозної чисельності населення? Які фактори динаміки населення врахо­вує чи не враховує цей метод?

7. Прокоментуйте прогноз населення для регіону Українського Причорномор'я, розроблений В. В. Яворською (2003) за трьома сценаріями — песимістичним, середнім та оптимістичним.