4. Розмірність географічного простору. Територія

Геопростір як складова реального фізичного має три виміри: тривимірність — його фундаментальна топологічна властивість. Разом з тим цільові настанови досліджень дають змогу оперувати різноманітними розмірностями геопросторів, зокрема:

- нульвимірними — точковими, коли географічні об'єкти розгля­дають як точки, поза їх реальним розміщенням;

172

• одновиміриими — лінійними, коли вивчають зв'язки певного ииду чи переміщення між об'єктами;

• двовимірними — площинними, коли досліджують територіальне поширення географічних явищ;

• трьохвимірними — об'ємними, аналогами фізичного простору;

• багатовимірними — умовними (п-вимірними ознаковими або фа-човими просторами), які використовуються переважно для багато­вимірних ознакових класифікацій методами прикладної математики.

Таким чином, геопростори за розмірністю можуть бути нульви-мірними (точковими), одновиміриими (лінійними), двовимірними (площинними), трьохвимірними (об'ємними), багатовимірними (умовними, ознаковими).

В географічних дослідженнях найбільш поширені двовимірні (площинні) геопростори, пов'язані з вивченням земної поверхні як території та акваторії. Окремі географічні дисципліни оперують трьохвимірними геопросторами: кліматологія, гляціологія, лімно­логія, океанологія, певною мірою — ґрунтознавство. У соціально-географічних дослідженнях незаперечно домінує територіальний (просторово-двовимірний) підхід. Лише в окремих випадках виникає потреба у третьому вимірі — висоті чи глибини: вертикальна ланд­шафтна поясність та відповідна висотна диференціація розселення й господарської діяльності; використання атмосфери для повітряного транспорту; розподіл водних мас у Світовому океані за глибиною та їх рибопромисловий потенціал і т. д.

Геопростір розглядають як "підпростір" реального (фізичного) простору. Фундаментальна топологічна властивість фізичного про­стору — його тривимірність. Геопростір як підпростір реального зе­много простору є також тривимірним, а коли його розглядають як територію — двовимірним. У той же час у різноманітних формаліза-ціях і математичних моделях геопростір представляють як умовний n-вимірний (багатовимірний) ознаковий простір. Співвідношення цих підходів для географічних досліджень має принциповий харак­тер. Багатовимірні (n-вимірні) формалізації географічного просто­ру повною мірою правомірні й потрібні. Але при цьому слід пам'я­тати, що вони відірвані від фундаментальної топологічної властиво­сті геопростору — його трьохвимірності. Саме тому результати ба­гатовимірного моделювання геопростору методами кластерного, дискримінантного, факторного, компонентного аналізів, багатови­мірного статистичного аналізу завжди потребують додаткового

173

співставлений з реальним географічним простором чи його двомір-ним аналогом — територією.

Базовою і фундаментальною категорією в географічних дослі­дженнях є територія. По відношенню до геопростору територія — його двовимірний аналог. Але разом з тим географи досліджують територію і поза її геопросторовою інтерпретацією — як просторо­вий базис і ресурс розселення населення, розміщення виробництва, гос­подарської і духовної життєдіяльності взагалі. Територія як фунда­ментальна методологічна категорія у залежності від цільових наста­нов може трактуватися по-різному:

1. як двовимірний географічний простір або як двовимірний ана­лог земного простору;

2. як термін для позначення суші (напротивагу акваторії);

3. як окрема ділянка земної поверхні, виділена за природно-гео­графічними, історико-географічними, етнокультурними, соціально-економічними, політико-адміністративними та ін. ознаками;

4. як місце розташування тих чи інших географічних об'єктів, їх просторової "прив'язки" чи "адреси".

За Е. Б. Алаєвим (1983), територія — це обмежена частина твер­дої поверхні Землі з властивими для неї природними і антропогенними особливостями і ресурсами, що характеризується протяжністю (площею) як специфічним видом "просторового " ресурсу, географіч­ним положенням та іншими якостями, яка є об 'єктом конкретної ді­яльності чи дослідження. Географічний потенціал території станов­лять її властивості та відношення. Географічний потенціал терито­рії, співставлений з сучасними видами господарської діяльності, дає змогу визначити господарські функції території.

Для географії взагалі і суспільної географії зокрема територія — це один з головних абстрактних об'єктів дослідження. У такому ро­зумінні територія являє собою частину географічного простору (геопростору). Географічний простір визначають як просторово ор­ганізовану й впорядковану множину географічних об'єктів — при­родних, соціальних, господарських, для яких територія є просторо­вим базисом. Територія як частина геопростору має свої метричні (кількісні) та топологічні (якісні) характеристики. Метричними ха­рактеристиками території є ЇЇ розміри, протяжність, площа, конфі­гурація, форма, орієнтованість у геопросторі. Топологічні власти­вості території — це її двовимірність, цілісність (нерозірваність), компактність, позиційність.

174

Цілісність території, поряд з топологічною ознакою нерозірва-ЙОсті, потребує змістовного обгрунтування. У суспільно-географіч-них дослідженнях цілісність території визначають за різними озна­ками — природно-географічними, етнокультурними, соціально-де­мографічними, історико-географічними, екологічними, адміністра­тивно-політичними, цивілізаційно-культурними. В залежності від цілей дослідження можна вивчати природну, етнонаціональну, соці­ально-демографічну і т. д. організацію території, а також їх різнома­нітні поєднання (наприклад, природно-господарська організація те­риторії).

Контрольні питання та завдання

1. Представте різні розмірності геопростору та поясніть особливос­ті географічних просторів різної розмірності.

2. Чому в географічних дослідженнях найбільш поширені дослі­дження двовимірних просторів — територій та акваторій?

3. Дайте визначення території як базової й фундаментальної категорії географії. Поясніть різні варіанти її представлення і трактування.

4. За якими ознаками може визначатися цілісність території у суспі­льно-географічних дослідженнях?