10. Просторове впорядкування суспільно-географічної інформації

Географи досліджують ландшафтну оболонку Землі, об'єкти та результати їх досліджень завжди прив'язані до земної поверхні і ма­ють те чи інше просторове впорядкування. Кожна наука обов'язко­во в той чи інший спосіб систематизує результати своїх досліджень. Географія — єдина серед наук — розробляє просторову (територіа­льну) систематику своїх об'єктів. Всі інші науки розробляють свої систематики за найрізноманітнішими ознаками, але без прив'язки досліджуваних об'єктів до території. Географи так само користу­ються такими ж ознаковими систематиками географічних об'єктів, не прив'язаними до географічного простору. Але одночасно і обо­в'язково вони повинні розробляти і їх просторові (територіальні) систематики. Розроблення принципів і методів територіальної систе­матики є виключною прерогативою географії, яка виділяє її серед всіх інших наук. Інші науки можуть використовувати такий підхід у сво­їх дослідженнях, і тоді з'являються нові, суміжні дисципліни: біогео­графія, географія ґрунтів, топоніміка, медична географія і т. д.

Розглянемо методологічні питання просторової організації чи впорядкування вихідної географічної інформації, пам'ятаючи, що географічні дослідження постійно спрямовані на просторову (тери­торіальну) систематику досліджуваних явищ.

Звичайно, якісні і кількісні характеристики прив'язані до конкре­тних географічних об'єктів, які у геопросторі чи на карті можуть бути точковими, лінійними, ареальними, об'ємними (просторови­ми). Точковими об'єктами є населені пункти (у дрібних масштабах), промислові підприємства, транспортні вузли та ін. Ареальну форму мають міста (у крупномасштабних дослідженнях), господарства, зе­млеволодіння та землекористування, адміністративно-територіаль­ні одиниці різних рангів, регіони, країни. Лінійні географічні об'єкти представлені транспортними комунікаціями, елементами інфра­структури, долинами річок, ділянками узбереж і т. д. В окремих ви­падках досліджують об'ємні географічні об'єкти, наприклад, атмос­ферне повітря великого міста.

Слід пам'ятати, що в залежності від масштабів дослідження один і той самий об'єкт може мати різну формалізацію, різне представ­лення своєї форми. В оглядових середньо- і дрібномасштабних гео­графічних дослідженнях велике місто показують точкою, хоча його

156

територія реально становить кількасот квадратних кілометрів. Це ж місто у крупномасштабних дослідженнях вже розглядають як пев­ний ареал, що має свої внутрішні відмінності. Адміністративний ра­йон звичайно розглядають як ареальний об'єкт, але в дрібномасш­табних дослідженнях, де одночасно розглядаються десятки і сотні таких об'єктів, він може формалізуватися точкою.

Географи користуються також інформацією, яку спостерігають чи вивчають в окремих точках геопростору, безвідносно до конк­ретних географічних об'єктів. Скажімо, спостереження за темпера­турою повітря та іншими метеорологічними показниками є точко­вими, і їх просторовий масштаб не визначений. Вони водночас "правильні" для даного майданчика, міста в цілому, регіону. При­кладами точкових характеристик можуть бути показники людно­сті поселень, сільськогосподарської освоєності території (розора-ності), густоти транспортної мережі, густоти населення, кадастро­вої оцінки землі, водних ресурсів (поверхневий модуль стоку) та ін. У цьому разі виникає проблема статистичної репрезентативнос­ті мережі таких точкових спостережень, обгрунтування її щільнос­ті та конфігурації — регулярної чи випадкової, рівномірної чи не­рівномірної і т. д.

Розглянемо такий умовний приклад: для аналізу розселення Одещини в межах області густота населення виміряна у 72 точках за регулярною мережею спостережень; три точки попали на Одесь­ку агломерацію, інші — представляють адміністративні райони. Наші точки у цьому випадку є різко нерівноважними, оскільки три "одеські точки" репрезентують половину населення області, а інші 69 точок представляють його другу половину. Вагове співвідно­шення точок буде таким: 50: 3 / 50: 69 або 23: 1. Іншими словами, одна точка в межах Одеської агломерації представляє кількість на­селення у 23 рази більшу, ніж точки, що припадають на сільські райони.

У разі більш-менш рівномірного розподілу деякої ознаки в гео-просторі можна користуватися рівномірною чи регулярною мере­жею точкових спостережень. Якщо ж просторовий розподіл певної ознаки вочевидь нерівномірний, то конфігурація та густота мережі точкових вимірювань потребує спеціального статистичного обґрун­тування.

Таким чином, загальна схема просторової організації вихідної інформації у географічних дослідженнях така:

157

Характеристики окремих Точкові характеристики

географічних об'єктів геопростору:

- точкових - за рівномірною (регулярною)

• лінійних мережею спостережень

• ареальних - за мережею "зважених

• об'ємних (просторових) спостережень" (вага точки

пропорційна інтенсивності ознаки) - за довільною мережею спостережень

Різним формам впорядкування вихідної інформації відповідають різні варіанти її подальшої формалізації та статистико-математич-ної обробки.

Контрольні питання та завдання

1. Аргументуйте виключну і унікальну роль географії у розроблен­ні просторових (територіальних) систематик досліджуваних об'єктів.

2. Якою мірою географія користується ознаковими (непросторови-ми) систематиками об'єктів? Якою мірою інші науки використо­вують географічний підхід щодо просторових систематик?

11. СИСТЕМАТИКА ГЕОГРАФІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ ПО ВЕРТИКАЛІ ТА ПО ГОРИЗОНТАЛІ

Одна з головних цільових настанов будь-якої науки — системати­ка досліджуваних об'єктів. Відомий загальнонауковий принцип сис­тематик і класифікацій, так званий "міні — макс": варіація (коливан­ня, амплітуда і т. д.) ознаки, за якою впорядковуються об'єкти в ме­жах кожної окремої групи (типу, класу, виду і т. д.), повинна бути мі­німально можливою, а між різними групами (типами, класами, вида­ми та ін.) — максимальною. Тобто, об'єкти, віднесені до певної групи, повинні бути максимально подібними, а різні групи повинні якомога більше різнитися між собою. Кожна наука систематизує і класифікує досліджувані об'єкти різноманітними способами, за окремими озна­ками чи їх комбінаціями. Будь-яку множину об'єктів можна класифі­кувати за багатьма найрізноманітнішими ознаками.

158

Географія — єдина.на царини наук користується систематикою територіальною, вона впорядковує об'єкти своїх досліджень віднос­но земної поверхні, земного простору. Жодна з інших наук просто­рову (територіальну) систематику не розробляє, хоча може нею ко­ристуватися, так само як географи користуються історичним підхо­дом (часовою систематикою). Будемо називати систематику об'єк­тив безвідносно до земної поверхні ознаковою або систематикою по вертикалі, а впорядкування об'єктів стосовно земного простору — територіальною систематикою або систематикою по горизонталі.

Розглянемо приклад. У програмах досліджень сільськогосподар­ських підприємств можуть ставитись завдання їх ознакової (верти­кальної) систематики за різними показниками — формами власнос­ті, площею землеволодіння чи землекористування, кількістю робіт­ників, виробничою спеціалізацією (за найбільш розвиненими галу­зями та виробництвами), врожайністю основних культур, пошире­ними технологіями землеробства та тваринництва, прибутками, рів­нем оплати праці і т. д. При цьому територіальне розміщення госпо­дарств не розглядають: аналізу підлягає множина господарств регі­ону чи країни в цілому.

Одночасно може ставитись і завдання аналізу територіальної впорядкованості цих господарств, особливостей їх розміщення, су­сідства, типових і нетипових територіальних поєднань різних госпо­дарств. Такі завдання потребують вже горизонтальної (територіа­льної) систематики сільськогосподарських підприємств. Скажімо: у регіоні Українського Придунав'я поширені сільськогосподарські підприємства таких форм власності, таких розмірів, такої спеціалі­зації і т. д.; у приміській зоні Києва поєднуються сільськогосподар­ські підприємства таких типів, такої спеціалізації, які разом форму­ють приміську сільськогосподарську зону.

У конкретних програмах суспільно-географічних досліджень мо­жуть ставитися завдання ознакової чи територіальної систематики досліджуваних об'єктів за певними їх ознаками та характеристика­ми. Але слід пам'ятати, що в географічних дослідженнях можливе і необхідне поєднання систематик досліджуваних об'єктів по верти­калі та по горизонталі. Саме такий поєднаний підхід забезпечує по­вноту програм географічних досліджень і наголошує їх предметну специфіку.

159

Таблиця 6 Напрямки систематики об'єктів водного господарства

Принципи систематики	Систематика
	вертикальна (відомчо-галузева)	горизонтальна (територіальна)
Мета систематики	виділення управлінських структур	просторова технологічна організація
Класифікаційні ознаки	відомче підпорядкування; зв'язки управління	технологічні зв'язки "вода - споживач (користувач)"
Основні таксономічні одиниці систематики	водогосподарський комплекс; міжгалузевий водогосподарський комплекс	водогосподарський цикл; водогосподарська система
Ієрархічні рівні систематики	загальнодержавний обласний районний міський територіальна громада	національний макрорегіональний регіональний субрегіональний мікрорегіональний локальний

Розглянемо приклад. За програмою суспільно-географічних досліджень водного господарства країни чи регіону необхідно скористатися методологічним принципом поєднаної систематики об'єктів водного господарства по вертикалі та по горизонталі. У таблиці 6 наведена логічна схема (алгоритм) розв'язання цього завдання.

Мета вертикальної систематики — встановити управлінську структуру, характеризувати органи управління водним господарс­твом на різних рівнях, їх відомчу підпорядкованість та функціона­льну взаємодію. Головною класифікаційною ознакою є зв'язки ві­домчого підпорядкування та управління, основною таксономіч­ною одиницею — водогосподарський комплекс (ВК) або міжгалузе­вий водогосподарський комплекс (МВК), який відповідно до управ­лінських рівнів має свою ієрархію — від ВК територіальних гро­мад (сільські, селищні та міські ради) до загальнодержавного МВК.

Горизонтальна систематика об'єктів водного господарства має на меті їх просторово-технологічне впорядкування. Головною озна­кою такої структури виступає технологічний ланцюг "водний ре-

160

оурр — споживач". Поєднання води із споживачами може бути дуже різним за своїми масштабами та технологією — від найпростіших схем "колодязь — індивідуальний (груповий) користувач" до магіс­тральних каналів і водогонів, що об'єднують потужні водонасосні франції, системи підготовки води та очищення стічних вод з масовим водокористуванням та водоспоживанням.

Основними таксономічними одиницями горизонтальної систе­матики об'єктів водного господарства можуть бути водогосподарсь­кі цикли та водогосподарські системи. Водогосподарські цикли пред­ставляють технологічно завершений обіг води від її забору й очи­щення до використання, споживання та скидання. Водогосподарські системи як одиниці систематики акцентують інфраструктурні (інже-перно-технічні) особливості тих чи інших водогосподарських цик­лів. Відповідно до різних рівнів територіальної організації госпо­дарства водогосподарські цикли та системи можуть бути локальни­ми, мікрорегіоиальними, субрегіональшми, регіональними, макрорегі-ональними, національними.

Може видаватися, що вертикальна систематика водного госпо­дарства зводиться лише до інвентаризації існуючої структури управління водним господарством і, відтак, не дає нової інформації. Насправді, це не так. У нашій країні триває пошук раціональних і ефективних форм управління водним господарством. На даний час ним керують і контролюють кілька різних відомств — Держкомвод­госп, Держкомгідромет, Держкомресурсів, Мінекології, дії яких не­достатньо скоординовані та узгоджені. Європейські країни у 1994 р. прийняли так звану "Водну директиву", яка проголосила необхід­ність інтегрованого водного менеджменту, тобто міжгалузевого і надгалузевого, комплексного й надвідомчого управління водним господарством. Структуризація й систематика водного господарст­ва по вертикалі повинна стати основою для формування якісно но­вої системи управління водним господарством країни на засадах ін­тегрованого водного менеджменту.

Розглянемо інші приклади. У геодемографічних дослідженнях (географія населення) поселення — міста і села — систематизують по вертикалі за їх людністю, адміністративним статусом, соціально-економічними функціями, особливостями планіровки та забудови і т. д., а також по горизонталі — як просторові поєднання міст (сис­теми міського розселення) та сіл (системи сільського розселення), а також як інтегральні системи розселення. Географія транспорту сис-

161

тематизує транспортні об'єкти по вертикалі за їх функціями, ванта­жообігом, організаційно-економічним статусом, а також по горизон­талі — у вигляді транспортних мереж і систем. Географія промис­ловості користується вертикальною систематикою промислових підприємств — за їх видами, розмірами, виробничим профілем та ін., і одночасно вивчає їх просторове впорядкування [територіаль­на систематика), особливості розміщення та групування, просторо­вого комплексування. Географія сільського господарства вивчає сільськогосподарські підприємства за їх видами, організаційно-еко­номічними типами, розмірами, спеціалізацією і поряд з цим дослі­джує територіальну організацію — розміщення, просторову взаємо­дію, яка формує територіальні агровиробничі системи та зони і ра­йони спеціалізації сільського господарства. Географія обслугову­вання паралельно досліджує підприємства і заклади сфери послуг, з одного боку, та їх територіальні мережі й територіальні системи — з другого.

Зауважимо, що цей методологічний принцип щодо поєднання в суспільно-географічних дослідженнях компонентно-галузевих (ве­ртикальна систематика) та регіональних (територіальна система­тика) аспектів прослідковується і в загальній систематиці суспіль­но-географічних наук. Більшість сучасних авторів чітко розрізня­ють за кожним науковим напрямком дисципліни галузеві та регіо­нальні: у географії населення — демографія та геодемографія; осно­ви промислового виробництва — географія промисловості; урба-ністика — географія міст (геоурбаністика) і т. д. Необхідно цей за-гальнометодологічний підхід довести до рівня методики дослі­джень і реалізувати його в кожній конкретній програмі наукових розробок.

В залежності від форми географічних об'єктів — точкової, ліній­ної, просторової, територіальна систематика оперує множинами то­чкових чи лінійних об'єктів у просторі, просторовими таксонами — ареалами, районами, зонами, секторами, смугами, ешелонами, мно­жинами лінійних об'єктів мереж, а також їх різноманітними функці­ональними комбінаціями, які називають територіальними суспіль­но-географічними системами.

Контрольні питання та завдання

1. Який загальнонауковий принцип (критерій) встановлений для класифікацій об'єктів за окремою ознакою та її варіацією?

2. Чому географія, єдина серед наук, користується подвійною сис­тематикою досліджуваних об'єктів — систематикою по вертика­лі та систематикою по горизонталі?

3. Наведіть приклади вертикальної (ознакової) та горизонтальної (просторової) систематики суспільно-географічних об'єктів.

4. Прокоментуйте вертикальну (відомчо-галузеву) та горизонталь­ну (територіальну) систематику об'єктів водного господарства (табл. 6).

162

163

Розділ V

ПРОСТІР І ЧАС У СУСПІЛЬНІЙ ГЕОГРАФІЇ